WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Управління освітніми проектами - Реферат

Управління освітніми проектами - Реферат

Специфіка управління освітніми проектами

Передумовами застосування проекту в педагогіці є саме його комплексний характер, тобто можливість охоплення такою формою роботи широкого спектру різноманітних завдань, дій тощо, а також включення різних фахівців гуманітарного знання, створення тимчасових колективів для виконання поставлених завдань та реалізації визначених цілей, що потребують злагодженості й психологічного комфорту. На підставі такого аналізу соціально-педагогічний проект необхідно розглядати як інноваційну форму організації освітнього середовища, в основі якого лежить комплексний характер діяльності тимчасового колективу спеціалістів в умовах активної взаємодії з оточуючим середовищем. Цей проект спрямований на виконання конкретно обґрунтованої мети та визначеного кінцевого результату (змін), плану конкретних дій, обмежених конкретним проміжком часу та матеріально-фінансовими ресурсами.

Відповідно до визначеного трактування поняття "проекту" як соціально-педагогічної категорії, що передбачає комплексний підхід у досягненні певних результатів (змін), окремого аналізу потребує вирішення питання управління проектами на різних рівнях освітньої ієрархії. За таких умов будемо розглядати систему управління освітніми проектами як своєрідну структуру (або ідеальну модель), що віддзеркалює пріоритетні напрямки, ознаки, характеристики майбутньої системи управління.

В українській педагогічній практиці явище проекту (а, отже, і управління освітніми проектами) з'явилося в останнє десятиліття внаслідок поширення мережі інституцій громадського спрямування, метою діяльності яких стало розповсюдження міжнародних освітніх проектів. Набутий за цей час вітчизняний досвід проектної форми організації освітнього середовища (чи окремих її процесів) так і не став предметом вивчення та узагальнення на науково-теоретичному рівні. Лише окремі питання управління проектами висвітлювалися у фахових виданнях, на шпальтах української періодики. Серед фундаментальних робіт особливої уваги заслуговує навчальний посібник І. Підласого, в якому акцентована увага на предметі педагогічної діагностики, методах логічного аналізу й експертної оцінки діяльності вчителя, прогнозування її наслідків. Однак поняття "педагогічний проект" не досліджується в роботі вченого, а лише згадується в роботі вченого у контексті необхідності його експертизи "на стадії задуму та діагностування, коли йдеться про реальний процес".

Натомість, у 90-ті роки минулого століття, коли на теренах української педагогічної практики розширилася сфера застосування освітніх проектів, їхнього зв'язку з зовнішнім середовищем, окремими соціальними групами, а основний наголос в їх реалізації був зроблений на технічні нововведення, виникла потреба нового осмислення педагогічних проектів та способів управління ними. Методологія управління освітніми проектами поповнилася новим принципом - "принципом успіху", введення якого потребували постійні ситуації невизначеності, що супроводжували процеси реалізації проектів. Сама ситуація невизначеності стала характерною ознакою реальної практики, її наявність створює конфлікти при плануванні. Тому кожного разу виникає необхідність перегляду основного плану, його узгодження з кінцевими результатами, тобто з результатами успіху. З точки зору управління освітніми проектами, викладений підхід щодо основного планування потребує від колективу фахівців, які працюють над реалізацією проекту, надзвичайної мобільності в реакціях на будь-які зовнішні та внутрішні зміни.

Враховуючи новітні підходи у практиці проектної діяльності, необхідно розглядати управління освітніми проектами як розробку (проектування) ідеальної моделі системи управління, де сконцентровані її пріоритетні напрями (чи основні характеристики). На користь такого підходу свідчать переваги, що практично задекларували свої можливості:

мобільність реагування на зміни навколишнього середовища (досягнення у галузі інформаційних технологій, орієнтація на суб'єкт-суб'єктні взаємодії в освітньому процесі, ідеологічні зміни в суспільстві як потреба перегляду змістовного компоненту навчання тощо);

концентрація зусиль професійно активних фахівців різних галузей наукового і практичного знання для одночасного "прориву" (досягнення оптимальних результатів) у пріоритетних напрямках;

підвищення рівня особистої відповідальності кожного члена тимчасового колективу за досягненні результати;

залучення та розподіл матеріально-технічних та фінансових ресурсів безпосередньо при реалізації окремого проекту.

Однак подібна цілісність в розробці та організації процесу управління освітніми проектами можлива лише за таких умов:

злагодженої організації всіх ланок системи управління, зведення до мінімуму імпровізаційних моментів;

наявності даних щодо аналізу існуючого стану соціально-педагогічної проблеми;

володіння новітніми технологіями управління, що відповідають специфічним вимогам проекту;

підготовки керівників проектів та спеціалістів, здатних забезпечити оптимальний рівень досягнень;

інформаційної забезпеченості учасників проектної діяльності;

створення системи заходів для поширення практики проектної організації освітнього середовища.

