WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Теоретичні засади діяльності гімназії - Реферат

Теоретичні засади діяльності гімназії - Реферат

наближення обсягу та змісту гуманітарної освіти до світової практики (46 %) при збереженні значення точних наук та оздоровчо-трудової підготовки;

посилення уваги до питань національної культури, естетичної, економічної та екологічної освіти;

збільшення долі шкільного компонента за рахунок інтеграції деяких курсів і розширення профільної та рівневої диференціації;

уведення до шкільного компонента вибірково-обов'язкових предметів, які теж визначаються радою школи і мають доповнити державний мінімум для надання молоді більш якісної освіти.

Базові навчальні плани нових типів шкіл ґрунтуються на основних загальних принципах і вимогах до їх побудови, водночас мають свої особливості й відмінності, які випливають зі статуту навчальних закладів для обдарованих і здібних дітей. Гімназії та ліцеї працюють за індивідуальними навчальними планами, які розробляються в педагогічних колективах на основі базових.

При конструюванні навчального плану гімназії як закладу гуманітарної спрямованості слід виходити передусім з розширення можливостей для визначення загальнокультурного, людинознавчого та суспільствознавчого циклів, кількох іноземних мов.

Наприклад, Гімназія Київського державного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова працює за двома напрямами: гуманітарним і природничим.

Навчальний план створює передумови для посилення профільної підготовки учнів на основі обов'язкового засвоєння базового компонента освіти. Із цією метою за рахунок шкільного резерву збільшено час на профільні предмети, введені спецкурси та додаткові дисципліни: друга та третя іноземні мови, основи менеджменту та підприємництва, технічне креслення. Предмет "біологія" розширений іншими відомостями з екології, "географія" - питаннями з економіки. Їх засвоєння має сприяти наближенню загальноосвітньої підготовки до сучасних потреб суспільства та особистості.

Важливим засобом забезпечення всебічного гармонійного розвитку освіченості учнів є доповнення розумово-інтелектуальних занять художньо-естетичними та спортивними (хореографія, бальні танці, спортивні ігри), які проводяться у другій половині дня. Крім того, на вибір учням пропонуються курси: основи педагогіки та психології, народознавство, основи етики та етикету, машинопис і стенографія, основи дизайну (див.: В. Г. Шевченко. Навчальні плани і програми. - У кн. Школи нового типу в Україні. - К., 1996, с. 36-48).

У концепції розвитку навчальних закладів нового типу навчальний час між шкільними дисциплінами рекомендується розподіляти в такий спосіб: гуманітарно-суспільний цикл - 30-35 %, оздоровчо-трудовий - 16-20 %, естетичний - 7,11 %.

Це відповідає тенденціям світової політики. Так, у розвинених країнах світу (США, Англія, Франція та ін.) цикли предметів становлять: гуманітарний - оздоровчо-трудовий - 21 % (див.: Гуманітаризація загальної середньої освіти / Авт. С. У. Гончаренко. Ю. І. Мальований. - К., 1994, с. 13-17). Такий розподіл предметів відповідає гімназії як типу загальноосвітнього закладу, що дає широку загальнокультурну, гуманітарну освіту молоді.

Відповідно до вимог закладів нового типу на конкурсних засадах обираються і працівники. У концепціях є розділи "Суб'єкти навчально-виховного процесу", де зазначаються вимоги до педагогів - їх духовні й ціннісні орієнтації, висока науково-професійна підготовка, відповідність діяльності гуманістичним принципам. Основні функції їх творчої діяльності - аксіологічна, інформаційно-спрямовуюча, операційна, активізуюча, діагностуюча, стимулююча, контролююча.

Для оптимального управління ЗНТ у гімназіях і ліцеях передбачались посади заступників директора з навчальної, виховної, наукової, господарської роботи, практичного психолога, соціального педагога та класних керівників. На жаль, за наказами Міносвіти деякі з цих посад було скасовано, що повертає гімназію на рівень загальноосвітніх шкіл. Але у практиці передових ЗНТ збереглися ці посади, так, наприклад, у Донецькому ліцеї функціонує вихователь-куратор, що забезпечує дійсну індивідуалізацію навчально-виховного процесу, реальну допомогу обдарованим учням в їх розвитку й саморозвитку.

Вищеозначеним компонентом - особистісному, аксіологічному, змістовному - відповідає і методичний.

В узагальнюючому посібнику "Школи нового типу в Україні" визначаються такі принципи організації навчально-виховного процесу: гуманізації та гуманітаризації; єдності загальнолюдського й національного; розвивального характеру навчання; співробітництва, співтворчості та життєтворчості; диференціації та індивідуалізації; оптимізації (див.: Концептуальні основи навчальних закладів нового типу // У пос.: Школи нового типу в Україні. - К., 1996, с. 12-14). У концепції становлення мережі середніх закладів для розвитку творчої обдарованості ці принципи доповнюються принципами управління (плановості, наукової організації, перспективності, комплексності функціонування та ін.).

