WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Турбота про здоров'я дитини - Реферат

Турбота про здоров'я дитини - Реферат

Термін "здоров'я", таким чином, був поширений в Київській Русі. Можна навести чимало випадків, коли про найрізноманітніші ситуації повідомлялося за допомогою цього слова: про переконливу перемогу над ворогом, про те, що після військової сутички всі воїни залишились неушкодженими, про власне стан здоров'я.

Релігійна ідеологія середньовіччя позначалася на всіх аспектах громадського життя.

Послання митрополита світському можновладцю - князю або дарунки парафіян церкви з побажаннями тілесного здоров'я упроваджувались у теологічну фразеологію, пояснювалися "Божим заступництвом". Цьому ж приписувалась упевненість у перемозі над супротивником. Вважалося, що здоров'я можна вимолити. Володимир Мономах, великий князь київський (1113-1125 рр.), видатний полководець, удачливий та сміливий мисливець, безумовно, високорозвинений фізично, який не раз дивився смерті у вічі, також підкреслював "залежність" фізичного існування людини від Бога.

Найважливішу роль за давньоруської дійсності відігравали фізичні якості людини - сила, швидкість, спритність, витривалість, які характеризували стан здоров'я. Афоризм ХІІІ ст. твердить: "Тело крепится жилами, а мы, княже, - твоею державою".

У найвідоміших творах давньоруської літератури, таких, як "Слово про Ігорів похід", можна знайти звеличення мужності. Сили волі, відваги. У тлумачному словнику XV ст. (1431 р.) поняття "доблесть" подається як "кріпость", "мужність", тобто як сукупність фізичних і моральних якостей людини.

У характеристиках князів, поданих у літописах, насамперед підкреслюються їхні фізичні якості.

Сучасному поняттю "сила" в давньоруській мові відповідало багато аналогів. Це - "благомощіе", "кріпость", "моженіє", "сила".

Ще більше слів у давньоруській мові існувало для означення поняття "сильний". Це - "великосильний", "добрий", "дюжий", "кріпкий", "кріпкорукий", "сильний", "гладкий".

Сучасним словам "швидкість", "бистрий", "прудкий" також відповідають численні давньоруські аналоги: "бистристь", "бистрь", "скорота", "скокливий".

Окрім слів на означення фізичних якостей людини у давньоруській мові широко вживались лексичні формули морально-вольових якостей: "доблесть" ("доблесть" - "крепость", "мужество", "лукавство"), "богатирство", "мужество", "смельство", "храбрость". Характерно, що давньоруське слово "кріпость" означало і фізичну силу, і мужність, і стійкість духу, що свідчить про єднання фізичних і морально-вольових якостей людини.

Таким чином, за часів Київської Русі лексичні визначення сили були поширеніші, ніж сьогодні. Це стосується й інших слів, що означають фізичні та морально-вольові якості людини. Викладене дає змогу говорити про помітнішу роль фізичних якостей та м'язової сили людини за давніх часів. Можна стверджувати, що в Київській Русі існував своєрідний культ сили.

Про значну роль фізичних якостей людини свідчать і билини. При цьому одним з мотивів є уславлення фізичної сили, вправності, спритності, витривалості. Найвиразніше про цінність фізичних якостей людини говорять образи головних героїв билинного епосу. Три головних герої (Ілля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович) обдаровані високими морально-вольовими та фізичними якостями. В образі Іллі Муромця найбільш яскраво подана основна ідея билин - захист рідної землі. Герою притаманні почуття власної гідності, упевненість, витримка. Добрині Микитичу властиві всебічна обдарованість, дипломатичність, самовідданість. Альоша Попович наділений особливою спритністю та хитрістю. Водночас усім трьом притаманні визначні фізичні якості: велика сила, надзвичайна рухливість, спритність. Ілля має "поступ - молодецький", "поїздку - богатирську", "Добриня... ведь Микитинич... ведь могучий ен богатырь был". Альоша, окрім фізичної сили, "да напуском смел".

Епічні формули - "відважний добрий молодець", "могутній руський богатир" є найбільш типовими стосовно фізичного вигляду епічних богатирів:

"Откуду ты, удалой доброй молодей?";

"А в Киеве есть могучие богатыри,

Есть с нем поиграть и помериться";

"У славного князя Владимира

Еще было семь борцов-удальцов, семь богатырей".

Усі подвиги, що здійснюють билинні герої, відповідають реаліям давньоруської дійсності, яскраво засвідчують і виказують насамперед могутність, якою народ наділив своїх героїв.

Таким чином, для населення Київської Русі цінності здоров'я та фізичних достоїнств були багатого варті.

