WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Чим може бути критичне мислення? - Реферат

Чим може бути критичне мислення? - Реферат

Інколи критерії вводяться неформально або спонтанно. Наприклад, хтось зазначає, що у вівторок погода була кращою, ніж у понеділок, а у середу, порівняно з понеділком, вона була гіршою. У цьому випадку погода понеділка використовується як неформальний критерій. Подібною є ситуація, коли кажуть, що слон більший за собаку, а миша від неї менша. Це використання критерію неформальне і досить випадкове. На вживанні неформальних критеріїв ґрунтується метафорична мова. Коли кажуть: "Ця школа подібна до військового табору" чи "Ця школа за своєї дисципліною подібна до військового табору", дисципліна військового табору неявно чи явно використовується як неформальний критерій оцінки порядку в школі.

З іншого боку, коли критерії як основа порівняння встановлюються уповноваженим органом або за загальною згодою спільноти, можемо говорити про формальні критерії. Якщо порівнюємо кількість рідини у двох баках у галонах, то використовуємо одиниці виміру рідини, встановлені Бюро мір та ваги. Зразок галону визначений цим Бюро, і ми використовуємо загальновизнану міру.

У такий спосіб речі можуть бути порівняні за більш або менш формальними критеріями. Проте є відмінність між порівнянням однієї речі з іншою та порівнянням їх з ідеальним стандартом. Платон висвітлив цю відмінність у діалозі "Політик". Подорожній зауважує молодому Сократові таке: "Ми повинні стверджувати два типи та два стандарти великого і малого... Стандарт взаємного порівняння речей буде збережений, проте ми мусимо визнати і другий стандарт, за яким здійснюється порівняння з ідеальною мірою" (Hamilton and Cairns, 1961). Наприклад, в оцінці дипломної роботи ми маємо порівнювати досягнення конкретного студента або з досягненнями інших студентів цього класу (використати "середнє" як критерій), або ж з ідеальною, позбавленою помилок роботою. У випадку з бейсбольною грою ми можемо порівнювати характеристику гравця або з відомостями про іншого реального гравця, або ж з характеристиками відповідного "досконалого учасника гри".

Поняття стандартів та критеріїв у повсякденному дискурсі використовують як взаємозамінні. Проте здається, що стандарти являють собою лише потужний підклас критеріїв. Він є потужним тому, що стандарти можуть розумітися у різні способи. Вище було згадано інтерпретацію, у межах якої обговорювались ідеальні стандарти або стандарти абсолютної досконалості. Натомість існують стандарти мінімального рівня, що випливає з поширених закликів: "Ми мусимо не допустити зниження наших стандартів!". У певному сенсі стандарти є конвенційними. "Перебуваючи у Римі, роби так, як роблять римляни!" - така рекомендація вводить умовний стандарт моральної поведінки. Стандарти також можуть мати сенс одиниць виміру, які встановлюються уповноваженими державними органами.

Навіть щодо найнадійніших стандартів, якими є одиниці вимірювання, зазвичай існує певна випадковість, оскільки спочатку ми маємо змогу задавати їх довільно. Ми б могли за бажанням визначити ярд таким чином, щоб ця міра містила меншу кількість дюймів, ніж це визнано нині. Існує правило: визначаючи міру одного разу, надалі ми залишаємо її незмінною, і завдяки цьому вона є надійною. Коли ж міра розпливчаста, то уникнути суб'єктивності у її застосуванні неможливо. Наприклад, міра зрілості людини розпливчаста: їй бракує, зокрема, точного вікового обмеження. Натомість, якщо вік людини, коли вона отримує право голосу, становить 21 рік, то тим самим задано об'єктивну й точну процедуру ухвалення рішення, хто може голосувати, а хто ні.

Критерії, а особливо стандарти, належать до найважливіших інструментів раціональної діяльності. Навчання студентів їх використовувати є суттєвим моментом навчання критичного мислення.

