WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Теоретичні засади діяльності гімназії - Реферат

Теоретичні засади діяльності гімназії - Реферат

Усе більше актуалізується необхідність формування багатокультурної свідомості, під якою розуміється не лише діалог культур, а її усвідомлення різниці в мисленні та психології різних етносів.

Охоплюючи всі ці аспекти, філософія розвитку гімназій та інших закладів і визначає певні програми навчально-виховного процесу: мету та завдання, принципи, зміст і методи, форми та засоби, створення відповідного середовища (див.: Концепція становлення мережі середніх закладів освіти для розвитку творчої обдарованості. - К., 1996, с. 2-3).

І, нарешті, ідея "філософії серця" (Г. Сковорода, П. Юркевич, М. Гоголь), що одержує все більше прихильників у процесі переходу від авторитарної, вульгарно-соціологічної до гуманістичної філософії. В її центрі - виховання позитивної почуттєвості у становленні людини до світу, іншої людини, самої себе за біблейським правилом "золотої етики".

Стимулом та енергетикою людського життя, за філософією серця, є сукупність людських почуттів. Ця маловідома галузь філософії ще чекає своїх дослідників у всіх галузях людського знання.

Оригінальним напрямком сучасної філософії є й пансофія, яка, ще за Я. Коменським, виражала прагнення використовувати уже багатство пізнавальних здібностей людини та поєднувати божественне з людським, конкретно-наукове - з абстрактно-метафізичним, можливе - з дійсним (див.: Методологія та філософія освіти. У зб.: Всеукраїнська науково-практична конференція з проблем роботи середніх загальноосвітніх закладів нового типу 2-4 лютого 1994 року. Випуск перший. - С. 84-146).

Академік І. Зязюн, узагальнюючи основні освітні технології, що випливають із сучасної філософії, підкреслив: "На теренах України, як і світу сучасного в цілому, набули життєвості дві освітні технології: сцієнтистсько-технократична, проектуюча соціально-інженерну ідеологію у сферу дидактики, розглядає освіту як тотально конструктивний процес із жорстко передбачуваними, фіксованими результатами й орієнтує суб'єкти освіти за засвоєння еталонів, передбачуваних зразків.

Друга - гуманістична - реалізує у сфері освіти самостійне засвоєння учнями нового досвіду з неочевидними результатами, саморозвиток власних пізнавальних і особистісних спроможностей" (див.: І. А. Зязюн, Г. М. Сагач. Краса педагогічної дії. - К., 1997, с. 37).

Філософія, як наука поліфонічна, уможливлює врівноваження між обома підходами.

У концепції визначаються типи навчальних закладів, що нині існують в Україні, за ознаками суб'єкта й об'єкта діяльності, змісту освіти.

Так, в основному варіанті концепції гімназія визначається, як середній заклад освіти другого-третього ступеня, що забезпечує загальнокультурну, науково-теоретичну, гуманітарну підготовку обдарованих і здібних учнів. На відмінність від гімназії ліцей є закладом третього ступеня, що здійснює науково-практичну підготовку здібної та обдарованої учнівської молоді. Ці базові визначення дозволили нарешті впорядкувати процес розвитку закладів нового типу, боротися з волюнтаризмом і стихійністю, побачити місце гімназій в системі освіти.

Наводяться й розрахункові дані, скільки закладів нового типу може бути відкрито в Україні.

У Концепції та дисертаційних дослідженнях Б. Чижевського, Л. Сазоненко, А. Сологуба, В. Хайруліній визначаються основні організаційні умови створення закладів нового типу. Це - визначення концептуальних засад їх діяльності; наявність приміщення, яке відповідає встановленим для навчально-виховного процесу нормам; відповідної матеріально-технічної бази; наявність науково апробованих і затверджених навчальних планів, програм, підручників, посібників; конкурсного відбору педагогічних працівників; створення системи пошуку, відбору, організації навчання й виховання здібної та обдарованої молоді. У Концепції наводиться таблиця розрахунків для створення закладів нового типу, побудована на основі досліджень психологів кількості обдарованої молоді в загальної популяції від 2-7 %; так у Києві це 5-7 %, у сільській місцевості - до 3 %.

Уважаємо, що ці вимірники є досить орієнтовними і потребують подальших досліджень і уточнень.

Уперше в Концепції визначені юридичні, матеріально-технічні, фінансові засади діяльності гімназій, ліцеїв, колегіумів, які уможливлюють їхнє успішне функціонування, але за умов дотримування цих положень.

Нова філософія освіти спонукала до трансформації всіх її складників - технологічних, змістових, методико-технологічних, результативних.

Так, метою радянської школи проголошувався всебічний розвиток особистості, що у практиці навчання перевантаженого, заідеологізованого формальною освітою учня перетворилося на соціальну утопію.

