WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Форми та методи управління інноваціями - Реферат

Форми та методи управління інноваціями - Реферат

Форми та методи управління інноваціями

Ефективне розгортання інноваційних процесів значною мірою залежить від доцільних форм і методів управління. Їх добір, розробка та впровадження здійснювались безпосередньо автором дослідження. Такими формами та методами визнано: ділові бесіди, семінари-презентації, науково-методичні ради, дискусійні круглі столи, мозкові штурми, тренінги

Основними учасниками роботи за цими формами та методами були суб'єкти інноваційного пошуку: методисти районних науково-методичних центрів, представники шкільної адміністрації, учителі. Звернімось детальніше до окремих із них.

Ділова бесіда, або нарада, як комунікативна форма спілкування є невід'ємною складовою управлінської діяльності. Саме від результативності ділової бесіди залежить, за результатами зарубіжних досліджень, від 2 до 20 % приросту у виробництві. Якщо розглядати цю форму не лише з позицій економічного ефекту, то ділова бесіда є доцільною формою в управлінні освітою на різних рівнях для отримання інформації, активізації інтелектуальних можливостей її учасників, розвитку колективної творчості у процесі прийняття управлінських рішень.

Однак керівники рідко приділяють належну увагу техніці організації ділової бесіди. Ще менше - прагнуть здобути спеціальні знання з розвитку професійної компетентності у проведенні ділової наради. Натомість недооцінка значення підготовки до ділової бесіди чи наради зумовлює: невиправдану тривалість таких нарад, відсутність чітких та аргументованих розпоряджень, повторюваність у виступах учасників, зниження психологічного комфорту учасників нарад, їх працездатності.

На думку зарубіжного дослідника з питань організації ділових бесід і нарад П. Мічіца, основними положеннями в їх проведення повинні бути: зацікавлення співрозмовників у користі ділової зустрічі, створення у процесі розмови атмосфери взаємної довіри, майстерне використання навіювання та переконання під час передачі інформації.

Виходячи з таких положень, структура ділової наради може складатися з елементів: початок бесіди, передача інформації, аргументація, спростування доводів співрозмовників, прийняття рішення. Основними цілями першої фази ділової бесіди є: установлення контакту із співрозмовниками, створення комфортної атмосфери, привернення уваги, пробудження інтересу до розмови, утримання ініціативи. При цьому дослідники рекомендують уникати різних форм вибачень, не використовувати ознак невпевненості, виявляти неповагу, зневажливе ставлення, не починати із запитань, які наштовхують на контраргументи на зразок: "Я хотіла б обговорити з вами питання розвитку вашого району (навчального закладу). Мені здається, що це для вас має особливе значення". У відповідь може бути логічна реакція: "Нам це здається передчасним, оскільки маємо інші проблеми для вирішення". Вибір такого способу початку бесіди створює значні перешкоди для подальшої розмови.

Натомість рекомендації дослідників з питань проведення ділових бесід і нарад зводяться до використання чотирьох прийомів: методу зняття напруги (коли використовується гумор, приємні фрази тощо), методу "зачіпки" (коли відома подія використовується в контексті проблеми наради), методу стимулювання уяви (через постановку кола завдань і проблем, які плануються для подальшого обговорення) та методу прямого підходу (здебільшого використовується в короткочасних нарадах, де необхідно раціонально вирішити незначні проблеми).

Наступна фаза ділової бесіди стосується передачі інформації, де основна мета полягає у вирішенні таких завдань: збору спеціальної інформації за проблемою, запитів і побажань співрозмовників та їх організацій; виявленні мотивів і цілей співрозмовників; передачі запланованої інформації; формування основ для подальшої аргументації, створення "точок опори" у свідомості співрозмовників; аналізу й перевірки позицій співрозмовників; попереднього визначення способів діяльності.

У контексті ділової наради передачу інформації ми розглядаємо як процес спілкування між керівником і підлеглими, у ході якої створюється необхідна й достатня для вирішення окресленої проблеми інформаційна база, яка, у свою чергу, є основою для подальшої фази спілкування - аргументації. Основними елементами процесу передачі інформації визначено: інформування співрозмовника, постановка запитань, виявлення зворотного зв'язку, спостереження за реакцією співрозмовників та їх аналіз.

З метою успішного проведення ділової бесіди доцільно передбачити методи ведення спілкування, насамперед метод постановки запитань, методи сприйняття інформаційних даних і фактів, психологічні реакції людини у процесі спілкування.

