WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Циклічна економіка у хвилеподібному світі - Реферат

Циклічна економіка у хвилеподібному світі - Реферат

Циклічна економіка у хвилеподібному світі

Тема економічної циклічності у шкільній програмі з економіки представлена у всіх без виключення підручниках. Проте дана проблематика залишається найменш зрозумілою і внаслідок цього зовсім нецікавою для учнів

З усього видно, що вчителі самі не розуміють прикладного значення цієї теорії не тільки для економістів, а й для пересічної людини. Даною статтею на основі зібраного матеріалу з економіки та інших наук пропонується достатньо повна історія виникнення і розвитку теорії, вкладу в неї і українських учених, а також запропоновані наочні приклади її доведення та використання для розуміння макроекономічних процесів в національному господарстві, що будуть цікавими як для учнів так і для вчителів.

Рекомендується як допоміжний матеріал для вчителів економіки та цікаве доповнення у вивченні теорії учнями шкіл.

Красномовно про циклічну природу світу висловився знаменитий скептик епохи Відродження Мішель Монтень у своїй головній праці "Досліди" (1580). "Увесь світ - це вічна гойдалка... Навіть стійкість - і вона ніщо інше, як ослаблене та уповільнене гойдання. Я не в змозі закріпити предмет, що зображую. Він бреде навмання, погойдуючись, хмільний від народження, адже таким його створила природа".

Вивчення циклічних процесів торкнулося і економічної науки. Піонером у цьому став ідеолог пролетарської школи К.Маркс. Спираючись на теоретико-методологічну спадщину класиків, підсилюючи її методами матеріалістичної діалектики і принципом історизму, він висуває і науково обґрунтовує положення, що матеріальною підставою середньострокового економічного циклу є рух основного капіталу, з оновлення якого, а отже, з активізації інноваційно-інвестиційних процесів починається вихід із чергової економічної кризи. Головною детермінантою циклічності Маркс вважав технологічні нововведення як явище, що розвивається "стрибками" під час кризи і депресії та загальмовує на інших циклічних фазах. Підтвердження можна знайти у його моделі руху сукупного капіталу за простого і розширеного відтворення, що передбачає константність органічної будови капіталу. Суперечністю у марксовій теорії залишається його переконаність у ациклічності соціалістичного господарства, адже і у ньому технологічний прогрес йтиме нерівномірно-циклічно. У майбутньому його ідеологічний противник, прихильник вільного ринку і нобелівський лауреат Йожеф Шумпетер також пов'яже феномен циклічності із появою та впровадженням технологічних нововведень у господарську практику, але на противагу Марксу він не передбачав можливості ациклічного регулювання.

Фундатором теорії циклічності по праву вважається російсько-радянський вчений М.Д.Кондратьєв. Його школа, що сформувалася в стінах Кон'юнктурного інституту, директором якого він був з моменту заснування до моменту його драматичного розформування і репресивної розправи над багатьма співробітниками, є втраченою ланкою радянської економічної науки, якою вона була пов'язана зі світовою та кращими зразками дореволюційної економічної думки. Це була спроба подолання автаркічної тенденції у розвитку радянської науки [1].

Кондратьєв, вивчивши статистику економічних коливань дореволюційної капіталістичної Росії, в унісон Марксу був переконаний, що соціалістичне господарство розвиватиметься планомірно, без криз. Але дослідження навіть висхідної економічної динаміки у нетривалий період НЕПу (1921 - 1927 рр.) засвідчив, що і він окрім сезонних коливань має ще і середньоциклічні. Їх спершу відносили до "випадкових", що вже саме собою є некоректним. У зв'язку з цим М.Д.Кондратьєв ставив перед інститутом актуальну задачу - з'ясувати умови виникнення коливань, навчитися прогнозувати їх і таким чином нейтралізувати негативні наслідки. Інструментом цієї нейтралізації Кондратьєв називав планування. Однак він не розглядав його як альтернативу ринку.

Майбутнє довело, що навіть науково обґрунтоване планування, яке бралося на озброєння ринковим господарством, не убезпечило його від криз. Вони однаково повторювались, періодично нагадуючи науковій громадськості про циклічну природу світу.

Український доробок у теорію циклічності доволі вагомий. Піонером у її розвитку став М.І.Туган-Барановський, який посідає особливе місце в український і світовій економічній науці і заслужено вважається найвідомішим українським ученим-економістом. У своїй праці „Періодичні промислові кризи. Історія англійських криз. Загальна теорія криз", що вийшла у Петербурзі у 1923 році, вже після смерті автора, він пов'язував економічний цикл із оборотом капіталу, тобто періодичне пожвавлення і застій у капіталістичному господарстві спричинені швидким нагромадженням вільного капіталу та неорганізованістю виробництва. Ним також визнавалося, що промислові коливання можуть залежати і від особливих причин. Для Англії особливою причиною він назвав зовнішню торгівлю. Враховуючи сучасні глобалізаційні процеси, можна відзначити, що цей особливий фактор наразі став упливовим для економічних коньюнктур усіх національних господарств, а оскільки інтеграційні процеси тривають, ця впливовість посилюється. На жаль, учений не врахував, що насправді чинників коливань набагато більше.

