WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Управління колективом класу - Реферат

Управління колективом класу - Реферат

Завдання - на стіл!

Формула: якщо діти регулярно здають домашнє завдання на перевірку, то процедура здачі опрацьовується раз і надовго. І кладуть зошити завжди на певне місце вчительського стола.

Руки клади!

Стогін п'ятикласника: "Перший раз учителька влаштувала мені прочухан за чергування тому, що я не витер перед уроком дошку. Другий раз - за те, що витер. Де справедливість?". Читач правильно припустив, що витерта старанним черговим дошка з контрольним завданням настрою вчительці не додала... Що робити вчителеві? Дошку сторожити?

Схожа проблема в учителів, на столі яких часто приготовлені прилади, реактиви, наочність до уроку. Шкільний народець дуже цікавий... Скільки разів доводилося бачити сцену: "Навіщо торкав? - А я не зна-ав". Звичайно, можна під страхом покарання заборонити підходити до вчительського столу. Але якщо часто-густо там речі, які можна "помацати", то навіть корисно... А необґрунтовані заборони авторитету не додають. Як бути?

Що ж, і це завдання можна розв'язати. Нехай старшокласники намалюють вам яскравий знак: не чіпати! Можете навіть оголосити конкурс на ескіз знака - це тільки посприяє його популярності.

Формула: при необхідності спеціальний знак "не чіпати" ставиться на стіл учителя або вішається на дошку.

Та інші...

Звичайно, ми не вичерпали тему. І не зробимо цього - адже традиції з'являються й умирають у круговороті життя. Нехай вічно живе тільки одна: традиція зміни гарних традицій на кращі.

Відкрита проблема: які ще традиції корисні на уроках? Як домогтися, щоби корисні традиції початкової школи не втратилися при переході до середньої ланки? Що заважає зробити подібні традиції загальношкільними?

Диригуємо уроком

Чітка команда

Урок. Учитель показує на одну з перших парт і каже: "Вільна парта". Хазяї парти швидко збираються та звільняють її, пересаджуючись на інші місця. Питань не задають. Що відбувається?

Дії учнів за командою "Вільна парта" заздалегідь обговорені та навіть відрепетирувані. Учитель дає таку команду, якщо йому для певної форми роботи потрібна одна з перших парт.

Формула: учитель відпрацьовує з учнями кілька чітких команд.

Команду можна вважати чіткою, якщо вона всім є зрозумілою, якщо не допускає відхилень технологія її виконання. У деяких випадках такі команди заощаджують багато сил і досить корисні з погляду дисципліни.

Приклад

Кому не знайома така сцена: здається контрольна робота. Учитель уже розпорядився. Один списує в сусіда, користуючись товкотнечею та плутаниною. Другий кричить - я забув зошит підписати! І, немов би підписуючи зошит, гарячково допрацьовує роботу. Третій перекрикується з подібним варіантом - відповідь звіряє. Дещо краще обстоїть справа, якщо зошити збирає черговий. Тоді можна спостерігати "бій гладіаторів" не за життя - за зошит. Не рятує положення й такий спосіб: зошити передають із задніх парт на передні. Основна причина в тому, що учні перебувають у стані стресу. Прагнення "доробити" виявляється сильніше за інші зовнішні сигнали. А загальна плутанина та нервова обстановка дратують і педагога, який не справляється з обстановкою, і школярів, що не кращим образом позначиться на зміні та наступних уроках.

Але можливий і інший сценарій. По-перше, будь-яка контрольна завершується за п'ять хвилин до дзвінка. І завершується вона чіткою командою: "Робота закінчена". За цією командою учні відразу ж відкладають убік ручки, олівці тощо. Обдурити в цьому випадку не можна - той, хто пише, помітний. Учитель "збирає" погляди дітей на собі та дуже спокійно, навмисно тихо дві-три хвилини розмовляє з учнями про контрольну: "Ну як, утомилися? Що було не зрозуміло? Відповіді? Будь ласка... У тебе неправильно? Не переживай, може, тільки в розрахунках помилився..."

Головна мета - заспокоїти, увійти в нормальний режим. Тепер по одній особі на ряд - зошити зібрані. І остання хитрість - за дві-три хвилини до завершення вчитель попереджає про це, наприклад, звуком маленького дзвіночка.

І знову автор, ризикуючи бути настирливим, повторить: виконання чіткої команди спрацьовує, якщо репетирується до контрольної роботи.

Приклад

Команда "Увага". За цією командою учні припиняють будь-яку діяльність (роботу з текстом, обговорення у групах, рішення завдань...) і зосереджуються на вчителеві. Особливо важливо відпрацювати таку команду, якщо на уроках неминучий "робочий шум" (ділові ігри, лабораторні та практичні роботи...). Тоді вчитель не змушений говорити, перекриваючи багато голосів, - фактично кричати.

Такі команди спрацьовують тільки для часто повторюваних випадків. Один раз відпрацювали - багато разів користуйтеся. У більшості випадків достатньо трьох-чотирьох команд для успішної роботи у класі.

Пригадую старий добрий фільм "Звуки музики". Пам'ятаєте? Там чоловік залишився один з дітьми. Їх було чи то п'ять, чи то сім. Він їм віддавав команди свистком. Не тому, що не любив. А тому, що чітка організація та ритм дозволяли нормально вижити в тій ситуації. У тому числі й звільнити час для спокійного людського спілкування. І ще: немає нічого кращого для людини, ніж хороша технологія. Погана технологія - це шкідливі продукти, запаскуджена природа, речі, що ламаються... Хороша - комфортне життя та чисте повітря. Добра технологія в освіті - міцні знання плюс здорова психіка. І час для задушевних розмов теж знайдеться.