Враховуючи той факт, що управління педагогічними проектами є процесом цілеспрямованих змін, що відбуваються за заздалегідь визначеними параметрами (цілі, завдання, терміни, людські та фінансові ресурси і т. ін.), необхідна відповідна послідовність впровадження таких змін. Ці елементи послідовності представляють собою етапи управлінських дій:

передпроектний - передбачає вивчення та аналіз існуючого стану об'єкту, що потребує змін;

власне проект - визначає основні ідеї, мету, низку заходів, терміни реалізації, критерії змін, механізми вивчення ефективності, фазове, матеріально-технічне та фінансове забезпечення;

планування (відоме в теорії менеджменту як сітьове планування) - передбачає розробку плану роботи поетапно: місячний, семестровий, річний план;

моніторинг якості проекту - ставить за мету розробку та організацію системи вивчення його поточних результатів, математично-графічного оформлення, аналізу динаміки змін;

постпроектний (заключний) - націлений на поширення набутого інноваційного досвіду та прогнозування.

Водночас потребує уточнення погляд на організацію управління освітніми проектами як такий, що створює комфортні умови для спільної діяльності різних спеціалістів. Тому особливий акцент необхідно ставити на таку систему управління, яка буде враховувати не лише окремі чинники (фінансові, матеріально-технічні, інформаційні, людські), але й на їх інтегративну взаємодію.

Практичним прикладом проектної форми організації освітнього середовища може служити цільова Програма розвитку освіти м. Києва "Столична освіта, 2001- 2005 рр.". Особливість цієї програми полягає в тому, що вона вперше в педагогічній теорії та практиці в умовах мегаполісу започатковує умови для здійснення модернізації освітніх процесів і структур одночасно у декількох напрямках (Програма розвитку столичної освіти складається з 32 проектів, а отже, із 32 напрямків). Це відбувається на основі впровадження проектної форми організації управління процесами стратегічно важливих напрямків діяльності Головного управління освіти і науки. Форма проекту дала змогу відповідно до кожної ідеї розробити модель-концепцію, цілісність якої забезпечити статистичні дані про стан регіональної освіти, обґрунтувати цільові перспективи, визначити коло заходів, необхідних для реалізації мети. Для оптимального досягнення цілей кожен із проектів поставив низку пропозицій до законодавчої та виконавчої влади.

Так, у межах реалізації проекту "Педагогічний експеримент" (автор Л. Ващенко) передбачається:

забезпечити науково-організаційний супровід інноваційних педагогічних програм;

створити систему підготовки освітян-практиків до інноваційної педагогічної діяльності;

розширити мережу навчальних закладів інноваційного типу діяльності.

Основними шляхами реалізації проекту стало створення інформаційного середовища в регіоні шляхом організації семінарів-презентацій, "круглих столів", установчих конференцій, науково-практичних сесій, видання науково-методичного щорічника "Педагогічні новації столичної освіти: теорія і практика", спецвипусків, присвячених позитивним результатам інноваційного педагогічного досвіду, а також випуску журналу науково-популярних діалогів про освіту "DIX". Це активізувало освітян-практиків щодо пошуку нових перспектив розвитку свого навчального закладу, педагогічного колективу, власного професійного зростання.

Основні проблеми у проекті подані у формі пропозицій до органів законодавчої та виконавчої влади, зокрема, це надання статусу "вчитель-дослідник" тим освітянам, які здійснюють інноваційну педагогічну діяльність, з їх подальшою матеріальною підтримкою; цільове фінансування інноваційного напрямку діяльності системи освіти регіону. Відтак, управління освітніми проектами на регіональному рівні сприяло концентрації зусиль, потенційно здатних до творчої пошукової діяльності освітян для прориву на стратегічно важливих напрямках столичної освіти.

Локальний приклад використання проектної форми організації освітнього середовища подано у програмах розвитку Гімназії № 191 ім. П. Тичини (м. Київ), де автори (Дроздович Н., Павленко О., Ващенко Л.) у своїй розробці спираються на практичний досвід педагогічного колективу, об'єднавши декілька проектів спільною ідеєю розвитку навчального закладу, а також гімназії "Києво-Могилянський колегіум" (м. Київ, автори - Ковальчук О., Устинова В., Ващенко Л.) об'єднали в окремі проекти пріоритетні напрямки діяльності творчих педагогічних груп.

Таким чином, ідея проекту в освіті викликана кардинальними потребами змін у педагогічній практиці та теорії в напрямку формування інноваційно-розвивального середовища в освіті.

Loading...

 
 

Цікаве