WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Управління освітніми проектами - Реферат

Управління освітніми проектами - Реферат

Управління освітніми проектами

Поняття "проект" в останні роки активно увійшло у практику освіти. Воно виступає як в ролі ефективного методу навчання учнів, так і в якості форми організації інноваційно-розвивального освітнього середовища навчального закладу чи всієї регіональної системи освіти

Теоретико-прикладні підходи до проектної діяльності досліджуються в роботах вітчизняних та зарубіжних учених (Єрмаков І., Підласий І., Воропаєв В., Поздняков В., Шапіро В. та ін.), проте управління освітніми проектами залишається малодослідженою проблемою, оскільки проектний менеджмент був прерогативою тих галузей наукового і практичного знання, що належали до системи матеріального виробництва.

Здебільшого проектний менеджмент використовували у будівництві під час розробки інвестиційних проектів. Відтак, застосування проектної форми в освітніх процесах, зокрема у контексті пошуку нових управлінських підходів, потребує вивчення проблеми, насамперед її генетичного походження, історично утверджених сфер застосування, аналізу сучасного стану та механізмів (методів) управління проектами (проектного менеджменту), поширених у міжнародній та вітчизняній науково-практичній діяльності.

Визнання проектної форми організації як соціально-педагогічного напрямку в загальній системі управлінського знання уможливлює розробку методології, концептуальних основ та понятійного апарату. При цьому особливого значення набуває інтерпретація таких понять, як "проект", "управління освітнім проектом".

Оскільки певний час поняття "проект" використовувалося в інженерній справі для підготовки технічної та кошторисної документації для побудови різних споруд, машин, технічних систем тощо, то воно монопольно й приналежно до цієї галузі. Зміна соціальних відносин у бік ринкових принципово змінила і трактування самого терміну. Він стає предметом аналізу нової дисципліни - управління проектами. У такому контексті проект розглядається як форма (елемент) організації спільної діяльності членів колективу, об'єднаних загальною метою. Поширення проекту в практичній діяльності, а також використання його в різних галузях наукового знання свідчить про залежність термінологічного трактування від конкретних завдань.

Спробуємо проаналізувати існуючі визначення поняття "проект" і підійти до педагогічно детермінованого трактування. У тлумачному словнику з менеджменту поняття "проект" розглядається у контексті англійського слова project і означає задум чи план чого-небудь, наприклад створення підприємства. У цьому випадку головний акцент ставиться на прогнозований результат (організація підприємства). Розвиваючи погляд традиційного менеджменту, Інститут управління проектами США розширює характеристику поняття "проекту" суттєвими ознаками, зокрема визначаючи, що проект -це відповідне завдання з визначеними вихідними даними і програмованими результатами (цілями), які зумовлюють шляхи та засоби вирішення цих завдань. Внесення до визначення поняття характерологічних ознак вказує на цілісність проекту та його розмежованість з проектами-підприємствами. Таке тлумачення підкреслює індивідуальний характер проекту (на відміну від серійного виробничого), а, отже, вказує на ознаки новизни.

Значно об'ємніший аналіз поняття зустрічаємо в роботах сучасних авторів. Одні з них (Шапіро В. та ін.) вважають суттєвою якістю проекту те, що він "змінює наш світ", оскільки знайшов застосування і в будівництві житла чи промислового об'єкту, і в розробці програми науково-дослідних робіт, і у створенні нової організації. Відповідно до такої ідеї логіка міркувань автора зводиться до того, що проект - це система сформульованих у його межах цілей, створених чи модернізованих для їх реалізації фізичних об'єктів, технологічних процесів, технічної та організаційної документації для них, матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів, а також управлінських рішень та заходів для їх реалізації.

Інші фахівці у галузі менеджменту (Воропаєв В. та ін.) переконані, що концептуальна основа проекту полягає у змінах вихідного стану будь-якої системи, з передбачуваними затратами часу й засобів. Тому проект вони розглядають як обмежену в часі цілеспрямовану зміну окремої системи зі встановленими вимогами щодо якості результатів, визначеними межами витратних ресурсів та специфічною організацією.

В. Поздняков аналізує проект як сукупність дій та завдань, яким притаманні особливі відмінні риси:

чітко визначені цілі, досягнення яких можливе одночасно з виконанням технічних, економічних та інших вимог;

внутрішні та зовнішні операційні взаємозв'язки, завдання, ресурси, що потребують жорстокої координації у процесі виконання проекту;

визначені терміни реалізації проекту, ресурсна обмеженість;

відносна новизна цілей проекту, умов реалізації, неминучість конфліктних ситуацій тощо.

Таким чином, спільними ознаками у визначенні поняття "проект" є насамперед виокремлення цілісного блоку, який утворює сума компонентів: мета, результат, ресурси, терміни, організаційно-процесуальна специфіка реалізації проекту та зміни. Перелічені ознаки проекту свідчать про нього як явище міждисциплінарне, поліфункціональне та позапредметне.

