WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Турбота про здоров'я дитини - Реферат

Турбота про здоров'я дитини - Реферат

Турбота про здоров'я дитини

Однією з першорядних проблем нашого буття є проблема здоров'я нації. Виняткову роль у її розв'язанні відіграє фізичне виховання, яке водночас є важливим засобом формування особистості

Процес відродження української національної школи сприяє зміні ставлення до фізичного виховання.

Перед учителями фізичного виховання постає таке завдання: сформувати вміння управляти життєво необхідними рухами, діяти в різних умовах, а також виховати потребу в систематичних заняттях фізичними вправами протягом життя.

Ураховуючи це, я визначила для себе такі пріоритетні напрями:

1. Уроки повинні бути цікавими й змістовними.

2. Проводити їх треба з оптимальним навантаженням та на відповідному емоційному рівні, з використанням багатого арсеналу сучасних методів і прийомів навчання руховим діям, з урахуванням статевих і вікових особливостей учнів та їх зацікавленості.

3. Упроваджувати в своїй роботі елементи передового перспективного досвіду.

4. Створювати на своїх уроках атмосферу психологічного комфорту у відносинах "Учень-учитель", "Учень-учень".

Домогтися виконання цих напрямів можливо при дотриманні таких вимог:

- ретельна підготовка до уроку;

- раціональне використання навчального часу;

- дотримання норм етики у взаєминах;

- організація взаємоконтролю і взаємодопомоги;

- дбайливе ставлення до обладнання, інвентарю;

- чіткі команди.

Серед різних форм фізичного виховання школярів основною я вважаю урок. Від його якості залежить ефективність усієї системи фізичного виховання. У цьому велику роль відіграє календарне планування.

Для того щоб сформувати повноцінні рухові навички на базі кожної фізичної вправи, необхідно провести її через повний дидактичний цикл вивчення, який вміщує в себе певні обов'язкові етапи.

Доцільність та ефективність рухової діяльності, як і будь-якої іншої, залежить від системи її реалізації, глибини наукового обґрунтування. Зокрема, важливо знайти характер і ступінь впливу на організм дитини тих чи інших вправ, правильно варіювати навантаження.

Так забезпечуються диференціація та індивідуальний підхід. На мій погляд, особливо важливим є те, що велика увага при такому підході приділяється не тільки слабким учням, а й сильним. Це сприяє їхньому подальшому фізичному розвитку, формує навички самостійних занять.

На уроках постійно звертаю увагу на самостійну роботу учнів, при цьому широко використовую ігри, круговий та проблемний методи.

Навчаючи фізичним вправам, я не лише ознайомлюю з руховими діями, а й пояснюю їхнє значення в житті людини. Це прискорює процес навчання і допомагає формуванню постійних умінь і навичок школярів.

Усе вищезгадане стосується й одного з найбільш популярних, масових та улюблених серед школярів видів спорту - футболу, бо футбол розвиває силу, швидкість, витримку, спритність, сміливість, рішучість, наполегливість, силу волі, а також почуття товариськості. Кожна дитина має можливість виховувати в собі ініціативність, самостійність і творчу активність. Футбол - це той ключик, який допоможе відкрити перед кожною дитиною двері в країну здоров'я.

Підбиваючи підсумки, хочу сказати, що найважливішим своїм завданням я вважаю зміцнення здоров'я дітей, формування в них необхідних життєвих навичок і вмінь.

Ми, учителі фізичної культури, дбаємо, щоб діти навчилися знаходити в рухах радість. Тому ми вишукуємо такий матеріал, який має зацікавити всіх дітей - і сильніших і слабкіших.

Уже з першого уроку я привчаю дітей самостійно мислити, бути активними на уроках, приймати рішення, нехай і неординарні, і тим самим пробуджувати в дітях упевненість у власних силах, долати бар'єр невпевненості в слабкіших.

У цьому мені допомагають уроки футболу, які впроваджено в шкільну програму. На уроках футболу діти набувають бадьорості, уміння створювати позитивний клімат у дитячому осередку, почуття емоційного комфорту.

Тому урок футболу, на мій погляд, стане основою здорового способу життя школярів, базою для виховання нової зміни спортсменів-футболістів, олімпійського резерву країни, основою, з якої починаються найбільш масові змагання на призи клубу "Шкіряний м'яч".

ФІЗИЧНЕ ТА ДУХОВНЕ В ТРАДИЦІЯХ УКРАЇНЦІВ

Український народ віддавна володіє невичерпним, надзвичайним багатством - безмежно багатою духовністю і невтомною працьовитістю. Це наш скарб, те, що ми, як народ, могли би передати іншим, у свою чергу збагатившись їхньою культурою і традиціями, що ведуть до фізичної досконалості та морального піднесення.

