WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Управлінська культура керівника школи в системі післядипломної педагогічної освіти - Реферат

Управлінська культура керівника школи в системі післядипломної педагогічної освіти - Реферат

Управлінська культура керівника школи в системі післядипломної педагогічної освіти

У статті опрацьовано підсумки дослідження формування управлінської культури керівників закладів освіти, проведеного відповідно до тематичного плану Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти під час розробки теми "Професійне становлення педагогічних працівників"

Суспільно-політичні та соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, суттєво впливають на діючу систему освіти. До того ж формуються нові ідеологія та практика життєдіяльності сучасної школи як соціально-педагогічної системи, результатом якої є "забезпечення сучасної якості освіти на підставі збереження її фундаментальності та відповідності актуальним і перспективним потребам особистості, суспільства й держави". Управління є тією рушійною силою, яка націлена на активізацію людини через створення оптимальних умов для прояву та розвитку її творчого потенціалу. Тому керівнику закладу освіти слід орієнтуватися в різноманітності сучасних управлінських ідей, вивчати й успішно застосовувати досягнення науки та перспективного педагогічного досвіду, організовувати творчу діяльність. У зв'язку з цим питання управління освітніми процесами є актуальними, оскільки шкільна практика свідчить про недостатню підготовленість керівників шкіл до професійної управлінської діяльності, про відсутність у багатьох із них необхідної управлінської культури.

У науковій літературі знаходимо різні підходи до визначення тих чи інших аспектів культури. Деякі характеризуються пошуком співвідношення між культурою особистості та культурою суспільства (Л. Пономарьов, В. Попов, В. Чічканов), аналізом соціальної культури особистості (А. Прохоров, К. Розлогов, В. Рузін); інші - розглядають окремі її аспекти: інформаційну (Д. Блюменау), комунікативну, професійну (В. Кричевський), управлінську культуру (Г. Єльнікова).

Багатозначність самого поняття "культура" відбивається в неоднозначності тлумачення змісту різних її словосполучень, у тому числі: "управлінська культура керівника", "культура управлінської діяльності", "культура управління". У "Тезаурусе менеджера" наведено одне з небагатьох означень "культури управління" як комплексної, узагальнюючої характеристики управлінської праці, що показує її якісні риси та особливості. А якщо виходити з означення поняття "культура" у словнику С. Ожегова для найвищого рівня будь-чого, то культура управлінської діяльності - це високий якісний рівень її організації. У цьому розумінні дане поняття близьке за значенням до таких, як професійна майстерність, професійна компетентність. Так, В. Шепель культуру управлінської діяльності розглядає через поняття культури спілкування, культури поведінки, а показником правлінської культури є стиль управління.

На думку Г. Єльнікової, поняття "культура управлінської праці" містить такі різновиди культури: загальна, або загальнолюдська культура, культура політична, правова, естетична, педагогічна з її багатьма відтінками залежно від типу та специфіки навчального закладу.

Розуміння культури управління як сукупного способу та продукту управлінської діяльності, феномена, що характеризує культуру організації, знаходимо і в іноземній літературі (С. Борнер, Р. Вебер, К. Евард, Х. Грютер, Р. Рютингер).

У літературі з проблем теорії та практики управління досліджують окремі аспекти культури: цінність зворотних зв'язків для формування організаційної культури управлення (Ю. Красовський), управлінська культура підприємства етнопсихологічний феномен (Л. Фаткін), культура управління як стратегічний спосіб підвищення його результативності (Д. Петросян), своєрідність культури окремих організацій (Ю. Пярніц), культура внутрішньошкільного менеджменту (Ю. А. Конаржевський).

У нашому дослідженні принц типово важлива теза Д. Гваішиані про те, що суть управління завжди невід'ємно пов'язана із самою керованою системою а її специфікою - управління освітнім закладом суттєво відрізняється від управління промисловим підприємством. Ще наприкінці 80-90-х років фахівцями в галузі соціального та виробничого управління (О. Дейнеко, С. Каменіцер, Г. Попов, В. Лісицин та ін.), а також у галузі управління школою (Ю. Конаржевський, В. Кричевський, Є. Павлютенков, Е. Тонконогая, Т. Шамова та ін.) обґрунтовувалась необхідність розглядати діяльність керівника як професійну. Так, В. Крічевський ядром професійної діяльності керівника школи вважає його управлінську діяльність.

Професійна діяльність визначається як "вид трудової активності людини, яка володіє комплексом спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, придбаних у результаті спеціальної підготовки, досвіду роботи"; як діяльність, що має власну мету, продукт, норми та засоби, що визначаються соціальною функцією та технологією сфери суспільного життя, яку дана діяльність обслуговує.

Оскільки управлінська діяльність керівника сучасної школи належить до категорії професійних, то головною її ознакою виступає спеціальна освіта, яка за певних умов може бути компенсована самоосвітою, підвищенням кваліфікації, практичним досвідом. Іншими ознаками професії вважаються: спеціалізація та особливий предмет праці - об'єкт управління, специфічні засоби та інструментарій, продукт управлінської праці, розподіл часу на основний вид діяльності, просторові параметри робочого місця.