Історико-генетичні джерела проекту

Аналіз теорії управління проектами в історичній ретроспективі свідчить про відсутність однозначного погляду на саме поняття "управління проектами". З одного боку, в межах загальної теорії управління відокремилося й успішно розвивається управління проектами як окремий науковий напрямок, що вивчає специфічну систему методів діяльності. З іншого боку, управління проектами вказує на їх прикладне значення, а отже, належить до практичної галузі й до сфери управлінської діяльності, для здійснення якої необхідно створювати відповідну систему управління.

Щоби знайти механізми впливу наукових основ проектного менеджменту на ефективність системи управління проектами в галузі прикладної педагогіки, простежимо генетичне походження цього напрямку в теорії та практиці управління, а також процеси його розвитку.

Джерела багатьох починань, які, згідно сучасної термінології, можна віднести до управління проектами, сягають періоду давньої цивілізації. Принаймні, на підставі аналізу практики як предмету дослідження про це роблять висновки зарубіжні науковці (Абдель-Фаттах Ель Марашлі, Абдель Вахаб Ель-Башрі та ін.). Посилаючись на досвід будівництва єгипетських пірамід та культових монастирів, вони наголошують, що ці монументальні архітектурні проекти розроблялися і будувалися багатьма поколіннями упродовж тисячоліть, удосконалюючи релігійні світоуявлення й накопичуючи знання та вміння емпіричним шляхом. Ті, хто брав участь у виконанні проектів, наслідували старших попередників і були здатні виконати поставлені цілі й досягти стандартів якості у визначений термін і в межах закладеного кошторису.

Натомість, сама історія управління проектами в її сучасному вигляді має досить молодий вік. У період післявоєнної відбудови керівництво країни зіткнулося з новими проблемами і труднощами, які вимагали нових підходів в управлінні. Традиційна лінійно-функціональна система організації виробництва не сприяла підвищенню різноманітності та якості продукції й послуг. Тому окремі компанії почали переорієнтуватися на децентралізований характер управління і здійснювати пошук принципово нових методів. Так, у 50-ті роки минулого століття сформувався системний підхід, а серед нових методів управління були розроблені системи сітьового планування та управління, що практично стали предтечею проектних методів.

У процесі становлення практики управління проектами сітьові та матричні організаційні структури поповнювалися іншими ознаками управління (ризик, якість, вартість, мотивація фахівців, організація роботи колективу, інформаційне забезпечення, конфліктні ситуації і т. ін.), і вже у 70-х роках метод для формування колективів, прийняття рішень. Особливої популярності метод проектів здобув у практиці роботи великих міжнародних компаній. Пізніше з'явилися ідеї щодо необхідності введення до проекту системи організаційних заходів, управління ризиком та вартістю, урахування технічної координації; починає активно використовуватися обчислювальна техніка.

Виокремлення управління проектами як самостійного напрямку в теорії загального управління пов'язано з іменем німецького вченого Роланда В. Гутча, який об'єднав відомих фахівців Європи та США у галузі управління проектами (Відень, 1965) у міжнародну асоціацію INTERNET (назва не має нічого спільного з однойменною комп'ютерною мережею). Однак лише у 1977 р. там же, у Відні, відбувся Перший міжнародний конгрес з питань управління проектами, що зібрав близько 400 провідних фахівців з усього світу. Епохальною віхою в історії проектного менеджменту став Шостий міжнародний конгрес INTERNETу (Гермін, 1997), де було проголошено про міждисциплінарний характер проектів і необхідність у подальшому розглядати розвиток управління ними через пошуки загальних методів управління.

Зазначимо, що відтоді INTERNET як Міжнародна асоціація управління проектами є найбільш впливовою у світі організацією, навколо якої об'єдналося понад двадцяти аналогічних національних асоціацій. Така система насамперед забезпечує спеціалістів можливістю працювати в межах єдиної, прийнятої в міжнародній теорії та практиці методології, використовувати існуючий досвід розвинених країн, пропагувати власні новації в теорії та практиці управління проектами. Це надзвичайно важливо з погляду на існуючі розбіжності вітчизняної та зарубіжної систем управління проектами, оскільки проектний підхід нерідко ототожнюється (або сприймається як синонім) з програмно-цільовим управлінням.

Таким чином, саме аналіз міжнародної практики управління проектами, що склався в останні десятиріччя ХХ століття в якості самостійної дисципліни і специфічної галузі професійної діяльності в умовах ринкової економіки зі спеціальною літературою, новими періодичними виданнями, різноманітними компаніями та фахівцями-експертами, які об'єдналися в міжнародні асоціації та товариства, створеною системою відповідної освіти, сертифікації тощо, а також визнаною методологією проектної діяльності, що стала своєрідною ознакою цивілізованого бізнесу. Широкий спектр його використання (від будівництва окремих об'єктів до державних реформ) дає підстави екстраполювати проектний феномен у сферу гуманітарного знання, зокрема вивчити його як соціально-педагогічне утворення.

Loading...

 
 

Цікаве