Багатовікова історія України, її невичерпні традиції зберегли і віддзеркалили в собі те, що характерно для українського народу - взаємозв'язок працьовитості та духовності.

Українські свята й обряди стали своєрідною "календарною структурною" фізичного та духовного життя людини.

Кожний новий рік починається з Різдва. Різдвяні свята відбивають у собі важливість зв'язку фізичного і духовного: напередодні чоловіки заготовляли дрова, лагодили сани; жінки - прибирали в хаті, прали білизну; хлопці готували зірку, та й костюми; дівчата займалися домашніми прикрасами.

Традиційним українським святом є Коляда. Існує припущення, що Коляда походить ще від римлян, від свят, що мали назву Сатурналії - на честь покровителів урожаю і багатства бога Сатурна і його дружини Опси, та Бруналії - свят на честь завершення хліборобського року. Тоді, щоб відпочити фізично і духовно та поповнити сили духовні, улаштовувалися різноманітні забави та ігри.

Наступний день після Різдва - свято Богородиці. У народі вірили: якщо вагітна дружина або її чоловік у цей день до сходу сонця працюватиме, то народиться дитина із фізичними вадами - шестипала, безпала або зі зрослими пальцями.

На Галичині в цей день до сходу сонця запалювали Дідуха і перестрибували через нього і переганяли домашніх тварин, щоб очиститись і вберегтися від усього злого.

З Новим роком пов'язували найкращі мрії та сподівання - на щедрий урожай, родинну злагоду, приплід худоби, здоров'я людей.

Господині опівночі, одягнувши чоловічу шапку та взявши горня й хліб, йшли до джерела, тричі занурювали посудину у воду і набирали води, яка вважалася цілющою.

Від Різдва до Василів не дозволялося виносити з хати сміття, аби не винести разом з ним "долі-щастя".

Новорічний вогонь уважався священним. Він спопеляв усі торішні сили, очищав душі людей: "аби вся нечість у вогні залишалась, а нам чистим увійти в Новий рік".

18 січня ввечері в церквах робили відправу і святили "вечірню воду", про яку казали, що вона значно корисніше від усякого лиха, ніж йорданська.

У деяких краях господині збирали по ложці страв протягом святвечорів, а потім давали це худобі, приказуючи: "Їж святу їжу, здорова будь, як ця весна, що іде до нас, плодюча будь, як земля, і ніяка лиха сила тебе не візьме".

У цей час зимовий перепочинок закінчувався, і селяни готувалися до близької весни та майбутнього врожаю. Вважали: як на голодний вечір темно, то вродить гречка, коли яскраві зорі - буде щедрим приплід на білі ячниці.

Надзвичайно цілющою вважається вода, освячена на Водохреща. ЇЇ вживають при різноманітних хворобах, змазують суглоби та хворі місця на тілі, лікують при пологах, знімають дитячий переляк, напувають корів, коли ті отелилися, скроплюють від злих духів в оселі, у стайні, на ниві.

Народ завжди піклувався про своє здоров'я. Існував своєрідний перехідний період між святами та буденними клопотами. Таким проміжним періодом були "посвятки" 20 січня - Івана Хрестителя, або Предтечі. "Святами ситий не будеш", - учить давня народна мудрість. Природний внутрішній голос, що сприяв збереженню здоров'я, не дозволяв під час усіх попередніх свят відві-дувати шинок - "бо це гріхотворна справа, оскільки не освячена вода". Це було традиційною народною мораллю.

За звичаєм від Різдва до Водохреща жінкам заборонялося ходити по воду. Це мали робити чоловіки. Уранці на Предтечі чоловіки брали з покуття хліб і сіль, що лежали тут від багатої куті, і виносили у хлів. Хліб розламували на невеликі шматочки, віддавали разом із сіном свійським тваринам: "аби скотина плідною була".

21 січня в народі називають "Пів-Івана" або "Проганяння свят". У цей день ще не працювали - існував мудрий плавний перехід до праці. Народна психологія тонко відчувала, коли час розважатися та розслаблятися духовно і фізично, а коли збиратися із силами і наполегливо працювати. Природа охороняла здоров'я свого народу.

Традиційна українська гостинність, безумовно, сприяла фізичному та духовному здоров'ю. Француз Д. Деляфліз захоплено писав, що в якій би скруті не жили українці, коли до них заходить мандрівний чоловік, вони щедро діляться тим, що мають, частують, пропонують переночувати.

Loading...

 
 

Цікаве