WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Управління оздоровчою діяльністю школи: пріоритетні напрями - Реферат

Управління оздоровчою діяльністю школи: пріоритетні напрями - Реферат

Управління оздоровчою діяльністю школи: пріоритетні напрями

Вивчення документів, педагогічної літератури, власні 25-річні спостереження на посаді директора школи наштовхнули на думку створення у школі умов, що сприяють поліпшенню здоров'я учнів та інших учасників освітнього процесу, а саме які важелі управління будуть більш ефективними в даній роботі, - наголошує автор публікації

Ключові поняття: оздоровча функція школи, типи впливу (імперативний, маніпулятивний і діалогічний), соціальна й рольова структура колективу.

Управління школою завжди було й залишається складним процесом, що здійснюється відповідно до технологізації управлінської діяльності та реалізації особистісно-діяльнісного підходу в управлінні. Орієнтація на особистість забезпечується як удосконалювання традиційних підходів, так і розробок нових, метою яких є створення умов для саморозвитку особистості як педагога, так і учня.

В організації навчально-виховної й оздоровчої роботи учнів і персоналу найчастіше використовую рефлексивний підхід, як більш ефективний. При створенні умов, що інтенсифікують рефлексію, успішність рішення різноманітних задач учнями та педагогами значно зростає. Рефлексивний підхід указує на механізм реалізації управління. Практичне використання ставить проблему характеру взаємодії та типу впливу керівника та співробітників, учнів, батьків.

Традиційно у психолого-педагогічних дослідженнях висувають три типи впливу: імперативний, маніпулятивний і діалогічний.

Імперативний тип впливу характеризується як авторитарний, що потребує ухвалення оперативного рішення в умовах дефіциту часу.

Маніпулятивний тип впливу припускає вплив із метою досягнення своїх прихованих намірів.

Діалогічний тип впливу створює оптимальні передумови для позитивної мотивації, стимулює розкриття творчого потенціалу особистості.

В управлінській практиці частіше за все використовуються всі три типи впливу, але найбільш оптимальним є діалогічний вплив, він більше стимулює ефективність реальних і потенційних можливостей особистості. Для вибору типу впливу враховується соціальна й рольова структура свого колективу.

Соціальна структура включає такі показники: стать, вік, досвід роботи (навчання), освіта, родинний стан (у педагогів), мотивації, рівень прогресивності, рівень життя.

Рольова структура визначає склад і розподіл творчих, комунікаційних і поведінкових ролей між окремими співробітниками, є важливим інструментом у системі роботи з колективом, у виконанні намічених задач.

Керівник освітньої установи (ОУ) мусить керувати розвитком професійної компетентності кожного співробітника, тобто розробляти комплекс заходів для планування, мотивації та контролю педагога, виходячи з його мети, потреб, можливостей, здібностей і схильностей. Удосконалювання управління та ріст кваліфікації педагога підвищують результат діяльності школи. І тут аж ніяк не можна забувати про управління мотиваційною сферою діяльності педагогів, що є стимулюючим початком трудової поведінки. Знання мотивів і стимулів праці допоможуть керівникові у створенні умов ефективної трудової діяльності, це треба пам'ятати завжди.

Зміни у змісті шкільної освіти, інтенсифікація праці учнів і вчителів висувають високі вимоги як до системи освіти, так і до нервової системи школяра та вчителя. Це вимагає особливо дбайливого ставлення до здоров'я всіх учасників освітнього процесу, вносячи корективи у звичну організацію управління. Компетенція керівника школи поповнюється новими знаннями й уміннями. Для формування здорового способу життя учнів необхідні знання в галузі здоров'я, уміння створювати оптимальні зовнішні умови у школі та вдома. Небезпідставно вважається, що сучасна система освіти недостатньо враховує стан здоров'я підростаючого покоління. Практично вся традиційна конструкція шкільного життя зорієнтована на пригнічення та закріпачення психофізіологічної основи особистості.

Приступаючи до даної роботи, адміністрація школи разом зі шкільним лікарем і психологом проаналізувала, з якими складностями можемо зустрітись у процесі виховально-оздоровчої роботи, та виділила таке:

відсутність необхідного матеріально-просторового середовища у приміщеннях для занять з оздоровлення учнів, у тому числі тренажерних і спортивного залу, кімнат психологічного розвантаження, ігрових кімнат, фізкультурно-оздоровчих площадок, санітарно-гігієнічних кімнат;

відсутність науково обгрунтованої системи виховально-оздоровчої роботи школи, відсутність інформації з виховально-оздоровчої роботи, а також недостатня кількість методичних посібників і рекомендацій з організації та формування здорового способу життя учнів;

відсутність координації та можливості її адаптації, інтеграції в інші педагогічні системи, труднощі, пов'язані з оцінкою якості;

роз'єднаність оздоровчої роботи з навчально-виховною;

відсутність педагогічного банку даних із формування здорового способу життя учнів, зв'язків з іншими освітніми установами, що спеціалізуються в галузі здоров'я учнів і педагогів;

недостатня підготовленість шкільних працівників, батьків із питань збереження та зміцнення здоров'я, формування потреби в учнів здорового способу життя, слабка інформаційна забезпеченість даного напряму "учень-учитель-батько".