ДАВНЬОРУСЬКІ ЗНАННЯ ПРО ФІЗИЧНУ КУЛЬТУРУ АНТИЧНОГО ТА СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ

Важливою складовою частиною духовного світу народу є наукові знання, рівень яких свідчить про ступінь розвитку культури суспільства. Стосовно давньоруських знань про фізичну культуру античного і середньовічного світу - історичні джерела дають достатньо підстав, щоби піддати це питання докладному аналізу.

Праці античних і середньовічних авторів давньоруською церковнослов'янською мовою, а також оригінальні давньоруські праці наводили відомості про Олімпійські та інші ігри давнини, про різні види фізичної культури давнього та середньовічного світу. Олімпійські ігри згадуються в праці про Олександра Македонського (ХІІ ст.): "Филипу сущю на позорищи Олимпиеве, внидке, Паусание с оружием в позорище и с инеми мужи храбрыми..." У літописі Руському від 1254 року читач знайомився з літочисленням за Олімпіадами (чотириріччя між Олімпійськими іграми).

В одній із праць давньогрецького філософа Діонісія Ареопагіта, уміщеній у Великих Мінеях-Четіях митрополита Макарія, досить докладно описані Олімпійські ігри: "Олимпиада наричются пять удолений на горбе бываема, 1-е мустнями битися, 2-е - боритися, 3-е тещи и пеши и на колесницах, 4-е скакати, 5-е камык метаху, и сия яко праздник имуще. На 5-е лето сбирашася от всех стран множество и вторяху сия игры, и едже побеждааше, венец победы приимаше, ликом сличен, он же инак, он же ино, что прямо победе".

Цікаво, що в оригінальній праці Діонісія Ареопагіта місто Олімпія тільки згадується, і жодної розповіді про Олімпійські ігри! Так само не знайдено її в працях болгарського перекладача Ісайї, який перекладав праці Діонісія. Отже, таке докладне повідомлення про Олімпійські ігри було вміщено невідомими давньоруським перекладачем і переписувачем Ісайї! Це свідчить про те, що освічені люди про Олімпійські ігри знали. Перекладач зазначав, що Олімпіади були святом для людей з багатьох країн (очевидно, у давньоруському розумінні цього слова). Це його судження свідчить як про глибоке розуміння духу Олімпійських ігор, так і їх мети. Так само й сьогодні відновлені Олімпійські ігри сприймаються як Всесвітнє свято спорту і миру.

Відродження у 1896 році - після п'ятнадцяти століть забуття - Олімпійських ігор стало визначною подією в історії нової доби і свідченням зберігання людством олімпійських традицій та ідеалів.

Традиція давніх Олімпійських ігор не оминула й Київську державу. Київська Русь теж прислужила збереженню Олімпійської традиції, але у світовій історіографії це не відображено. По-перше, на Русі були відомі свідчення про античну фізичну культуру, у тому числі й про Олімпійські ігри. По-друге, основні давньоруські види фізичної культури були аналогами основних давньогрецьких видів спорту (біг, стрибки, боротьба, кулачний бій, кінні змагання).

Якщо ж порівняти програму сучасних Олімпійських ігор з видами фізичної культури, популярними в Київській Русі, то можна переконатися, що більшість сучасних олімпійських видів спорту мали у Київській Русі.

Найвідомішим на Русі видом змагань, поширеним за часів пізнього Риму та Візантії, були кінні змагання. Хроніка Георгія Амартола повідомляє про заснування іподрому: "И яко по убийстве Римове съезда конъщину Ром, в ней бых, трус великий". Кінні змагання були поширені і в Антіохії, і в Іудеї. Іподромам належала важлива роль у суспільно-політичному житті Візантії. На них відбувались багатолюдні свята і насамперед кінні змагання. В історичних джерелах згадується про заборону відвідувати кінні змагання, зокрема заборону Трульського Собору. Очевидно, церкві за часів Київської Русі, та й пізніше, доводилося стикатися з тими ж проблемами, що й візантійській: люди цікавились кінними видовищами на шкоду відправі.

Окрім хронік про іподроми та кінні змагання розповідали й руські прочани. Наприклад, Ігнатій Смольнянин, який відвідав Константинополь наприкінці XVI ст., "идохом на двор Константинов и видехом тамо здание царско, еже именуется Продромио".

Кінні змагання на іподромі в присутності візантійського імператора Костянтина VII та Великої княгині Київської Ольги, яка гостювала в нього 957 року, є одним з центральних зображень світського фрескового живопису в Київському Софіївському соборі. Унікальний для середньовічного світу ансамбль фресок розповідає про візантійські й давньоруські фізичні вправи, ігри та розваги. Окрім зображення кінних перегонів на колісницях про візантійську фізичну культуру в Софіївському соборі свідчать фрески про полювання, озброєне двоєборство ряд-жених, бій гладіаторів, силових акробатів із жердиною.

Loading...

 
 

Цікаве