WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Технології видів аналізу уроку - Реферат

Технології видів аналізу уроку - Реферат

ТЕХНОЛОГІЯ АНАЛІЗУ УРОКУ ЯК ЦІЛІСНОЇ СИСТЕМИ

Проблема загального аналізу уроку досліджена та висвітлена в літературі досить широко. Зокрема Т. Шамовою та Ю. Корнаржевським розроблені рекомендації стосовно оцінки ефективності уроку, суть яких подається нижче:

чіткість та осмисленість формулювання мети уроку;

програма спостереження уроку будується шляхом декомпозиції мети аналізу;

керівник школи в ході аналізу дотримується поставленої мети та програми;

виділяються в ході аналізу складові частини уроку, етапи чи їх елементи;

визначається, який етап уроку є центральним, системоутворюючим, а які етапи будуть умовами, необхідними для ефективного здійснення утворюючого етапу;

дається характеристика мікроструктури кожного етапу уроку, тобто виконання дидактичного завдання через взаємодію трьох основних складових (зміст навчального матеріалу, методи навчання, способи організації навчальної діяльності учнів);

розглядається, як виконання дидактичного завдання даного етапу впливає на виконання дидактичних завдань наступних етапів і на досягнення триєдиної мети уроку;

визначається, як у результаті взаємодії етапів утворюється кінцевий результат уроку й оцінюється його ефективність;

аналізується уплив результатів даного уроку на наступні уроки, теми, його зв'язок з попереднім уроком, тобто визначається місце даного уроку в загальній системі розділу навчальної програми;

розглядаються морфологія, структура функціонування уроку, його кінцевий результат через ракурс сформульованої мети відвідування, програми аналізу уроку;

формулюються висновки з аналізу уроку;

дається конкретна оцінка якості проведеного уроку, виходячи з його кінцевого результату;

формулюються конкретні пропозиції вчителю щодо усунення виявлених у ході спостереження й аналізу уроку недоліків, обумовлюється конкретний термін повторної роботи з учителем і вказуються шляхи усунення недоліків.

Як бачимо, загальний аналізу уроку є досить містким і нелегким процесом. Щоб забезпечити його якість, необхідно з кожного з перерахованих вище пунктів одержати достовірну інформацію у процесі спостереження уроку. А цьому може сприяти лише заздалегідь ретельно розроблена технологія спостереження уроку.

Із позицій оптимізації навчально-виховного процесу на уроці розроблені рекомендації з його підсумкового аналізу Ю. Бабанським.

Алгоритм спостереження й аналізу уроку в цілому запропонував М. Махмутов, який включає такі питання:

науково-теоретичний рівень уроку;

шляхи та засоби, що забезпечують розвиток пізнавальних здібностей учнів;

актуалізація раніше набутих учнями знань, зв'язок навчання з життям;

організація самостійної роботи учнів;

методи та прийоми пізнавальної активності та самостійності учнів;

методика отримання зворотної інформації;

система обліку та оцінки знань учнів;

здійснення на уроці індивідуального підходу до учнів;

навчальна діяльність учнів на уроці;

обсяг та характер домашнього завдання.

М. Махмутов висунув ідею варіювання узагальненої схеми аналізу уроку. "Теоретичне узагальнення досвіду аналізу уроку, - пише автор, - дає підставу для побудови узагальненої схеми аналізу, яка може варіюватися в залежності від того, хто аналізує, з якою метою, який та чий урок".

План загального аналізу уроку, розроблений та апробований у практичній діяльності керівників шкіл вітчизняним дидактом В. Онищуком, включає переважно показники дидактичного аспекту уроку, про які йшлося раніше.

Наведені приклади рекомендацій із загального аналізу уроку не вичерпують їх багатогранності. Вони доповнюються різними схемами аналізу уроку, розробленими практичними керівниками шкіл. На жаль, більшість із них теоретично не обґрунтовані, мають локальний характер, спрямовані на вивчення вузьких питань уроку. Так, чимало схем аналізу уроку присвячені питанню раціонального використання ТЗН у навчально-виховному процесі. Але ТЗН, як відомо, є одним із видів засобів навчання. Тому постановка такої вузької мети спостереження й аналізу уроку, розробка "стандартизованої" схеми його аналізу педагогічно не виправдані. ТЗН та їх використання на уроці слід розглядати лише в сукупності з іншими засобами навчання. А в цьому випадку матимемо справу з компонентним аналізом уроку.

Вивчення літератури та практичного досвіду керівників загальноосвітніх шкіл з аналізу уроку дозволило зробити висновки про те, що в більшості рекомендацій не забезпечена єдність мети спостереження уроку, висновків і пропозицій. У зв'язку з цим нами зроблена спроба узагальнити теоретичні позиції, розуміючи під цим сукупність методів, способів і засобів оцінки його змісту й ефективності. З метою підвищення ефективності спостереження й аналізу уроку як цілісної, складної, динамічної педагогічної системи керівникам загальноосвітніх навчальних закладів пропонуються такі рекомендації:

об'єктом спостереження й аналізу буде навчально-виховний процес, який здійснюється на уроці, у всій його багатогранності та складності;

навчально-виховний процес розглядається як органічна єдність його взаємопов'язаних основних аспектів;

кожен із основних аспектів уроку має свою специфіку та розглядається в єдності з іншими аспектами, що визначають сутність навчально-виховного процесу на уроці;

в основу розробки методики та технології спостереження й аналізу уроку повинні бути покладені його основні аспекти;

оцінка ефективності уроку як цілісної складної системи є синтезом оцінок стану реалізації основних його аспектів.

Таким чином, загальний аналіз уроку та оцінка його ефективності - це синтезована оцінка стану реалізації кожного із основних аспектів уроку, стан яких, у свою чергу, оцінює реалізацією їх основних компонентів, що характеризують сутність кожного з них.

Логіко-структурна залежність між загальним, аспектним і компонентним видами аналізу уроку показана в таблиці. Читати таблицю слід таким чином: загальний аналіз уроку дається на основі аналізу стану реалізації його основних аспектів і досягнення поставлених цілей. Об'єктом переважного спостереження на уроці визначений (умовно) психологічний аспект уроку (графа 3). У психологічному аспекті уроку визначений компонент переважного спостереження - "стиль взаємовідносин учителя й учнів" (графа 5). Параметри, що характеризують даний компонент, указані у графі 6 - авторитарний, демократичний, ліберальний.

Системно-диференційований підхід до аналізу уроку як цілісної, складної, динамічної педагогічної системи зобов'язує керівників загальноосвітніх навчальних закладів знати не тільки психолого-педагогічні основи навчально-виховного процесу, але й суть кожного його компоненту з урахуванням специфіки навчального предмета. Без наявності високого рівня компетентності, володіння методикою та технологією спостереження уроку контролююча функція буде превалювати над навчальною та стимулюючою, тобто спостереження й аналіз уроку не стануть однією з важливих форм підвищення кваліфікації вчителя, удосконалення його майстерності та розвитку творчості; не сприятиме підвищенню рівня освіти, виховання та розвитку учнів.

Loading...

 
 

Цікаве