WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Управління інноваційними процесами - Реферат

Управління інноваційними процесами - Реферат

Програмно-цільова організація інноваційних процесів - це ефективний механізм стратегічного управління, що орієнтується управління, що орієнтується на стратегічні цілі та раціональне використання ресурсів. Особливістю програмно-цільового підходу є: наявність проблеми, яку неможливо вирішити у медах традиційної системи організації; спрямованість ресурсів (матеріально-технічних, людських) на безпосереднє виконання мети програми.

У межах першої особливості важливого значення набуває прогнозування бажаного результату, що обґрунтовується на основі аналізу реального стану об'єкту змін та виявленні очікуваних результатів, тобто мети програми. Друга особливість програмно-цільової організації інноваційних процесів зумовлена тим, що ресурсне забезпечення інноваційної програми - це основна умова її реалізації. Тому кожен вид ресурсів повинен бути підкріплений організаційною системою, що спрямована на досягнення мети.

На практиці програмно-цільова організація інноваційних процесів в регіоні реалізується здебільшого в апробації інституційних нововведень, які потребують значного цілеспрямованого ресурсного забезпечення: науково-методичного, організаційного, матеріально-технічного, фінансового тощо.

Водночас із перевагами програмно-цільової організації інноваційних процесів, що полягають у концентрації ресурсних можливостей навколо освітніх потреб окремих суспільних кіл та високому рейтингу забезпеченості цих потреб, даний підхід має такі недоліки як: досить "розмите" уявлення про характер освітніх потреб з боку окремих спільних кіл; недостатній рівень інтеграційних та інформаційних взаємозв'язків між суб'єктами, які користуються інноваційним продуктом та тими, хто його забезпечує; складність в координації етапів процесу; недостатня готовність шкільної адміністрації до оцінювання результатів інноваційного пошуку.

Однією із ефективних організаційних структур в реалізації сучасних інноваційних процесів є проектна структура. Особливість проектної організаційної структури є формування окремих груп фахівців, які виконують всю роботу з реалізації проекту. Керівник проекту та науковий консультант на період реалізації проекту при необхідності можуть залучати окремі функціональні підрозділи, з якими встановлюються тимчасові договірні відносини. Основні завдання керівника проекту та наукового консультанта полягають у їхній здатності формалізувати нову ідею, тобто, розробити відповідну програму дій та обґрунтувати очікувані результати визначити завдання для кожного виконавця проекту, виявити та розподілити ресурси.

Координація етапів інноваційного процесу в межах проектної моделі передбачає постійний обмін інформацією між учасниками реалізації інших моделей.

Практика впровадження проектної організаційної структури показала, що її суттєвими перевагами є:

можливість залучення до інноваційних процесів значної кількості педагогів та комплексно вирішувати великий обсяг різних завдань;

можливість створення дієвих команд з різних фахівців на основі реалізації спільних завдань;

можливість для кожного педагога випробувати себе у різних ролях (керівника проекту і виконавця), що створює передумови для усвідомлення ролей в організації та формування у подальшому відносин співробітництва та кооперації;

здатність організації (навчального закладу) на основі одночасного впровадження кількох проектів здійснити потужний ривок у розвитку.

Водночас необхідно відмітити окремі недоліки проектної організації інноваційних процесів. Ці недоліки поглиблюються, якщо кількість проектів збільшується. Зокрема це спричиняє хаотичність у розподілі ресурсів; порушення процесу функціонування школи як цілісної системи.

Практичний досвід автора дозволив виявити значні інтегративні можливості структурної організації інноваційних процесів. Йдеться про можливості "об'єднання різних диференційованих частин системи в єдине ціле", тобто, організацію функціонування й розвитку різних організацій (шкіл, управлінь освіти) на основі спільної ідеї, завдань, змісту, ресурсного забезпечення тощо.

Отже, інтегративна організаційна структура інноваційних процесів складається із взаємодії декількох організацій, що працюють над впровадженням однієї інноваційної програми.

Важливо відмітити, що загальне керівництво інноваційною програмою здійснюється окремим керівником (науковим консультантом) на основі укладеної угоди з декількома організаціями. Це лає можливість створювати єдине інноваційне середовище для реалізації нововведення, здійснювати підготовку педагогів до інноваційного пошуку. При цьому організація інтегративної структури нерідко ускладнюється через невідповідність відтворення вимог програми в освітній практиці, неузгодженості дій між організаціями.

Організація інноваційних процесів на рівні освіти регіону, враховуючи їх особливу природу й сутність протікання, повинні розвиватися, видозмінюватися відповідно до специфіки інноваційного пошуку, масштабів його охопленості, зв'язків з іншими галузями науково-практичної діяльності тощо. Відтак, це створює можливості для формування різних структурних моделей.

Наші погляди ґрунтуються на аналізі й узагальненнях сучасних тенденцій щодо денецентралізації управління, мереженої (горизонтальної) організації інноваційного пошуку, а також особистому досвіді дослідницької роботи автора. Це дозволяє нам висловити положення про необхідність формування горизонтальних взаємозв'язків в організації інноваційних процесів. Основними елементами горизонтальної організації інноваційних процесів, урахування яких "знижує тиск" ієрархічної вертикалі, зосереджує увагу безпосередньо на якості виконання процесу, підвищує результативність інноваційного пошуку, визначено такі:

організація роботи з процесами, а не з окремими завданнями. Тобто, йдеться про те, що організаційна структура формується не на основі функціональних підрозділів, а навколо реалізації цілісного процесу;

зменшення ієрархічних лінійних зв'язків, що передбачає об'єднання окремих видів діяльності та залучення до їхнього виконання невеликої кількості педагогів;

організація команд із різних фахівців. Такі професійні групи здатні самостійно і продуктивно вирішувати різні за спрямованістю завдання по реалізації інноваційних процесів. Водночас кожен несе персональну відповідальність, має можливість ініціювати власні ідеї;

надання переваги під час оцінювання рівню задоволеності від реалізації нововведення учнів, їхніх батьків, учителів;

забезпечення системи мотивації безпосередніх учасників інноваційного пошуку на основі моральної та матеріальної оцінки продуктивного виконання їхніх функцій;

залучення до реалізації інноваційних програм представників дорадчих та неформальних структур з метою обміну інформацією для прийняття рішень;

створення умов для постійного навчання суб'єктів інноваційного процесу.


 
 

Цікаве

Загрузка...