WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Українська родина та соціалізація дитини - Реферат

Українська родина та соціалізація дитини - Реферат

У рольовій структурі сім'ї розрізняють план міжособистісних ролей і план конвенційних ролей.

Конвенційні ролі зумовлюються соціокультурним оточенням, вони стандартизовані, визначають постійні права та обов'язки членів сім'ї, являючи собою перелік форм поведінки і способів їх реалізації. Конвенційні норми регулюються правом, мораллю, традиціями.

Міжособистісні ролі індивідуалізовані, детермінуються конкретним характером міжособистісних взаємин у сім'ї, вбираючи унікальний досвід сімейного міжособистісного спілкування.

Серед основних вимог до рольової структури сім'ї, які забезпечують її ефективне функціонування, фахівці називають:

вимогу несуперечливості сукупності ролей, які утворюють цілісну систему, щодо як ролей, які виконуються однією особою, так в сім'ї в цілому;

виконання ролі має забезпечувати задоволення потреб особистості в межах сім'ї;

прийняті ролі мають відповідати можливостям особистості, запобігати виникненню "рольового перевантаження";

виконання ролей повинно задовольняти потреби всіх членів сім'ї.

Прийняття ролі здійснюється відповідно до соціокультурних норм і стандартів, які визначають критерії оцінки успішності виконання ролей. Рольова поведінка характеризується рівнем ідентифікації виконавця з роллю - рівнем прийняття відповідальності за виконання ролі, рольовою компетентністю, тобто сформованістю мотиваційного та операційно-технічного компонентів рольової поведінки, конфліктністю ролі - суперечливістю у свідомості поведінкових моделей, необхідних для реалізації ролі (Е. Ейдеміллер, В. Юстицький).

Разом із тим прийняття сімейних ролей значною мірою визначається впливом особливостей мотиваційно-потребнісної ціннісно-змістової характеристики членів сім'ї, а також таких особистісних особливостей, як, наприклад, залежності/автономності у прийнятті рішень.

За несприятливого виконання членами сім'ї своїх ролей може виникати психотравмуючий вплив як на їх виконавця, так і на інших членів, на сім'ю в цілому. Такий вплив (за Х. Ріхтером) залежно від суб'єкта ролі є індивідуальним або сімейним. В останньому випадку відбувається порушення в системі "сім'я-соціальне оточення". Це виявляється за умов, коли у членів сім'ї формуються деформовані уявлення щодо одне одного, про самого себе та сім'ю в цілому. Унаслідок такого стану виникають так звані "сімейні міфи" (А. Феррейра, Т. Мішина, Е. Ейдеміллер) - спотворені, узгоджені на несвідомому рівні уявлення членів сім'ї. З огляду на це розрізняють об'єктивну картину життя сім'ї та внутрішню картину - сукупність суб'єктивних образів сім'ї в її членів.

За умов гармонійного розвитку сім'ї формується адекватний "образ Ми", що включає визначення подружніх і батьківсько-дитячих взаємин, узгоджену рольову поведінку та спосіб життя сім'ї. Джерелом формування "образу Ми" виступають спільна діяльність і внутрішньосімейне спілкування. У випадку виникнення дисфункції сім'ї та порушення міжособистісної комунікації внаслідок актуалізації механізмів захисту формується неадекватний "образ Ми" - згадувані вище сімейні міфи, які і виконують функцію регуляції взаємин у дисфункціональній сім'ї. Такий образ включає кредо сім'ї - її принципи та цінності, очікування щодо рольової поведінки кожного її члена, суб'єктивний образ сім'ї, який може не співпадати з об'єктивним станом життєдіяльності сімейного мікроколективу.

Т. Мішина виокремлює деякі захисні механізми, що використовуються сім'єю при створенні сімейних міфів. До них дослідниця відносить:

проекцію як проекціювання на соціальне оточення або на іншого члена сім'ї потреб, мотивів, захоплень, уявлень, які заперечуються в самому собі. Наприклад, якщо домінуючим емоційним тлом сім'ї є переживання відсутності почуття безпеки та базової довіри до світу, що входить у суперечність з "Я-концепцією", яка спрямовує на "Я-відкритість", довіру, доброзичливість, механізм проекції призведе до формування ворожого ставлення до соціального оточення, поєднання сім'ї на засадах єдності намірів протистояти зовнішній агресії та виникнення так званої "сім'ї-фортеці";

розщеплення як витіснення й придушення одним з батьків своїх негативних особистісних якостей у поєднанні з культивуванням їх у когось з інших членів сім'ї. Так, дружина, яка засуджує та придушує в собі агресивність, недоброзичливість стосовно інших членів своєї родини, провокує чоловіка або дитину на агресивну поведінку в ситуації конфлікту.

Поєднання різних захисних механізмів утворює різноманітність міфів.

Спілкування в сім'ї: особливості прояву батьківського лідерства. Внутрішньосімейне спілкування покликане вирішувати кілька завдань: забезпечувати обмін інформацією, узгодженість зусиль і виконання ролей у спільній діяльності, установлення й розвиток міжособистісних взаємин, взаємопізнання та самопізнання (Г. Андрєєва, М. Лісіна, Л. Петровська). Його характерними особливостями виступають висока емоційна насиченість та інтенсивність.

Структура комунікативного акту включає такі компоненти:

виникнення потреби та мотивів спілкування;

визначення завдань спілкування (інформаційно-пізнавальна, впливу на поведінку та діяльність партнера, підтвердження чи зміна характеру міжособистісних взаємин, надання зворотного зв'язку партнеру про його особистісні характеристики та своє до нього ставлення, одержання зворотного зв'язку від партнера про себе та про його ставлення);

передача інформації, включаючи вибір певного змісту (що хочу сказати) та вибір способу кодування (як саме хочу сказати) з урахуванням мети спілкування;

одержання інформації партнером, включаючи процеси декодування змісту, реконструкції намірів і мотивів партнера по спілкуванню;

аналіз одержаної інформації та прийняття рішення щодо змісту акту-відповіді;

передача інформації, включаючи вибір певного змісту (що хочу сказати) і вибір способу кодування (як саме хочу сказати) з урахуванням мети спілкування і т. д.

У працях Л. Петровської, Г. Андрєєвої, Е. Ейдеміллера, О. Вацлавіка, В. Сатир, К. Роджерса, Т. Гордона окреслено умови ефективного міжособистісного спілкування в сім'ї, які включають як загальні принципи організації успішного спілкування, так і специфічні норми та правила, що встановлюються стосовно сім'ї, а саме:

відкритість спілкування;

висока активність спілкування, яка забезпечує інтенсивне обговорення значущих для членів сім'ї проблем;

необхідна міра саморозкриття у процесі спілкування, конгруентність спілкування;

узгодженість уявлень про сімейний спосіб життя, спільність сімейних цінностей, адекватність сімейної самосвідомості, узгоджена цілісність "образу Ми";

точність невербального спілкування, несуперечливість вербальних і невербальних повідомлень;

сенситивність до висловлювань партнера, використання техніки активного слухання ("Ти-повідомлень") у зворотному зв'язку;

емпатійне прийняття партнера як умова позитивного розвитку емоційних взаємин у сім'ї, створення атмосфери психологічної безпеки та гармонізації образу "Я" партнера;

вияв любові, взаємної емпатії та підтримки, поваги до партнера, що має особливе значення при виникненні стресових, проблемних ситуацій;

формування сімейної мови - певних узгоджених і таких, що легко пізнаються, сімейних символів, традицій, норм.

Порушення норм і правил сімейного спілкування - одна з найбільш актуальних проблем функціонування сім'ї та виховання в ній дітей. Причиною цього може бути низька комунікативна компетентність батьків, застосування негативних способів міжособистісних взаємин. До цього можна віднести накази, пряме інструктування, застереження, погрози, нотації, моралізаторство, маніпулювання, пряму негативну оцінку, висміювання, інтерпретацію поведінки, винесення діагнозу, розслідування, допит, відволікання уваги тощо.

У взаєминах батьків і дітей завжди існує багато складних моментів у спілкуванні, побуті та ін., що впливають на формування світогляду дитини, її характеру, які, зрештою, ведуть до соціальних дій, що зумовлюють ціннісні морально-етичні визначення дітей. В атмосфері любові та близькості, що насичує взаємини батьків і дітей, їхнє спілкування, забезпечується потреба від дня народження. Задоволення цієї потреби розкриває широкий простір її прагнень і спонукань, а отже, виступає своєрідною "школою" соціальних почуттів.

Loading...

 
 

Цікаве