WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Турбота про здоров'я дитини - Реферат

Турбота про здоров'я дитини - Реферат

Національний ідеал тілесної досконалості формувався через систему народних поглядів, звичаїв, знань. Найповніше народні погляди на проблему тілесної та духовної гармонії віддзеркалені в народних прислів'ях і приказках. Слід зауважити, що народні погляди на тілесну досконалість мають досить чітку статеву диференціацію. Так, переважна більшість народних уявлень про тілесну досконалість дівчини асоціюється з природними явищами і процесами. Перед усім позитивна модель дівочої вроди і тілесної гармонії пов'язується із традиційними для України рослинами: "Дівка, як ягідка", "Молода й хороша, як ягідка", "Червона, як ягода", "Дівчина, що в лузі калина", "Червона, як рожа", "Гарна, як мак городній".

Цікаво, що народні уявлення про фізичну досконалість ґрунтувалися не лише на позитивних асоціаціях. Народна мудрість досить дошкульно висміювала негативні сторони неадекватного фізичного розвитку, формувала певне ставлення людей до фізичних надмірностей і недосконалостей тощо: "Достанеться стиду-бриду цілувати повновиду", "Гадалка така, що й миш не одержиться", "Роз'їхались, як верша", "Така, як кадовб". Отже, ідеал тілесної досконалості як сукупність поглядів, уявлень, знань людини, тим часом як тілесний ідеал дівчини найчастіше пов'язувався із природною красою, граціозністю, стрункою, пружною ходою тощо, фізичний ідеал хлопця, насамперед, асоціювався з мужністю, значним розвитком фізичної сили. Краса, постава парубка зіставляються з образами орла, сокола: "Знати сокола по польоту, а молодця - по ході", "Сокіл - не парубок, орел - не козак" та ін.

Суттєва роль у формуванні фізичного ідеалу хлопця відводилася саме гармонійному і водночас досить високому рівню розвитку рухових якостей (Замашний хлопець), уявлень про адекватний розвиток фізичних якостей хлопця є їхня чітка диференціація за характеристиками проявів у конкретній руховій діяльності.

Народна концепція гармонійного розвитку особистості розглядає рухову якість як важливий, але не єдиний фактор людської досконалості. Такі якості, як здатність володіти своїми почуттями: "Не то сильний, що камінь верне, - тільки сильний, що серце в собі вдержить"; здатність розумно розподілити свої зусилля в просторі і часі: "Василю, не бери на силу"; здатність раціонально визначити доцільність застосування своїх фізичних можливостей: "Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє".

Невіддільною рисою парубочої духовності та тілесної досконалості, за народними уявленнями, є міцне здоров'я. Адже не даремно в народі кажуть, що "Здоров'я всьому голова".

У народній уяві людина, людська особливість ніколи не розглядалися лише як сукупність фізичних характеристик, а як цілісна психічна, духовна і тілесна істота.

У народній мудрості розрізняють кілька груп факторів, що впливають на природний розвиток людини, формування її фізичних і розумових якостей, соціального, психічного та тілесного здоров'я. Досить велике місце в народній уяві відведено генотиповим факторам, а саме генетичній спадковості. Справді, як говорить народ: "Природу тяжко одмінити". Ціла низка афоризмів говорить про багатовіковий досвід людей, їх спостереження - узагальнення за передачею від покоління до покоління, від батьків до дітей спадкових якостей: "Який вродився, такий і вдався", "Криве дерево не дуже випрямиться".

В особливій народній пошані сам процес виховання дитини. І тут дуже важливо виступає загальновідома теза про можливості цілеспрямованого виховного впливу на особистість дитини: "Яких сотворили, таких майте". Виховання фізичних, моральних, духовних якостей дитини, за народними приписами, слід розпочинати вже з раннього дитинства: "Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі". "Вчи дитину з малості, жебись спочив у старості".

Джерелами до вивчення народних знань про фізичний розвиток людини та її сутність є:

- народні вірування, демонологія, повір'я;

- народні легенди, повісті та перекази про людину;

- народні прислів'я, приказки, казки, пісні, думки, загадки тощо.

Вивчаючи народні уявлення про життя людини, В. Гнатюк доводив, що життя людини проходить у кількох субстанціях, а саме - духовній і тілесній. Значну роль у формуванні уявлень і знань про розвиток людини у світогляді українців відігравала як релігійна взагалі, так і зокрема апокрифічна література. В апокрифічному сказанні "Як створив Бог Адама" відображені уявлення про етапи природного розвитку людини: "...10 років мине дитинство, 20 - юнак, 30 - повноліття, 40 - середньовіччя, 50 - сивина, 60 - старість, 70 - скін". Характерно, що концепція етапів природного розвитку людини викладена в цьому та інших народних творах багато століть тому, знаходять тому підтвердження в суто наукових сучасних положеннях.

З давніх-давен народ хвилювала також думка про те, як передати дітям свій життєвий досвід, щоб він поширювався з покоління в покоління, робив життя людини кращим, змістовнішим, озброював людину в праці і боротьбі з труднощами. Подібно до того як усна народна творчість мала величезне значення для розвитку художньої літератури, як народні мелодії справляли благотворний вплив на розвиток класичної музики, так і народні погляди, знання й уявлення про тілесний розвиток людини в багатьох випадках становили сприятливий ґрунт для виникнення передових педагогічних ідей у сфері фізичної культури, були важливим джерелом поповнення науково-педагогічної думки щодо галузі фізичного виховання.

Протягом історичного розвитку українського народу в його середовищі складалася і вдосконалювалася система знань і вмінь - сукупність народних прийомів і навичок, які застосовувалися з метою тілесного вдосконалення людини. Склалися, таким чином, народна теорія і методика фізичного виховання. Як випливає з наведених складових народної системи знань про фізичний розвиток і виховання, багато з них були відомими в середовищі народу задовго до обґрунтування їх професійних теорій та практики фізичного виховання. Звичайно, у системі народних знань усе має адекватну міру відповідності, були в ній і хибні погляди й уявлення.

Багато елементів народної фізичної культури тісно пов'язані із системою народних уявлень про довкілля. У багатьох народних іграх можна вгледіти віддзеркалення цих уявлень. Тобто народні ігри, фізичні вправи виступають у даному разі як матеріалізовані народні знання й уявлення.

Народні уявлення про душу та тіло ще з початку ХХ століття і до 30-40-х років ґрунтувалися на подібності душі і тіла. Зберігаючи образ людини, душа одночасно з тілом людини росте, розвивається, "харчуючись" духом тих страв, що й тіло. Інакше кажучи, тілесна людина харчується матеріальною, а духовна - духовною стравою. Із цього випливає очевидний, за народними уявленнями, взаємозв'язок і взаємовплив духовного і тілесного і навпаки. Отже, така орієнтація народних уявлень про особливості тілесного та духовного начал свідчить про те, що за нею ховається розуміння можливостей цілеспрямованого впливу з метою вдосконалення духовних або тілесних складових та одної з них.

Величезна кількість положень народної теорії і методики фізичного виховання відображена в різноманітних жанрах української народної творчості - казках, приказках і прислів'ях, піснях, думах, переказах, скоромовках тощо.

Велику роль у формуванні ідеалу людської тілесної досконалості відіграють казки. Не менш суттєву роль у збереженні та відтворенні народних знань і уявлень мають народні пісні і думи.

Освячені віками народні традиції і звичаї були тим визначальним фактором, що сприяв адекватному вихованню в людині її тілесних і духовних складових, формуванню через традиційний народний здоровий спосіб життя здорової нації. На сьогодні наука довела раціональність багатьох народних знань, які утвердилися у звичаях шляхом довготривалих пошуків. Українська народна фізична культура є невичерпним джерелом знань, які складалися впродовж усієї історії народу. Пізнання духовної, моральної та психічної, тілесної природи людини, потреба в її розумінні та постійному вдосконаленні є однією з найсуттєвіших умов життєдіяльності та особливості нації.

ВПЛИВ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЦЕРКВИ НА ФІЗИЧНУ КУЛЬТУРУ ДАВНЬОЇ РУСІ

Розглядаючи фізичну культуру середньовічного суспільства, неможливо уникнути питання про вплив на неї церкви.

Ідеалом людини в античному світі була всебічно розвинена людина. Ідеал середньовічної людини, що формувався водночас із формуванням феодальних відносин, був вельми далеким від античного. Російський філософ В. В. Бичков писав: "Християнство, що спрямувало всю свою увагу до внутрішного світу людини, висунуло новий тип героя. Герой, у розумінні християн, це людина, яка вміє відмовитись від матеріальних благ заради духовних... Християнський герой покірливий і зовнішньо пасивний. Він, як і античний герой, є воїном, але воїном христовим. Його ідеал не Геракл або боги Олімпу, але Ісус, розіп'ятий на хресті".

Loading...

 
 

Цікаве