Обдаровані діти, як правло, розвиваються в напрямку реалізації своїх нахилів, здібностей, обдарувань, і намагання учити їх усьому гальмує розвиток особистості. На жаль, у багатьох локальних концепціях ця утопічна мета залишається, не маючи нічого спільного з реальним процесом освіти у закладах нового типу. Але вже в першій концепції розвитку закладів нового типу це положення було піддано критичному аналізу й запропоновано загально цивілізоване - "гармонійний розвиток особистості". Це - близькі, але зовсім не тотожні поняття, оскільки всебічність передбачає навчання всіх усьому, усередненість, абсолютність, а гармонійність - міру доцільного, згідно зі здібностями, інтересами, особливостями учня.

"Головним завданням закладів освіти для розвитку творчої обдарованості є створення умов для розвитку здібної, обдарованої творчої особистості" (Інструкції Мінінстерства освіти і науки України).

У центрі уваги концепції розвитку загальноосвітніх закладів нового типу є творча особистість. Це відповідає новій філософії та парадигмі освіти, зміщенню домінант у бік антропософських і гуманістичних пріоритетів.

Центральною ланкою концепції є уявлення про людину як про обдаровану особистість, тобто таку, яка самостійно обирає свої дії та рішення, досягає суттєвого рівня розумового розвитку та професійної майстерності порівняно зі своїми ровесниками, здатна до науково обґрунтованих і виважених дій у нестандартних ситуаціях, усвідомлює свою відповідальність перед собою, родом, колективом і суспільством за результати своєї діяльності. Доцільно враховувати і те, що талант, творчі здібності особистості можуть бути спрямовані як на добрі, так і на злочинні справи. Завдання ж полягає в розвитку обдарованої особистості.

Обдарованість розуміємо як індивідуальний когнітивний, мотиваційний і соціально-особистісний потенціал, що дозволяє отримати високі результати в одній (або більше) із таких сфер: інтелект, творчість, соціальна та духовно-культурна компетентність, художні та психологічні можливості (В. Моляко).

У цьому зв'язку метою виховання мають бути саме розвиток і формування згаданих якостей відповідно до вікових можливостей дітей, молоді, дорослих.

Обдаровані діти найбільш яскраво виявляють себе в інтелектуальний, академічній, творчій (креативній), руховій сферах, у спілкуванні, художній діяльності.

В інтелектуальній сфері обдарована дитина вирізняється хорошою пам'яттю, жвавим мовленням, допитливістю. Вона добре розв'язує різні завдання, зв'язно викладає думки, може мати здібності до практичного застосування знань. У сфері академічних досягнень вона виявляє успіхи в опануванні читання, основ наук. У творчій (креативній) сфері обдарована дитина дуже допитлива. Їй притаманні незалежність думки, винахідливість, вона продукує оригінальні ідеї.

У сфері спілкування така дитина добре пристосовується до нових ситуацій, легко знаходить спільну мову з дорослими і дітьми, в іграх - лідер. Бере на себе відповідальність. Великий інтерес до візуальної інформації виявляє у сфері художньої діяльності. Захоплюється художніми заняттями, цікавиться музикою, легко запам'ятовує мелодії, із задоволенням співає, намагається сама творити. Її праці є оригінальними.

У руховій сфері для обдарованої дитини характерні тонка й точна моторика, чітка зорово-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіння своїм тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.

Зміст освіти, за думкою сучасних дидактів, розробляється в закладах нового типу (у тому числі й у гімназіях) на основі поєднання теорії формальної та матеріальної освіти; дидактичного енциклопедизму та академізму; класичності та реалізму; практичної спрямованості змісту освіти та забезпечення саморозвитку, самовизначення особливості та універсальних способів її діяльності.

У розроблених останнім часом навчальних стандартах освіти визначено "базове ядро знань" і діяльнісні аспекти (загальнонавчальні вміння, методи наукового пізнання і т. ін.), хоча останнє - і нерегулярно. Працюють заклади нового типу за обраними (чи розробленими даним закладом) навчальними планами, програмами, підручниками, посібниками, що ураховують особливості закладу й обов'язково затвердженими Міносвіти України.

Визначення державної та рідної мови, українознавства, освітніх галузей "Словесність", "Суспільствознавство", "Природознавство", "Художня культура", "Технологія" - те, що спрямовується навчальними планами, що включають такі блоки навчальних дисциплін: обов'язкові предмети, вибірково-обов'язкові предмети, профільні дисципліни, спецкурси та практикуми. Понад сумарного навантаження визначаються факультативи та курси за вибором, індивідуальні та групові консультації.

У змісті освіти та відповідно в базових навчальних планах виділяються два компоненти - державний, який має забезпечити соціально необхідний для кожної людини обсяг і рівень знань і є обов'язковим для всіх типів шкіл, і шкільний, що формується шкільною радою з урахуванням особливостей регіону та школи і реалізується для задоволення потреб дітей. Новим є введення до шкільного компонента вибірково обов'язкових предметів.

Обґрунтовуючи ці компоненти, важливо виділяти основні напрями їх формування:

Loading...

 
 

Цікаве