WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Теоретичні засади діяльності гімназії - Реферат

Теоретичні засади діяльності гімназії - Реферат

Теоретичні засади діяльності гімназії

На порозі ХХІ віку людству відкриваються нові обрії. Які картини малюють сучасні футурологи? Що в майбутньому залишиться підвалинами попереднього, які інноваційні процеси наберуть чинність? На всі ці, непрості філософські питання треба відповісти, перш ніж викладати концептуальні засади діяльності сучасної освіти. Сучасної? Чи вже майбутньої?

Наша епоха багатьма футурологами малюється лише в песимістичних чорних тонах, а позитивні її надбання, зокрема в освіті, часто тушуються в темряві численних негараздів. Але особливість переломних епох (якою є ХХ ст.) полягає в тому, що всі духовні надбання, цінності мають прогностичний характер, до них звертатимуться прийдешні покоління, а подивом відкриваючи для себе безумовні численні скарби.

Тому сучасні методологічні пошуки, досвід інноваційних шкіл треба ретельно вивчати й узагальнювати, створюючи надійну основу для освіти молодих господарів ХХІ століття.

Японські футурологи розподіляють усі країни ХХІ ст. на три великих групи: ті, що розвиваються на засадах сучасних інформаційних та інтелектуальних надбань; ті, що вироблять тонкі технології, і ті, що є сировинними базами світу.

До яких належить Україна, багато в чому залежить від рівня її освіти, від уваги суспільства до її інноваційних, передових загонів.

У доповіді для Міжнародної комісії ЮНЕСКО у справах освіти для ХХІ ст. її голова Жак Делор визначає такі головні протиріччя, які треба здолати людству, щоби бути цивілізованим суспільством: "між глобальним і локальним; традицією та сучасністю, довгостроковим і короткочасним; між конкуренцією та ідеєю про рівність шансів; між духовним і матеріальним і, нарешті, між небувалим розвитком знань і можливістю людини досягти справедливості", зазначає Ж. Делор (див. Жак Делор. Освіта - справжній скарб. Шлях освіти. - 1997, К., № 3, с. 2).

Таким чином, для цивілізованих країн суспільство ХХІ ст. - це інформаційне, інтелектуальне, демократичне суспільство з провідною роллю освіти для прогресивного розвитку людства й особистості. Парадигма розвитку суспільства та освіти з технократичної переорієнтується на антропософську.

КОНЦЕПЦІЇ СУЧАСНИХ ГІМНАЗІЙ

Першу, базову концепцію розвитку закладів нового типу було напрацьовано групою науковців та управлінців улітку 1992 р. у рамках програми "Освіта" (Україна ХХІ ст.) і затверджено Міносвіти 26 червня 1996 року під назвою "Концепція становлення мережі середніх закладів освіти для розвитку творчої обдарованості". Її структура така:

1. Мета концепції, завдання, принципи.

2. Основні засади, формування мережі навчальних закладів нових типів - юридично-правові, соціально-економічні, культурно-освітні, духовні.

2.1. Історична довідка.

2.2. Огляд досвіду розвинутих країн.

2.3. Створення умов для задоволення освітніх потреб особистості, суспільства й держави (як засіб формування інтелектуального потенціалу держави).

3. Особливості управління.

4. Забезпечення діяльності:

4.1. Науково-методичне.

4.2. Кадрове.

4.3. Матеріально-технічне.

4.4. Фінансове.

5. Поширення та пропаганда досвіду кращих закладів освіти.

6. Очікувані наслідки реалізації Концепції.

Поряд з базовою з 90-х рр. існує кілька регіональних і багато - локальних концепцій. Найбільш змістовними та науково обґрунтованими виявились ті, що спирались на базову концепцію та сучасні науково-педагогічні дослідження. Своїми коренями концепції закладів нового типу (у тому числі головних типів - гімназій та ліцеїв) сягають у сучасні філософські теорії.

ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСАДИ ОСВІТИ

Філософія освіти - це галузь наукового знання, що забезпечує методологічне, світоглядне, прагматичне функціонування та розвиток освіти в суспільстві і має когнітивну, світоглядну, гуманістичну, соціальну, культурологічну спрямованість (див.: Основні поняття та терміни педагогічної соціології. - К., 1995, с. 72). Це - науково обґрунтована парадигма, що означає (за Т. Куном) наукові досягнення, які протягом певного часу є моделлю постановки проблем та їхнього розв'язку для наукового співробітництва. Якщо тривалий час такою моделлю слугувала діалектико-матеріалістична теорія пізнання в її західноєвропейському варіанті, то в Україні на порозі ХХІ ст. розроблено нову філософію освіти. Це - парадигма, що узагальнює в собі різні, найбільш прогресивні ідеї: філософію всеєдності, концепцію ноосфери, глобальної освіти, філософію серця, життєтворчості, діалогу культур, ідеї про вплив космосу на життя людини та ін. Найбільш широкою є перша концепція.

Автор книги "Філософія сучасної освіти" В. Лутай так визначив її сутність: "Серединний шлях синергетичного світогляду, його методологія відкриває можливість підійти й до вирішення тих суперечностей сучасної освіти, які існують між авторитарним і вільним, доросло-центристським і позацентристським типами педагогічної діяльності, тобто поєднати, синтезувати позитивні елементи кожного з цих типів у новій філософії освіти та заснованих на них усіх конкретних видах педагогічних діяльності" (Лутай В. С., Філософія сучасної освіти. - К.: Центр. "Магістр-9", 1996, с. 87). Синергетичний підхід також дозволяє подолати суперечність між теоріями спадковості та виховання, формування людини та іншими протиріччями, що стали аксіомами людського буття.

Прогностичними, що мають сильну кореляцію з прогнозами на ХХІ ст., є ідеї академіка В. Вернадського про ноосферу. Ще в 1918 р. у щоденникових нотатках відомий учений зауважував, що світовий характер соціально-політичних процесів у ході історії явно виходить із більш глибинного, геологічного субстрату, що є основою теорії людства, нового стану життя нашої планети, її біосфери, переходу її в ноосферу, людство стає вперше міцною планетарною, геологічною силою, де може геологічно висвітлюватись його думка, його розум. Пізніше ці погляди розвинені у працях Поля Шардена де Тейяра про характер людського духу. Близькі до цього космогонічні теорії "циклів" суспільних перетворень на землі Чижевського. У сучасних дослідженнях ці ідеї трансформувались у концепції енергоінформаційного простору та його взаємодії з людством (К. Баландин, О. Киричук, О. Константиновська та ін.).

Міцною енергетикою та творчим спрямуванням у майбутнє є концепція життєтворчості людини. Її корені сягають у концепцію активності особистості (фізіологічні, психологічні, педагогічні, соціальні). "Життєтворчість - це духовно-практична діяльність особистості, що спрямована на проектування, планування, програмування та творче здійснення нею свого індивідуального життя. Особистість у цьому процесі виступає як розвинена індивідуальність, суб'єкт свого індивідуального життя, а об'єктом творчих діянь особистості виступає її власне життя" (див.: Мистецтво життєтворчості особистості: у 2-х ч., Автори: Л. В. Сохань, І. Г. Єрмаков, Г. М. Несен та ін. - К., 1997, с. 7). