WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Управління освітою: синергетичні підходи - Реферат

Управління освітою: синергетичні підходи - Реферат

Визначаючи ідеологію корпорації, Є. Савельонок окреслює такі її функції: інтегративну, цілепокладаючу, мобілізуючу, аксіологічну, самоідентифікаційну, прогностичну.

На підставі цих функцій автор сформулював загальну місію корпорації:

створення й формулювання ідей та на цій базі - визначення інших елементів корпоративної культури (філософії, стиля, ритуалів, традицій і т. д.) для їх реалізації в системі управління;

"переклад" змістовного наповнення елементів корпоративної культури з колективного (зовнішнього) рівня на індивідуальний (внутрішній);

формування в корпорації елементів соціальної психології (різного роду відношень, поглядів, настроів тощо);

саморепрезентація організації в зовнішньому середовищі (суспільство, конкуренти, партнери, споживачі послуг тощо).

Тому ідеологія корпорації є важливим і специфічним фактором організаційних змін. Вона може бути і об'єктом змін, і спеціальним інструментом, може розглядатись як супутний фактор і може являти собою опис самих змін. Також через ідеологію в корпорації може бути свідомо організована протидія (спротив) змінам. Будь-яка зміна так чи інакше несе в собі нові ідеї (як мінімум, саму ідею змін), і перші результати змін виявляються саме в царині ідеологічного сприйняття, що може ще до початку реальних перемін породити в тій чи іншій формі спротив.

Дотепер при реформуванні державного управління ідеологічні фактори ігноруються. Серед причин поширеності такого підходу - загальний фон деідеологізації в державі, недооцінка значимості ідеологічних аспектів господарювання, а в багатьох випадках просто невміння працювати з ідеологічним компнентом колективної свідомості.

У результаті ідеї реформ "нерівно" накладаються на ідеї, що поширені в суспільстві, та на ідеї, що прийняті та закріплені в освітянській корпорації.

Це породжує подвійність цілей, некеровані конфлікти на рівні осмислення співробітниками своїх завдань, прямі соціально-психологічні конфлікти в педагогічному колективі. Фактично завжди ігнорування існуючої ідеології корпорації закономірно призводить до протидії змінам. Причому воно може бути і спонтанно ініційовано зсередини організації, і спеціально сплановано суб'єктом змін. Тим більше, що вітчизняний менталітет на відміну від західного більш "емоційно-житейський", ніж "раціонально-нормативний".

Реструктуризація корпорації з ігноруванням ідеології фактично відбувається за схемою зміни головної складової (суб'єкта роботи - людини) через трансформацію змінних, які задають умови роботи (структура, задачі, технології тощо). Але такий підхід може бути корисним у випадку з одним або кількома робочими місцями. Коли ж змінюються умови роботи корпорації в цілому, то змінюватись повинен весь її багатотисячний колектив, а це може породити серйозні конфлікти. Ось чому на таких етапах підноситься роль ідеології.

На думку Є. Савельонка, у процесах реструктуризації поряд із прямим ігноруванням змін відбувається протидія ідеології змін з боку об'єкта останніх. Реструктуризація в рамках існуючої ідеології малопоширена, оскільки зі зміною структури та технологій треба міняти людей, а значить, їх ідеологічні установки. Але в цього шляху є певні переваги:

нові ідеї з появи відповідають кінцевій меті перетворень;

ідеологічний інструмент, "безкровно" змінюючи людський фактор, змінює систему.

Корпоративна ідеологія - це внутрішня енергія корпорації, яка задає мотивованість і атмоферу перетворень. У межах реструктуризації ідеологія виконує функції опису та пояснення майбутніх організаційних змін, виправдання, уявлення, компенсації. У такій якості вона є складовою організаційних змін - інструментальною частиною механізму проведення змін. Дж. Коллінз та Дж. Поррас визначають у корпорації в межах управлінської ідеології два рівня: рівень основних цінностей і рівень основних призначень. Основна ідеологія визначає постійний характер організації та забезпечує організацію "клеєм", який не дозволяє їй розпастися. Корпорації, як правило, мають 3-5 основних цінностей - догм, які складають її сутність. Тільки кілька цінностей можуть бути справді основними. Основну корпоративну ідеологію не можна створити або визначити - її можна тільки відкрити.

У контексті вітчизняної адміністративної реформи, що торкається і системи управління освітою, акцент поки що робиться на вдосконалення адміністративної культури державних службовців і створення Кодексу правил поведінки (етики) державних службовців. Щодо управлінської ідеології, то Концепція адміністративної реформи в Україні лише декларує потребу у виробленні нової управлінської ідеології, спрямованої на оновлення адміністративної культури, формування готовності управлінського персоналу до прийняття рішень в умовах зростаючої свободи дій та підвищення особистої відповідальності з орієнтацією на служіння громадянам. Але за умов невизначеності інтегративної ідеології, що виступає тлом для ідеологій управлінської та освітніх, говорити про вироблення нової управлінської ідеології, на нашу думку, передчасно.

За Б. Гаєвським, система державного управління існує у двох вимірах:

режим управління, який має певне правове, економічне, соціальне, організаційне та морально-етичне забезпечення;

люди, "адміністратори", їх професійний та загальнокультурний рівень, політичні погляди, моральні якості. В ідеалі вони повинні за цими якостями відповідати режиму управління, його принципам і вимогам.

За словами дослідника, якщо під таким кутом зору подивитись на український державний апарат, то очевидно, що перше має часові переваги перед другим, оскільки створити новий режим управління все ж легше, ніж підготувати для нього людей, які б відповідали його вимогам.

Тому стає актуальним вивчення сутності, структури та взаємозв'язків "людських" чинників державного управління, які постійно знаходяться в полі суспільної ідеології в цілому та інтегративної ідеології зокрема. У свою чергу, професійна управлінська свідомість продукує управлінську корпоративну ідеологію, цінності якої, в більшій мірі, суперечать цінностям інтегративної ідеології та спрацьовують не на користь нашого суспільства. Інтегративна ідеологія є інструментом консолідації соціуму, тому державні службовці повинні у своїй роботі керуватись її цінностями та впроваджувати їх у життя. Тим більше, що основні ідеологеми та цінності цієї ідеології де-факто вже визначені в нормативно-правових актах, державних програмах, озвучені в офіційних промовах Президента України та урядовців.

Державні службовці сфери освіти і науки - це особи, які одночасно:

є поширювачами інтегративної ідеології та ідеології освіти;

працюють у межах інтегративної ідеології та знаходяться під впливом ідеологій інших рівнів;

продукують і одночасно знаходяться під впливом управлінської корпоративної ідеології;

мають і сповідують певні політичні та професійно-ідеологічні переконання за будь-якого зовнішнього тиску офіційної політичної нейтральності;

знаходяться під впливом пануючої буденної ідеології.

Ідеальний варіант - коли демократично вичленені із соціуму та офіційно визначені в нормативних актах засади ідеології освіти і держслужбовець-освітянин, крім того, що поділяє ці ідеї, знаходиться в певних організаційно-етичних "лещатах", з яких не може вийти. Але неможливо примусити держслужбовця бути щирим прибічником певної ідеології. Його можливо тільки спонукати до цього через навчання, виховання, РОП і престиж державної служби, що включає в себе достойне матеріальне забезпечення та соціальний захист. Існування більшої частини службовців регіонального та муніціпального рівнів на межі малозабезпеченості не живить процес адміністративного та освітнього реформування необхідною внутрішньою енергією.

Корпоративна управлінська свідомість виробляє відповідну управлінську ідеологію, яка спрямована на обґрунтування та захист корпоративних інтересів і, можливо, протиспрямована впливу інтегративної ідеології, ідеології освіти тощо. Єдиним, на нашу думку, запобіжником, що стримує вплив корпоративної ідеології, є нормативні та деонтологічні чинники. Якщо нормативні запобіжники продукуються законодавством та етичними кодексами, то деонтологічні чинники свідомості в більшій мірі, ніж кодекси, регулюються ідеологічними складовими ідеології освіти.

Таким чином, розробивши систему інтегративної ідеології, ідеології освіти, визначивши методи та форми їхнього впливу на деонтологічні складові управлінської свідомості у сфері освіти, держава та органи місцевого самоврядування отримують дієвий засіб для впливу на суб'єктивні чинники управління в освіті, його якісні складові та громадянську відповідальність за конструктивні процеси в освіті.

Друга складова синергетичного підходу до вивчення проблем управління освітою полягає в розробці нових концепцій, технологій та методик нелінійного управління цією складною системою. Актуальність пошуку нових методик і технологій в управлінні освітою в цілому, а в регіональному управлінні зокрема, обумовлена значним відставанням систем управління від розвитку ситуації, в якій перебуває об'єкт управління. Усе це разом з масштабністю соціальних інститутів та організацій потребує радикального перегляду архаїчних і неадекватних методів і принципів управління.

Висока динамічність та інтенсивність політичних і соціально-економічних процесів у суспільстві й державі потребують переосмислення багатьох теоретичних і практичних розробок управлінської науки, у тому числі проблем діяльності обласних, районних і міських органів управління освітою. На часі постає необхідність переосмислення принципів і підходів у регіональному управлінні, оскільки соціальна інженерія вичерпала свої ресурси і показала неспроможність адекватно впливати на події, що динамічно змінюються.

Loading...

 
 

Цікаве