WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Технологічно про технологію або вихід школи в Інтернет - Реферат

Технологічно про технологію або вихід школи в Інтернет - Реферат

Технологічно про технологію або вихід школи в Інтернет

Відкрите суспільство не може мати закриту школу. Навчальна архітектура шкільної освіти неминуче має стати відкритою, і з позиції вчителя, і з позиції учня, і з позиції батьків

Для педагога виникає проблема - як без утрат провести своїх учнів через пінні вали прибережних рифів на материк Знань, прихований за купами інформаційного сміття, у достатку принесеного очманілими вітрами часу.

Звичайна школа у віддаленому сільському районі... Два роки тому вона одержала технічну можливість доступу в Інтернет по існуючим міжміським телефонним каналам. Звичайно, таку можливість школа не могла не використовувати, і відбувся перший вихід в Інтернет.

Якість зв'язку - задовільна, у всякому разі, 31200 - звичайна швидкість. За цей час накопичено деякий досвід роботи в мережі:

ми знаємо, що реально корисне можна знайти в безкоштовних ресурсах;

що та за яку ціну можна придбати у платних ресурсах Інтернет;

приблизно знаємо, чого в Інтернеті немає;

навчились обмінюватись інформацією з друзями й колегами;

навчились розміщати власну інформацію в мережі.

Для педагога виникає проблема - як без утрат провести своїх учнів через пінні вали прибережних рифів на материк Знань, прихований за купами інформаційного сміття, у достатку принесеного очманілими вітрами часу.

Не слід очікувати

Чого не слід очікувати від приходу Інтернет-технології до школи? (Мова йде про масову школу.) Не слід очікувати, що Інтернет зможе замінити систематичну освіту дитини, особливо в молодшому, та й у середньому віці. На цьому етапі розвитку дитини надзвичайно важливо сформувати в неї цілісне сприйняття навколишнього світу, сформувати те, що називається світоглядом. Зробити це може й повинен розумний і добрий вихователь, який знаходиться поруч і разом зі своїм вихованцем. Невипадково в переважній більшості діти в ході конкурсу "Моя школа у третьому тисячолітті" висловилися за те, щоб у школі майбутнього залишився живий учитель.

Не слід очікувати, що Інтернет зніме частину проблем і турбот з учителя, полегшить йому життя. Вірніше, так - одну частину зніме, але дві покладе: для вмілого використання величезних можливостей Мережі потрібна велика, систематична, постійна робота педагога із самоосвіти, що матеріально ніяк не компенсується, та й морально - далеко не завжди. Це саме той випадок - натиснеш кнопку, і спина в милі.

Не слід очікувати, що діти (а часто - й багато дорослих), одержавши порівняно простий і легкий доступ в Інтернет, будуть прагнути використовувати його ресурси тільки собі на благо. Цікавість рухає світом, прагнення заглянути за обрій, за край Землі, побачити, а що там, за кордоном пізнаного, створює для людини важко переборне бажання побродити-подивитися-послухати фарби і голоси планети Земля, відразу опинившись, завдяки можливостям Інтернету, на препараторському килимку комп'ютерної миші. Для педагога виникає проблема: як без утрат провести своїх учнів через пінні вали прибережних рифів на материк Знань, прихований за купами інформаційного сміття, у достатку принесеного очманілими вітрами часу.

Але, однак, не слід очікувати, що Інтернет - чергова хвороба цивілізації, від якої згодом знайдеться вакцина, людство зробить щеплення кому треба, перехворіє, одержить імунітет і заспокоїться. Ні, Інтернет - це назавжди. Так само як телевізор, літак, телефон. Ні шляху назад, винайти "навпаки" людству ще нічого не вдавалось.

Відкрите суспільство не може мати закриту школу. Навчальна архітектура шкільної освіти неминуче повинна стати відкритою, і з позиції вчителя, і з позиції учня, і з позиції батьків.

Інтернет і школа

Школа як основне джерело знань, учитель як основний носій істини, позитивних знань - у свідомості молодого покоління багато в чому втратили і продовжують утрачати свій колишній ореол. Навчитися жити та працювати у швидко змінюваному світі, навчити цьому своїх учнів - основна задача сучасної школи. Не вирішивши її, школа поступово й важко буде поступатися своїми позиціями новим освітнім установам, створюваним на базі інформаційних послуг спритними провайдерами за допомогою мережі Інтернет. Простіше кажучи, якщо у школу не прийде Інтернет, то в Інтернет піде школа.

Батьки вже зараз мають можливість вибору освітньої установи. Нормативне фінансування зробить такий вибір згубним для деяких, якщо не сказати, для багатьох, шкіл. Але як можна порівняти можливості шкіл для забезпечення повноцінної освіти своїх учнів, не забезпечивши їм рівних можливостей у доступі до сучасних інформаційних ресурсів? Ця задача вирішується, якщо:

є технічна можливість (обладнання й доступ до мережі),

є бажання й воля колективу школи до освоєння, осмислення й застосування ресурсів мережі,

у мережі існують відповідні ресурси, створені не тільки і не стільки фанатиками-одинаками, не бізнесменами від (точніше - біля) освіти, а могутніми творчими колективами, що працюють на довгостроковій, планомірній, науково обґрунтованій основі.

Резюме

Бачу використання Інтернет-технології у своїй школі найближчим часом у такий спосіб.

