WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Філософсько-педагогічні ідеї В. Сухомлинського - Реферат

Філософсько-педагогічні ідеї В. Сухомлинського - Реферат

Родина та школа разом повинні розвивати в дитині почуття обов'язку й відповідальності, правила життя в суспільстві. Це повинно здійснюватись, виходячи з правила, що справжнє людинолюбство - це висока дисципліна вчинків, почуттів, думок.

Гуманістичні ідеї Сухомлинського знайшли відгук у сучасників і педагогів наступного покоління. Наприклад, ми можемо бачити їх розвиток в особистісно зорієнтованому підході в освіті, що одержав продовження у 80-90-х роки XX століття. Педагоги цього напряму виступили проти авторитарної педагогіки та школи, вони запропонували свій підхід для перетворення вітчизняної школи.

Авторитарна педагогіка проголошувала принципи: педагог повинен виконати задачу, покладену на нього суспільством, а дитина (учень) повинна відповідати тій ідеальній моделі, що також запрограмована суспільством. Особистісно зорієнтований підхід ставив принципово інші задачі. Він ґрунтувався на визнанні права кожного з учасників освітнього процесу бути особистістю, здатною до самовизначення, вільного вибору свого життєвого шляху, причому особистістю, яка вміє скористатися правом на реалізацію власних мотивів і цінностей, правом на формування власного унікального ставлення до себе й інших, до навколишньої дійсності.

В особистісно зорієнтованій педагогіці можна виділити два аспекти, що визначають функціонування один одного:

орієнтованість педагога на особистісну модель побудови взаємодії з учнями;

побудова процесу навчання й виховання з максимальним залученням механізмів функціонування особистості учня (мотивацій, цінностей, "я-концепції", суб'єктивного досвіду й т. п.).

Здійснення такого підходу до освіти й виховання можливе лише у випадку, якщо педагог має визначений світогляд, що є основою його педагогічної діяльності. Значущим є й той факт, що педагог сформував для себе концепцію діяльності.

Заслуговує інтересу теорія особистісно зорієнтованого навчання І. Якіманської (Див.: Якиманская И. С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. - М., 1996). В основу її концепції покладене визнання індивідуальності, самоцінності кожної людини, наділеної неповторними здібностями та суб'єктним досвідом. Якіманська пише: "Даний термін (суб'єктний досвід - М. Н.) означає досвід життєдіяльності, що здобувається дитиною до школи в конкретних умовах родини, соціокультурного оточення, у процесі сприйняття й розуміння нею світу людей і речей. Суб'єктний досвід називають особистим, власним, індивідуальним, минулим, життєвим, стихійним і т. п. У цих назвах фіксуються різні аспекти, джерела отримання цього досвіду. Уживаючи термін "суб'єктний досвід", ми підкреслюємо його приналежність конкретній людині як носієві власної біографії" (там же, с. 9-10).

Цінність дитини в даному випадку не стільки як приклад відтворення суспільного досвіду, скільки його індивідуальності. Задача школи - максимально виявити та використовувати індивідуальний досвід учнів, "окультурити" його шляхом збагачення результатами суспільно-історичного досвіду. А звідси, мета навчання складається не тільки в тому, щоби планувати загальну, єдину й обов'язкову для всіх лінію психічного розвитку, вона полягає в тому, щоб допомогти кожній дитині з урахуванням наявного в неї досвіду вдосконалювати свої індивідуальні здібності, розвиватись як особистість творча, мисляча.

Особистісно зорієнтоване навчання, на думку В. Петровського, повинно мати свою теорію та практику дидактики (Див.: Психология воспитания: Пособие для методистов дошкольного и начального школьного образования, педагогов, психологов / Под ред. В. О. Петровского. - М., 1995). В основі його підходу три основних позиції: варіативність моделей навчання; синтез інтелекту, афекту й дії; пріоритетність старту (мається на увазі те, що кожна дитина повинна мати можливість завжди вибрати ті види діяльності, що мають для неї найбільшу цінність).

Реалізація особистісно зорієнтованої дидактики спрямована на розвиток самоцінності форм активності дітей, що реалізується у трьох напрямах:

розвиток пізнавальних устремлінь (передбачає насичення освітнього процесу інтелектуальними емоціями);

розвиток вольових устремлінь (установлення найкращого співвідношення між прагненням дитини до вільної діяльності й існуючими обмеженнями);

розвиток емоційних устремлінь (створення емоціогенного середовища, що є основою для розвитку пізнавальних, довільних, вольових сфер особистості, емпатійних процесів у системі "дитина-дорослий", "дитина-дитина"). Варіант особистісно зорієнтованої освіти пропонує В. Серіков. Він виходить з того, що метою освіти є не формування особистості із заздалегідь визначеними, заданими характеристиками, а створення умов для повноцінного прояву й розвитку власне особистісних функцій учня. Серіков визначає їх у такий спосіб:

функції мотивації (поняття й обґрунтування діяльності);

функції колізії (бачення прихованих протиріч дійсності);

функції опосередкування (стосовно зовнішніх впливів і внутрішніх імпульсів поведінки);

функції критики (у відношенні пропонованих ззовні цінностей і норм);

функції рефлексії (конструювання та збереження визначеного образу "Я");

функції сенсотворчості (визначення системи життєвих змістів, включаючи й сенс життя);

функції орієнтації (побудова особистісної картини світу);

функції забезпечення автономності та стійкості внутрішнього світу, творчого характеру будь-якої особистісно значущої діяльності;

функції самореалізації (прагнення до пізнання свого образу "Я" оточуючими);

функції забезпечення рівня духовності життєдіяльності відповідно до особистісних домагань.

Серіков пропонує технології, за допомогою яких можливо активно стимулювати розвиток зазначених функцій. Це:

задачний підхід, при якому досліджуваний матеріал піддається учню як життєво значуща проблема;

навчальний діалог, за допомогою якого здійснюється спільний пошук учителем та учнем цінності і змісту досліджуваної проблеми;

ігрова технологія, що передбачає моделювання конфліктної або проблематичної ситуації, на прикладі якої закріплюється навичка ухвалення самостійного рішення, виконання визначеної соціальної ролі.

У цілому, ми можемо відзначити загальні принципи конструювання освітнього процесу на основі гуманістичних цінностей, що одержують усе більший розвиток в останнє десятиліття: принцип свободи; принцип створення ненасильницького розвивального соціально-педагогічного середовища; принцип насичення життєдіяльності освітньої установи новим змістом, толерантно орієнтованим; принцип особистісного підходу до всіх учасників освітнього процесу.

Епоха радянської педагогіки представлена досить різноманітним спектром педагогічних ідей, вона пережила свою революцію. Як би зараз не сприймались її окремі положення, у цілому можна говорити про те, що досвід радянської педагогіки повинен бути оцінений із сучасних позицій і, можна не сумніватись, він дасть безліч ідей для майбутнього розвитку освіти.

Loading...

 
 

Цікаве