Оволодіння методами постановки запитань має суттєве значення для ефективного проведення ділової наради, оскільки дає змогу: спрямувати процес передачі інформації в тому напрямку, який відповідає нашим планам і завданням; утримувати ініціативу ведення наради; активізувати співрозмовників на діалогічний спосіб спілкування як найбільш продуктивний; дати можливість кожному співрозмовнику виявити себе та свої знання з окресленого питання з метою отримання необхідної для рішення інформації.

У практиці ведення ділових нарад здебільшого використовують п'ять груп запитань: закриті, відриті, риторичні, переломні та запитання для осмислення. До групи закритих запитань належать ті запитання, які вимагають лаконічної та однозначної відповіді: "так" або "ні". Такого типу запитання створюють певну напруженість під час спілкування, оскільки мінімізують простір для розгортання бесіди. В основному запитання закритого типу використовують для спрямування думок співрозмовника в необхідному для керуючого руслі та націлені на прийняття однозначного рішення.

Відкриті запитання передбачають утворення діалогічного спілкування з метою отримання максимальної кількості інформації на запитання організатора наради. У такий спосіб співрозмовникам дається можливість активізувати свої мисленнєві дії та достатньо часу обґрунтувати власну точку зору з тих питань, які для кожного з них являють інтерес. Ефективність відкритих запитань дає змогу організатору виявити коло потенційних осіб для подальшої співпраці.

Риторичні запитання у процесі ділових нарад використовуються з метою поглиблення аналізу проблеми, а також для отримання нових запитань. На них не дається пряма відповідь, оскільки вони вказують на невирішені проблеми чи забезпечують підтримку з боку учасників спілкування навіть мовчазним схваленням.

Переломні запитання ставлять у тому випадку, коли виникає необхідність отримати додаткову інформацію з окремої проблеми або ж виникає супротив співрозмовників. Такий тип запитань дозволяє утримувати розмову у визначеній послідовності, підняти комплекс нових проблем, виявити вразливі місця позиції співрозмовника.

Постановка запитань для міркування має за мету створення атмосфери взаєморозуміння, досягнення успіху проміжних результатів. Їх постановка у формі стислого повторення сказаного змушує присутніх обдумувати та коментувати свою позицію, вносити в неї власні поправки.

Отже, оволодіння методикою постановки запитань для організатора ділової бесіди значно знижує ризик переведення бесіди в суперечку, оскільки гострота кожного твердження нейтралізується відповідною формою запитання, що сприймається легше, а іноді - як своя власна позиція.

Вадливим методом ведення ділової наради є метод сприйняття інформації. Основними елементами цього методу є вміння слухати співрозмовника та передавати інформацію. Уміння слухати співрозмовника психологи називають найважливішим засобом спілкування, особливо у процесі ділових бесід. Необхідними умовами називають: максимальну концентрацію уваги на інформації, яка викладається, та зосередженість на темі, предметом якої є нарада; здійснення мисленнєвого критичного аналізу та висновків із почутого; відсутність заперечень і контраргументів.

Помилки у процесі слухання здебільшого зводяться до: утрати уваги, появи побічних думок, загостреності уваги лише на фактах, утрати самоконтролю слухача під час викладу "критичних фактів" і бажання бурхливо відреагувати на них, лінування мислити.

Для організатора ділової наради важливо враховувати психологічні реакції людини, насамперед мотивів, які є стимулом діяльності, спонукають людину реалізувати ту чи іншу ідею. Психологи підкреслюють, що співрозмовник, який має сильні мотиви визначеної проблеми, буде самостійно знаходити рішення та вихід. Мотивовану особистість нескладно залучати до дискусії. Натомість особистість зі слабкими мотивами порушеної проблеми в основному може прийняти запропонований вихід чи рішення. При цьому її складно залучити до дискусії.

Водночас суттєве значення має упередженість людини, що виявляється у сформованості в неї певних стереотипів мислення, які стримують виявлення її творчої позиції; прагнення до раціональної побудови ділової бесіди, її цілеспрямованістю на процес мислення й пошуку.

Значно ускладнює процес передачі інформації під час наради вербальна форма її подання. Так, педагогам відомо, що вербальна подача інформації залишає в пам'яті найнижчий відсоток із почутого (порівняно з образним, наочним, тактильним, рефлексивним та іншими видами подачі інформації). Тобто будь-яке вербальне повідомлення під час передачі втрачає ясність, повноту й форму. Відтак, інформація, якою люди обмінюються, інтерпретується кожним сприймаючим по-своєму. Психологи називають це дисперсійними втратами. Причина полягає в: недосконалості розмовної мови та словарного запасу людини, неспівпадінні слів-символів у процесі передачі інформації, розвиненістю у слухача уявлень (дофантазовування) або фільтрування інформації. У результаті в пам'яті слухача залишається до 24 % поданої співрозмовником інформації.


 
 

Цікаве

Загрузка...