Форми та методи навчально-виховного процесу є найбільш динамічним аспектом системи, тому в концепціях різного рівня вони визначені лише в загальних рисах. Нова парадигма освіти знову висуває на порядок денний проблему активізації пізнавальної діяльності учнів. Це особливо виразно простежується в концепціях і технологіях життєтворчості, розливального та проблемного навчання. Оскільки з цих проблем існує велика кількість психолого-педагогічної літератури, не розкриваємо сутності останніх двох концепцій.

У гімназіях набули поширення так звані "нестандартні" форми навчальної роботи: інтегровані заняття, ділові та імітаційні ігри, театралізовані уроки, дискусії та диспути, заняття в бібліотеках, інститутах. Модернізувались традиційні форми та методи - лекції, бесіди, різноманітні види роботи з літературою, проблемні задачі nf завдання, вправи, семінари, різноманітні засоби навчання (див.: В. Ф. Паламарчук. Форми і методи навчання у закладах нового типу. - Там же, с. 48-76).

У ліцеях частіше використовується проектування, конструювання, моделювання, пошуково-дослідні роботи, заняття в лабораторіях інститутів, стажування, практика на базі навчальних і наукових лабораторій, на виробництві. Наприклад, e ліцеї при ДПУ провідною є лекційно-семінарська система, навчання за індивідуальними програмами.

Виважених підходів, подальших досліджень вимагають такі інноваційні форми занять, як сугестопедичні уроки, майєвтика, автодидактика, заняття з Інтернет та іншими мультимедійними сучасними засобами інформації. Але не будь-які інновації придатні для навчання, а досвід показує, що в ліцеях і гімназіях ще спостерігається перевантаження учнів класною та домашньою роботою, неадекватність форм і методів роботи меті цих закладів, змісту освіти, особливостям контингенту учнів. Тому треба, особливо в закладах для обдарованої молоді, суворо дотримуватись принципу оптимізації.

У концепціях різних рівнів певна увага приділяється й оновленню виховних систем, набувають поширення національна концепція виховання, теорія та практика життєтворчості, розвитку й саморозвитку особистості, гуманістичне виховання, родинні цінності ("школа-родина"), пансофічне, екологічне виховання.

Філософське значення концепції життєтворчості розкривалось вище. У фундаментальних працях "Психологія і педагогіка життєтворчості" (1996 р.), "Мистецтво життєтворчості особистості" (1997 р.) наголошується: "Альфою та омегою в новому столітті є концепція життєтворчості, ідея плекання людини як суб'єкта власного життя та долі".

Розроблені теоретичні засади, програми, технологія реалізації цієї концепції в закладах різних типів. "Навчитись мистецтва жити, - зазначає один з керівників авторського колективу й авторів цієї концепції І. Єрмаков, - означає володіти вмінням і високою майстерністю у творчій побудові свого життя, що базується на глибокому його знанні, розвинутій самосвідомості, оволодіти технологією програмування, конструювання та здійснення життя як індивідуально-особистісного життєвого проекту. Проектуючи та здійснюючи свій життєвий шлях, особистість набуває статусу творця, оскільки творчість стає для неї універсальним способом світовідчуття й життєздійснення" (Життєтворчий потенціал нової школи. - У кн.: Мистецтво життєтворчості особистості. - Т. 2., К., 1997, с. 15).

Життєві ролі, що виконуватимуть учні у ХХІ ст., за думкою дослідників:

1. Особистість, що реалізує себе.

2. Особистість із прагненням до підтримки інших.

3. Життя як постійне навчання.

4. Активний учасник культурного розвитку.

5. Висококваліфікований працівник.

6. Інформований громадянин.

7. Захисник навколишнього середовища (там же, с. 23-25).

Дальшого дослідження в рамках цієї концепції вимагають, на нашу думку, дві головні проблеми: як реалізовується ця прогресивна концепція у трансформованих пострадянських суспільствах, зокрема в Україні, і дослідження фактору часу, потрібного на реалізацію проекту життєтворчості.

У цьому ж, на нашу думку, концепція життєтворчості є найбільш евристичною та продуктивною, яка відповідає меті освіти ХХІ ст. Її швидке розповсюдження в закладах різних типів є підтвердженням цьому.

Вивчення локальних концепцій гімназій і ліцеїв свідчить про те, що ідея формування активної, творчої людини - експліцитно або імпліцитно - є центром цих конструкцій.

У кожній визначається головна мета - сприяння формуванню людини - громадянина України, що здатен гідно увійти у світове співтовариство. У теорії (концептуально) та практиці передбачаються контакти зі світовим співтовариством на рівні діалогу культур, обміну інформацією та досвідом безпосередніх контактів.

Таким чином, для функціонування нової школи опрацьовані як концептуальні засади, так і прогресивний досвід.

Доля освіти в цілому і закладів нового типу зокрема залежатиме від становлення України як демократичного, цивілізованого суспільства.

Loading...

 
 

Цікаве