WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Управлінська культура керівника школи в системі післядипломної педагогічної освіти - Реферат

Управлінська культура керівника школи в системі післядипломної педагогічної освіти - Реферат

Оволодіння основами менеджменту допоможе вчителям у підвищенні ефективності педагогічної та управлінської діяльності. Методи та прийоми самоменеджменту дадуть змогу педагогам і керівникам успішно вирішувати різні проблеми особистісного плану, навчитися володіти собою, визначати та формулювати чіткі особисті цілі та цінності, займатися саморозвитком, доцільно використовувати час. Запровадження у школі елементів менеджменту буде сприяти процесу демократизації й гуманізації шкільного життя, ефективному управлінню закладом освіти, педагогічним та учнівським колективами.

Реалізація сучасних вимог до закладів освіти активізувала розробку наукових і практичних проблем профорієнтації. Можна виділити ряд напрямів, що сприяють розв'язанню практичних питань професійного самовизначення підростаючого покоління: система профорієнтації, яка озброює школярів необхідними знаннями для орієнтації у світі професій, уміннями об'єктивно оцінювати свої індивідуальні особливості (Б. Федоришин), діагностичні методи вивчення особистості школяра з метою надання індивідуальної допомоги у виборі професії (В. Шадріков, Н. Воронін, Ю. Забродін), теоретичні та методичні основи професійних консультацій молоді (Е. Клімов), системний підхід до профорієнтації школярів (В. Сахаров, Н. Степаненков), суспільно значущі мотиви вибору професії (Є. Павлютенков), особливості профорієнтації студентів в умовах вищої школи (Н. Шадієв, П. Шавір, Н. Чистяков); формування елементів духовної культури у процесі підготовки учнів до свідомого вибору професії (Г. Шевченко).

Але, незважаючи на позитивні наслідки, профорієнтація в сучасних умовах усе ще не досягає своїх головних цілей - формування в учнів професійного самовизначення, відповідного індивідуальним особливостям кожної особистості та запитам суспільства в кадрах, його вимогам до сучасного працівника. Суттєвим гальмуванням розвитку профорієнтації є те, що вона розрахована на середнього учня; відсутній індивідуальний, диференційований підхід до особистості, яка обирає професію; використовують загалом мовні, декларативні методи без надання можливості кожному спробувати себе в різних видах діяльності, у тому числі й в управлінській.

О. Молл проводила дослідження серед школярів 13-17-ти років. Бажання бути управлінцем розглядалося з трьох позицій: бажання в майбутньому обіймати керівну посаду - 10 %; можливість у майбутньому бути керівником - 31 %; згода за певних умов бути керівником - 53 %; 16 % школярів категорично заявили, що не хочуть бути керівниками ні за яких умов.

Керівник, на думку школярів, - це людина, яка вміє працювати з людьми; постійно долає труднощі; може красиво говорити; має високу заробітну платню; самостійна.

Цікаво, що школярі серед основних засобів досягнення управлінської успішності назвали такі: добре навчання - 38 %; уміння спілкуватися - 38 %; заняття спортом - 36 %.

Нещодавно введені курси основ естетики, етики, основ економічних знань і психології сімейного життя не допомогли у розв'язанні всіх питань, пов'язаних з культурним становленням особистості школяра, бо не охоплюють усіх проблем цієї широкої сфери людських стосунків. Відтак уважаємо за доцільне введення в концепцію загальної середньої освіти курсу практичного людинознавства та основ культури, які не тільки ознайомлювали би молодь з унікальними досягненнями загальнолюдської культури, а й виховували б у неї практичні навички їх використання.

Підкреслюючи роль школи в духовному розвитку юнацтва, не можна не відзначити гостру необхідність підвищення культурного рівня вчителів, у тому числі й керівників навчальних закладів, які сьогодні не завжди відповідають сучасним вимогам.

Навчальні плани педагогічних вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації поки що не передбачають цілісного, системного вивчення майбутніми наставниками основ загальнолюдської культури в усій різноманітності її форм.

Для інтеграції України в міжнародний простір важливим є визначення людини як найвищої цінності суспільства не тільки на словах, а й у справах. На думку Г. Єльнікової, це можливо за умови використання антропосоціального підходу до управління школою, що вбачає в людині одночасно й особистість, і головну виробничу силу з певними духовними та матеріальними інтересами, а також сприяє поєднанню цих інтересів із суспільними. Для цього, насамперед, доцільно було б надати кожному керівнику загальноосвітнього навчального закладу відповідну управлінську освіту.

Існують різні моделі навчання керівників. Американська модель передбачає превентивну підготовку спеціаліста у ВНЗ до початку кар'єри. Теоретичні знання є базою для подальшої практичної діяльності. В основі європейської моделі - набуття знань на основі практичного досвіду та подальша самореалізація людини в закладах підвищення кваліфікації або спеціальної управлінської підготовки. Проте всі вони стосуються управлінської освіти.

У Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті серед основних напрямів модернізації управління освітою наголошується на підготовці та перепідготовці управлінців усіх рівнів. Сьогодні багато ВНЗ країни з-поміж навчальних предметів називають такі: основи менеджменту, стратегічний менеджмент, інформаційне забезпечення управління, контрольно-аналітична діяльність, управління процесом навчання та виховання, психологія управління тощо. Але кількість годин на викладання цих предметів обмежена, оскільки більшість із них викладається на рівні теоретичних спецкурсів, а навчальні години активну чи пасивну практику взагалі не передбачаються.

Отже, система післядипломної педагогічної освіти є основною ланкою системи безперервної освіти керівників шкіл і формування їх управлінської культури.

Сучасні тенденції діяльності школи, зміни у внутрішньошкільному управлінні зумовили необхідність реформування й системи підвищення кваліфікації керівників навчальних закладів. "Реформування системи підвищення кваліфікації вперше в історико-педагогічному процесі було ініційовано самою системою, ідея виникла не спонтанно, а на підставі наукових, дисертаційних досліджень".

Нові тенденції у змісті навчання керівників передусім відбиваються в понятті "післядипломна освіта", яке поступово витискає традиційне "підвищення кваліфікації". Що означає цей процес?

В. Слободчиков метафорично розглядає освіту як створення образу Людини в індивіді, як реалізацію здібності до саморозвитку через оволодіння цінностями культури та створення нових предметних форм культури. У цьому контексті автор виділяє дві якісні характеристики освіти: просторову і часову. Перша характеристика стосується можливості перетворювати будь-яку соціальну ситуацію в освітню, якщо вона створює умови для саморозвитку особистості; вирішальну роль у цьому процесі становлять інтереси та цілі людей, які таким чином створюють своє освітнє середовище. За такого підходу власне навчання перестає бути основною діяльністю в освітніх процесах. Не менш значущими стають спілкування, професійна діяльність, засоби масових комунікацій та інші "життєві університети".

Часова характеристика підкреслює стадійність, цілісність, безперервність процесу саморозвитку особистості, в основі якого - зіткнення можливостей вибору, що розширюються під впливом освіти, з нестандартністю життєвих умов людей на різних етапах діяльності.

Коли йдеться про освіту дорослої людини, яка вже має відповідну професійну підготовку, то професійно-рольова ситуація не вичерпує "Я" дорослої людини - позапрофесійне та професійне "Я" не просто ціле та її частина. Особистісний простір ширше професійного й суттєво впливає на людину. становлення й розвиток професійного "Я" спирається на загальний психічний розвиток і здійснюється на його фоні і далі - у контексті тенденції її вікового розвитку. З іншого боку, не можна забувати про вплив професійної ролі керівника на його особистість. Щоденно протягом багатьох років розв'язання типових завдань не тільки вдосконалює професійні знання, а й формує професійні навички, склад мислення, стиль спілкування. Професійна позиція визначає не тільки вчинки, а й засіб сприйняття іншої людини.

У цьому контексті післядипломна освіта виступає як гуманітарна сфера, де "здійснюється синтез трьох культур у розвиту особистості - світоглядної, духовно-моральної та професійної". На першому плані у спрямованості цієї діяльності має бути розвиток особистості керівника і лише потім його розвиток як професіонала.

Звідси нові вимоги до змісту післядипломної освіти, його спрямованості. Вони полягають не тільки у збагаченні й оновленні предметних і дидактико-методичних знань і не у простому додаванні до них соціальних, психологічних і культурологічних знань, хоча їх значущість важко заперечувати. Ідеться про необхідність розробки освітніх програм, орієнтованих на розв'язання основних завдань:

задовольнити запит керівників на практико-зорієнтовані знання, що використовуються "тут і зараз", оскільки цей етап соціалізації визначається потребою дорослих у рольових знаннях (у даному випадку - професійно-рольових). Водночас важливо подолати небезпеку спрощеного підходу до достатньо складних концепцій і наукових ідей, що здатний породити думку про легку доступність наукового пошуку та його результатів, унаслідок чого керівники можуть виявитись носіями "напівзнань", більш небезпечного, ніж незнання;

забезпечити розвивальний ефект набутих знань завдяки реалізації проблемно-методологічного підходу, тобто завдяки розв'язанню завдань, що моделюють реальні практичні ситуації, які виникають у процесі управлінської діяльності. Мета подібних завдань полягає у відкритті ідей та оволодінні керівників принципами, засобами їх розв'язання, що підвищить рефлексивну культуру й може бути використано у практичній діяльності. Тобто головна відміна у спрямованості змісту освіти, привнесена до системи підвищення кваліфікації новою соціально-освітньою ситуацією, полягає не в кількісному зростанні набутої інформації, а в інтегративному характері знань, що віддзеркалює реальні проблеми, з якими стикаються керівники у процесі професійної діяльності.

Loading...

 
 

Цікаве