Критичне мислення є мисленням, яке самовдосконалюється

Найбільш характерною особливістю дослідження (inquiry), за Чарльзом Пірсом, є те, що воно прагне виявити власні недоліки та виправити помилки у власних діях. Тому дослідження є таким, що самокорегується (selfcorrecting). Вивчення зв'язку між дослідженням, що самокорегується, самокритицизмом та самоконтролем можна знайти у Пірса (1935).

Часто густо ми мислимо некритично. Наша думка розгортається в імпресіоністській спосіб, від однієї асоціації до іншої, ми мало переймаємося її правильністю та істинністю, ще менше уваги приділяємо загрозі впасти в оману.

Серед великої кількості речей, про які ми можемо думати, є й наше власне мислення. Ми здатні мислити про наше мислення, проте можемо робити це вельми некритично. Хоч мислення про мислення, напевне, є "метапізнанням" (metacognition), воно не обов'язково є критичним мисленням.

Одна з найважливіших переваг перетворення учнівського класу на дослідницьку спільноту (на додаток до безсумнівного вдосконалення морального клімату) полягає у тому, що члени цієї спільноти здатні спостерігати та виправляти методи й дії одне одного. А оскільки кожен член спроможний засвоювати методологію спільноти в цілому, то він може навчатися й самокорегування власного мислення.

Критичне мислення демонструє чутливість до контексту

Оскільки критичне мислення є чутливим до схожостей та закономірностей, які є родовими та інтерконтекстуальними, воно чутливе до характеристик цілісних та контекстуально залежних ситуацій. Мислення, чутливе до контексту, передбачає визнання таких моментів:

виключні або незвичайні обставини та умови, внаслідок чого міркування, яке зазвичай могло би бути неприйнятним, розглядається як припустиме. Наприклад, спосіб аргументації, котрий у звичайній ситуації тлумачиться як ad hominem і тому вважається помилковим, за певних обставин може бути визнаним у суді як прийнятний;

спеціальні обмеження, непередбачувані чи неприродні обставини. За таких обставин міркування, прийнятні за нормальних умов, можуть бути заперечені. Наприклад, відома теорема Евкліда, за якою дві паралельні лінії ніколи не перетинаються, заперечується у неевклідовій геометрії;

повнота конфігурацій: зауваження, взяте поза контекстом, може здаватися очевидною помилкою, проте у межах дискурсу як цілого виявляється правильним і прийнятним;

ймовірність, що доказ не є типовим. Прикладом могло би бути занадто широке узагальнення стосовно преференцій національного виборця, яке ґрунтується на маленькій регіональній вибірці, складеній з індивідів одного етносу та місця проживання;

ймовірність того, що певні смисли не можна перенести з одного контексту (чи мови) до іншого. Існують терміни та висловлювання, для яких немає точних еквівалентів у інших контекстах чи мовах. Тому їх смисли повністю контекстуально чи мовно залежні.

Щодо мислення на підставі критеріїв та чутливості до контексту розглянемо таку ілюстрацію. За певним критерієм випробовується низка особливих уявних ситуацій. Припустимо, за розглядуваний критерій обрано чесність (fairness). Цей критерій сам по собі є способом вираження набагато ширшого критерію справедливості. Одним з випадків, який ґрунтується на чесності, є дотримання черги.

Далі розглянемо приклад, узятий зі збірки методичних рекомендацій "Дивуючись світові" (Wondering the World, Lipman and Sharp, 1986), вміщеній у книзі Kio and Gas (Lipman, 1982). Ці матеріали призначені для дітей 9-10 років, котрі опановують програму "Філософія для дітей".

Дотримання черги

У деяких випадках людям доводиться щось поділяти разом. Наприклад, вони йдуть дивитися кінофільм та поділяють задоволення від того, що дивляться його разом. Або ж двоє людей можуть ділити кусень пирога, причому кожен отримує половину.

У інших випадках одночасна співучасть не є досяжною. Коли двоє людей їдуть верхи, хтось має їхати попереду. Вони можуть поміняти черговість, проте не можуть обидва бути попереду одночасно. Діти розуміють це дуже добре. Вони визнають, що певні дії мають бути здійснені послідовно одна за одною.

Loading...

 
 

Цікаве