Доступ в Інтернет повинен забезпечуватися за потребою (розумною, обґрунтованою, але все-таки за потребою);

Будь-який учитель (спочатку за бажанням) повинен мати реальну можливість використовувати ресурси Інтернет для рішення навчально-методичних, виховних проблем, для одержання консультацій, у тому числі в режимі on-line, для спілкування з колегами;

Учні повинні одержати реальну й постійну можливість (під керівництвом і при особистій участі педагога) використовувати Інтернет-технології для пошуку інформації, для участі в реалізації Інтернет-проектів, для спілкування з однолітками, особливо - із закордонними;

Для цього потрібне постійне джерело оплати послуг провайдера, заміна обладнання дисплейного класу першого покоління (Корвет) на сучасне, придбання комп'ютерів і створення медіацентру для використання адміністрацією й учителями школи (незалежно від дисплейного класу).

У більш віддаленій перспективі - створення внутрішньошкільної локальної мережі з можливістю виходу в Інтернет з робочого місця кожного вчителя, забезпечення вчителя можливістю постійної роботи з домашнім комп'ютером, що має вихід у мережу.

Тоді слова Ральфа Емерсона, винесені в епіграф, наповняться їх справжнім змістом. Чи потрібно це, чи можливо це - покаже час. У третьому тисячолітті можливо все.

Для адміністраторів

Оскільки я - директор школи (директорський стаж більше 20-ти років) і вчитель інформатики з першого дня її введення у шкільний навчальний план, я буду говорити про позначену проблему саме з позицій директора сільської середньої школи, який є вчителем інформатики тієї ж школи.

Для мене, як директора школи, необхідно мати постійний доступ до таких ресурсів:

Нормативна база, включаючи загальнодержавні, обласні, районні, а також галузеві акти, що мають стосунок до широких верств населення. Не дуже давно мені довелося шукати "Норми витрати палива й ГСМ на автомобільному транспорті". Сказати, що документа немає в мережі, - не можна. Посилань на такий документ багато. Але, як правило, доступ у ці бази даних або платний, або обмежений. Документ, безкоштовно, я все-таки знайшов, але в зовсім випадковому місці, після довгого блукання по мережі. Назріла необхідність загальнодержавного введення законів і нормативних актів, реалізованого й постійно підтримуваного в мережному варіанті, нехай навіть на розумно помірній платній основі.

Архів педагогічної преси. Так, є багато педагогічних видань, що ведуть свої сайти, розміщають на них ті матеріали, які вважають потрібними. Але це з їх погляду. Але я ж не знаю, що така-то стаття мені не потрібна, намагаюсь її відшукати, і часто - безуспішно. Практики мене зрозуміють. Інтернет - вільне співтовариство, але мені здається, був би корисним у цьому плані принцип: або все, або нічого. Або ви розміщаєте в мережі свої повні варіанти (нехай з відстрочкою, через якийсь час після публікації), або не розміщаєте їх зовсім.

Сценарії, методичні розробки позакласних заходів, цікавих справ і знахідок. Те, що називається скарбничкою передового педагогічного досвіду. Якийсь час тому існувала розробка так званого банку ППД, реалізованого в дискетному варіанті. Часи змінились, нові технології диктують нові підходи. Можливо, варто встановити вступний внесок: хочеш одержати доступ до сценаріїв - надішли свій. Це дозволило би створити воістину безцінну скарбничку. В усіх є все.

Архіви електронних бібліотек. Фантастики, детективів, еротики, модних імен - у мережі хоч греблю гати. Бібліотека Мошкова є. А де ж бібліотека шкільного курсу літератури, історії, світової художньої культури, історії наук, де астрономічний календар, література з ОБЖ дитини й багато, багато чого іншого, що на голому ентузіазмі ніхто розміщати в мережі не стане.

Психологічна служба. Багато сайтів надають психологічну підтримку. На поверхні. У глибині - комерційна основа. Масова школа важко знаходить можливість оплачувати хоча б телефонні канали. Усілякі комерційні пропозиції в мережі - не для неї.

Валеологія. Майже недоторканна цілина.

Дистанційні підготовчі курси для майбутніх абітурієнтів. Планомірні, довгострокові, на помірковано платній основі, можливо, колективні - це дало би можливість "звірити годинники" школі й ВНЗ, дати учням віддалених територій можливість на солідній основі вести свою підготовку, вибило би ґрунт з-під ніг несумлінного репетиторства. Уявіть: серія підготовчих курсів під егідою Міністерства освіти і науки для фізичних, хімічних, економічних тощо спеціальностей, узгоджених із рівнями вступних іспитів із приймальними комісіями ВНЗ! Ось реальна основа єдиного освітнього простору, крок до єдиних іспитів.

Директорський клуб. З можливістю спілкування в chat-режимі. Скажімо, раз на місяць, за заздалегідь відомим розкладом, працівники Міністерства освіти, керівники обласних і районних управлінь освіти, директори шкіл мають можливість поставити один одному запитання й відразу, чи пізніше, одержати на них відповіді. Мені здається, подібне спілкування буде корисним для всіх.

Колективна розробка методик з окремих тем, предметів, а то й курсів. Усі можуть усе. Координатор проекту визначає теми, вимоги, вхідні й вихідні параметри, збирає й узагальнює пропозиції, розподіляє задачі, час. Мені здається, це благодатний ґрунт для використання творчого педагогічного потенціалу країни.

Очевидно, настав час на державному рівні об'єднати зусилля зацікавлених структур і можливості мережі Інтернет для серйозної та тривалої роботи зі створення відкритої архітектури шкільної освіти. Передумови для цього наявні. Початок ХХІ століття повинен ознаменуватись не тільки і не стільки закупкою нової техніки, скільки зміною самого підходу до інформатизації освіти. Тільки тоді ми забезпечимо для учнів сучасний, відповідний статус шкільної освіти.

Loading...

 
 

Цікаве