Цікавим є його спостереження про те, що біржова криза вибухає значно раніше промислової. Туган-Барановський пояснює це тим, що вільний капітал перестає надходити на біржу і підвищувати курс біржових паперів. У такій ситуації промисловість може ще певний час знаходитись у пожвавленому стані. В чинній світовій економічній кризі точно повторилися спостереження 100-річної давнини - спочатку криза фінансового сектору (падіння індексів найбільших світових фондових бірж), а через певний часовий лаг - спад виробництва.

У названій праці вчений підсумував, що сучасна організація народного господарства не виконує свого призначення, а тому необхідно поєднати, як він казав „примирити", два економічних механізми: ринкового саморегулювання та державного регулювання суспільного процесу виробництва. Ідеї соціалізації економіки та можливості ациклічного регулювання, популярні в той час, не оминули і світогляду великого вченого. Але розкриття механізму реалізації цих ідей від доручив майбутньому.

Дослідженнями економічних коливань відзначився й "український А.Маршал" економіст-математик Є.Є.Слуцький, який у 1926 році переїхав до Москви, де працював в Інституті кон'юнктури з фундатором теорії довгих хвиль М.Д.Кондратьєвим. Коли інститут розпустили, а його науковців почали переслідувати, йому довелося займатися винятково математикою. В інституті Слуцький здійснював математичне забезпечення теорії "довгих хвиль". У праці "Складання випадкових причин як джерело циклічних процесів" він пояснював причину хвилеподібності економічного розвитку математичними методами, зробивши висновок про те, що будь-яка вібрація має безсумнівний характер випадкової функції. Оскільки в одному кінці шкали з'являються випадкові функції одного типу, на другому кінці - другого типу, то, очевидно, повинні існувати можливі градації між двома крайностями. Таким чином, на думку Слуцького, здатність складних випадкових рядів приймати вигляд періодичних або майже періодичних функцій можна вважати практично доведеною.

Українські вчені одними з перших почали вивчати вплив галузевої циклічності загалом на діловий цикл. До таких новаторів належав В.П.Тимошенко, який працював у тому ж Кон'юнктурному інституті. Результатом цих досліджень стала праця "Роль сільськогосподарських коливань у діловому циклі". Ним відзначалося, що сільськогосподарське виробництво у США виявляє певні циклічні коливання. Ці цикли у зміні фізичного обсягу продукції певною мірою маскуються нерегулярними дрібними коливаннями з року в рік і тим фактом, що вони не є суворо періодичними за характером. Новим для того часу було спостереження, що з 1900 року амплітуда цих коливань звузилася. Порівняння економічної статистики з коливаннями кількох індексів сільськогосподарської діяльності дало можливість Тимошенку зробити висновок про залежність ділового циклу від сільськогосподарських чинників.

Слід окремо відмітити Нобелівських лауреатів, котрі доклалися до вивчення, розвитку та наукової популяризації теорії економічних циклів. Першим у цій когорті був наш колишній співвітчизник і студент Харківського університету, а згодом американський учений Семен (Саймон) Кузнець. Ще 1926-го року С.Кузнець захистив докторську дисертацію на тему "Циклічні коливання в економіці". Нобелівську премію він отримав у 1971 році "за емпіричне обгрунтування тлумачення економічного зростання". Середні цикли економічної коньюнктури (16 - 25 років) з тих часів отримали назву „циклів Кузнеця". Саме він став фундатором теорії циклічності на заході, перебравши пальму першості у радянських і українських учених, яким репресіями чинилися перешкоди до розвитку даної проблематики.

Уже 1974 року австрієць Фрідріх фон Хайек та швед Гуннар Мюрдаль отримали Нобеля "за новаторську роботу з теорії грошей і економічних коливань та глибокий аналіз взаємозв'язків економічних, соціальних й інституціональних феноменів". Важливим у дослідженнях Мюрдаля є його увага до того, що теорія економічних циклів перебуває на стикові багатьох суспільних наук і не може бути пояснена суто економічно.

У 1980 році їх справу продовжив американець Лоуренс Роберт Клейн, який премію отримав "за створення економічних моделей та їх пристосування до аналізу коливань економіки та економічної політики". У своїх моделях він відображав циклічність економічних явищ, доводячи, що і економіці в цілому, й окремим економічним процесам притаманний циклічний, коливальний характер.

Через 7 років, у 1987-му за фундаментальні дослідження проблем економічного зростання країни, яке є однією з фаз економічного циклу, премії був удостоєний американський учений Роберт Солоу.

Loading...

 
 

Цікаве