Невербальне управління або, у перекладі, - Несловесне управління

Де найпростіше сховати дерево? Правильно - у лісі. Подібне розчиняється в подібному... Але при чому тут наші уроки?

Основну навчальну інформацію вчитель передає голосом. Дисциплінарні зауваження, управляючі дії - теж. І це зменшує їхню ефективність, тому що "подібне розчиняться в подібному". І це створює додаткове навантаження учневі.

Тому-то й з'явився маленький дзвіночок як інструмент управління у прийомі "чітка команда". Його звук відрізняється від звуку голосу. Саме такий - що відрізняється - звук доречний для команди "увага" при робочому шумі. Можна хоча би голосно ляснути в долоні. Правда, автор тільки недавно "прозрів", що не кожний уміє ляскати голосно!

На щастя, руки можуть не тільки ляскати... Руки можуть багато чого. Вони можуть взяти на себе не менше половини керуючих сигналів на уроці.

Формула: учитель використовує для управління класом несловесні команди.

Приклад (із практики автора)

Бойове хрещення я одержав, навчаючись на третьому курсі університету. Тоді мені доручили (а більше було нікому) уроки фізики в дуже хуліганському восьмому класі. Та ще й брати його довелося в середині навчального року. Незабаром - навчальний практикум. А це купа приладів на столах, пересадження з парти на парту, необхідні й тому дозволені розмови на уроках... Найстрашніше в такій ситуації - утратити управління. За три уроки до початку стали відпрацьовувати поведінку на практикумі. П'ять хвилин наприкінці кожного уроку - саме справжнє дресирування. Звичайно, у формі гри. Приблизно так: "А тепер - шумимо. Хіба це шум - Сергій, я ж знаю, як ти вмієш шуміти! Три оплески - і повна тиша!!! Ні, ще швидше! Ми домоглися повної уваги за секунду. Погано... Треба за пів-секунди!".

Дай собі допомогти...

Є відоме життєве спостереження: ми любимо не стільки тих, хто нам допоміг, скільки тих, кому допомогли самі. Цей психологічний ефект в основі цього прийому. Дай собі допомогти - і користь від цього буде велика. Двополярна користь. Наприклад, діти можуть розробити дуже якісний дидактичний матеріал. Звичайно, під вашим керівництвом.

Приклад

Кожен устигаючий учень 11-го класу одержував завдання: оформити по три задачі з повторюваних тем. Кожна задача виписувалася на окремому аркуші. На іншому аркуші наводилося її рішення та виділялися проміжні результати. Через кілька років учитель мав збірник контрольних робіт на всі теми 9-10-х класів. Контрольні складалися із 30-40-ка варіантів трьох ступенів складності. Тобто кожен учень одержував свій варіант, що відрізняється від інших, і ніяких проблем зі списуванням... До речі, силами тих же учнів роботи акуратно оформлені - кожний варіант на складеному навпіл - як маленька книжечка - щільному аркуші формату А4. І перевіряти контрольну - одне задоволення. Адже до неї прикладений зошит з усіма розібраними завданнями та проміжними результатами. За такими зошитами, знов-таки, контрольну перевірять старшокласники.

Звичайно, прийом не зводиться до дидактичної розробки та допомоги в перевірці. Це й доповідь, частина уроку, а то й повні уроки, які проведуть старшокласники в молодших класах. Це й учні-лаборанти на практичних роботах...

Формула: учитель максимально використовує ситуації, в яких учні можуть йому допомогти.

Головне правило - допомога не буває "з-під палки". Якщо хтось робить щось у "добровільно-примусовому порядку" - не будемо чекати від нього доброго відношення.

Чи оцінювати допомогу? Насамперед не забути подякувати. Не в поспіху відпустити казенне "молодець", а так, щоб учень повірив у щиру вдячність. Це головна оцінка. Що ж стосується оцінки чи балів, то тут все неоднозначно... Оцінка не може бути платою за послугу. Ніколи не ставив оцінки за допомогу в перевірці зошитів, наприклад. Або за те, що хтось розносив пробірки по партах. А от за складання кросворда з теми повторення - так. Сподіваюся, зрозуміло, чому... І ще: якщо учень розробив матеріал, що може застосовуватися надалі - ну хоча б завдання контрольної роботи, - то на них позначено: розробив такий-то.

Можна спеціально організувати ситуацію, в якій потрібна допомога. Особливо в молодших класах. У всякому разі, мені відомі приклади, коли вчителі роблять це мистецьки.

Уведіть роль

Формула: учень бере участь в управлінні навчанням, виконуючи якусь роль.

Учитель читає лекцію. Передає деякий прошарок знань, теорію або гіпотезу, набір фактів. Як тільки звучить щось таке, що може викликати в учнів сумніви, здіймається догори рука, і треба сказати: "А я не вірю! Доведіть, що...". Це діє. "Фома невіруючий". Непроста роль. Але зате допомагає засвоїти матеріал і пожвавити лекції. До кінця уроку або його теоретичної частини слово бере "зв'язковий". Його роль - знайти зв'язок сьогоднішнього матеріалу з раніше отриманими знаннями, у тому числі й з інших навчальних предметів. А може, на цьому уроці краще ввести роль "підсумовувача"? Він скаже, яка думка (висновок, результат...) на уроці була, на його думку, головною.

Loading...

 
 

Цікаве