Професійна діяльність керівника школи вимагає спеціальної підготовки, певних професійно значущих якостей, професійної компетентності, управлінської культури. Така діяльність збагачує особистість, розширює її можливості, вводить у сферу соціально-економічної та духовної взаємодії з колективом, формує її мотиваційну сферу, змінює ціннісні орієнтації. Управлінська культура як складова професійної діяльності керівника школи характеризується особливостями усвідомлення поведінки та діяльності людей в організації і є часткою сфери культури праці, культури професійної управлінської діяльності.

В особистісному плані управління визначається певними особливостями, якостями та стилем діяльності керівника, що безпосередньо впливають на організацію співробітництва працівників у досягненні загальної мети організації.

Важливими для нашого дослідження є висновки авторів про доцільність розглядати професійну культуру керівника школи як цілісну, інтегративну особистісну властивість. Ідеться про вивчення особливостей персональної управлінської діяльності, суті управлінської культури як особистої властивості, оскільки ми говоримо не про суб'єкт управління, який, звісно, може бути не тільки індивідуальним, а й груповим, а й про керівника середнього загальноосвітнього закладу (школи, гімназії, ліцею) - директора або заступника директора, передусім як професіонала з притаманними йому особистісними якостями. Аналіз розглянутого поняття в такому аспекті дає змогу говорити про те, що управлінська культура - це властивість керівника школи як особистості, але проявляється вона в усіх царинах його діяльності як професіонала, і зробити висновок, що поняття "управлінська культура керівника школи" є, з одного боку, поняттям видовим (окремим) стосовно загальніших (управлінська культура керівника, управлінська культура праці), з іншого, як одна з характеристик особистості керівника школи, що суттєво впливає на якість його професійної управлінської діяльності.

Управлінську діяльність дослідники визначають як цілеспрямовану взаємодію суб'єктів та об'єктів, що забезпечує становлення, стабілізацію, оптимальне функціонування, та обов'язків, розвиток школи; як цілеспрямовану діяльність з узгодження суб'єкт-суб'єктних стосунків і дій для підтримки функціонування й цілісності системи, а також цілеспрямований процес взаємодії особистостей, так і управління навчально-виховним процесом.

Управління - це та сфера діяльності, що за своїм значенням і специфікою практично ніколи не розглядалась як професійна. Управлінцями завжди працювали вузькі спеціалісти різних галузей, які не мали спеціальної підготовки в такій складній галузі, як управління соціально-економічними процесами. Разом з тим важко назвати важливішу сферу діяльності в житті суспільства. Від рівня управління залежить ефективність виробництва й задоволення потреб суспільства. В умовах радикальної економічної реформи та розвитку ринкових стосунків професіоналізм управлінців стає вирішальним фактором.

Уважаємо, що спеціальна підготовка керівного складу освіти є сьогодні проблемою актуальною. Керівники навчальних закладів, працівники органів управління освітою здебільшого не мають відповідної професійної підготовки до управління. хоча вони є висококваліфікованими фахівцями з різних учительських спеціальностей. Отже, витоки проблеми невідповідності реального рівня управлінської культури керівників навчальних закладів необхідному для ефективного управління криються саме у відсутності професійної освіти.

У закладах освіти практично ще немає менеджерів. Є формальні управлінські одиниці в особі керівника, його заступників і педагогів. Але проблема зміни директорського, командного менталітету в освіті на менеджерський уже є актуальною. Для керівника школи та педагога така трансформація може здійснюватися в межах спеціальної психолого-педагогічної підготовки. На думку В. Крижка та Є. Павлютенкова, цю підготовку доцільно розпочинати ще у школі, де є можливість вирішувати проблему професійного самовизначення майбутніх менеджерів, ознайомлювати учнів з галузями професійної діяльності, формувати адекватну самооцінку, розвивати здібності до професійного навчання.

Проблема менеджменту в освіті актуалізується тим, що:

за специфікою своєї професійної спрямованості вчитель є керівником та організатором життя в діяльності дітей, а це підсилює його професіоналізм;

в умовах переходу до ринкових відносин і зростаючої соціальної незахищеності, безробіття кожна людина має бути професіоналом у випадку організації власної "справи";

педагог має підготувати своїх вихованців до роботи в нових соціальних та економічних умовах.

Багаточисленні спроби перенести без змін досвід закордонного менеджменту у практику нашої дійсності не дали очікуваних результатів, оскільки є потреба в його переробці, адаптації та запровадженні з урахуванням специфіки національних традицій, менталітету, законодавчої бази освіти, професійних спрямованості та інших факторів. За такого підходу використання досягнень менеджменту може суттєво збагатити професійну підготовку працівників системи освіти, підвищити рівень розвитку їх управлінської культури.

Loading...

 
 

Цікаве