Одні з цих труднощів можна віднести до об'єктивних, котрі практично неможливо вирішити в умовах конкретної школи й у сучасній соціально-економічній обстановці, і до суб'єктивних, таких, що цілком реалізуються у психолого-педагогічній діяльності. Подолання труднощів стало можливим при виділенні напрямів у системі підготовки й організації виховально-оздоровчої роботи учнів і педагогів.

Пріоритетними напрямами нашої роботи стали:

фізичний розвиток учнів і зміцнення їхнього здоров'я, проблеми залежності здоров'я учнів від способу життя;

взаємозв'язок здоров'я людини й екологічної обстановки, психологічний самозахист особистості;

правильне та здорове харчування;

особиста гігієна;

профілактика шкідливих звичок;

поведінка в екстремальних ситуаціях;

культура здоров'я людини.

Основними напрямами педагогічної діяльності у формуванні здорового способу життя учнів визнано:

формування цілісного ставлення до здоров'я всіх учасників педагогічного процесу;

упровадження традицій, що пропагують і сприяють здоровому способу життя;

формування валеологічної культури педагогів, учнів та їхніх батьків;

відстеження параметрів усіх учасників педагогічного процесу (разом із психологом, медпрацівниками);

профілактика й корекція соціально шкідливих звичок (тютюнокуріння, алкоголізму, токсикоманії, наркоманії);

соціально-педагогічна підтримка дітей-інвалідів і дітей групи ризику.

Реалізація всієї діяльності підрозділяється на такі напрями:

педагогічна;

фізіолого-валеологічна;

психологічна.

Основна складність у забезпеченні здоров'я дітей бачиться у проблемах координації зусиль фахівців різних профілів. Будучи вузькими фахівцями у своїх галузях, з одного боку, вони є учасниками цілісної й багатобічної діяльності на єдиний результат, з іншого - запорука успіху їхньої діяльності полягає в організації взаємодії фахівців різних профілів, а також у поглибленій цілеспрямованій роботі в кожному з напрямів. Кожний має потребу в більш глибокому зануренні у "свою" предметну галузь (різні профілі: педагогічний, медико-валеологічний, психологічний).

Педагогічний напрям

Головним питанням є питання про роль і місце навчальної діяльності у процесі забезпечення й розвитку здоров'я дітей і дорослих. Відзначимо ту досить очевидну обставину, що діяльність із розвитку здоров'я школярів не може бути цілком результативною без суттєвих зусиль педагогічного колективу. При цьому мова йде не тільки й не стільки про буквальне залучення елементів оздоровчої роботи в навчальний процес, скільки про досить серйозні зміни в усій системі навчання й виховання. Наші зусилля будуть безрезультатними, якщо школярі, наприклад, будуть перевантажені великим обсягом домашніх завдань. Таким чином, зміст і форми організації навчальної діяльності самі по собі впливають на стан і перспективи здоров'я дітей.

Важко розв'язується питання перевантаження учнів. На думку деяких фахівців, перевантаження школярів навчальним матеріалом коливається від триразового перевищення можливостей дітей з іноземної мови до 20-кратного - з математики. Робочий день школярів найчастіше перевищує 12 годин. Щоб вирішити це питання, необхідно регулярно контролювати норми домашнього завдання. Але кардинальне рішення цієї проблеми залежить не від нас, тому що багато предметів перевантажені навчальним матеріалом. Наприклад, підручник біології містить великий обсяг матеріалу для занять з учнями різного рівня підготовки, але кількості годин, що виділяються навчальним планом, недостатньо, і вчитель змушений займатись додатково або збільшувати обсяг домашнього завдання. І таких прикладів можна навести досить багато з різних предметів і класів. Адміністрація школи установила чіткий контроль дозування домашніх завдань учнів. Дане питання було вивчене. Підсумком була педагогічна рада з теми "Дозування домашніх завдань - один із факторів здоров'язберігаючих технологій". На основі рішення педагогічної ради розроблені рекомендації, був виданий наказ по школі "Про дозування домашніх завдань".

Loading...

 
 

Цікаве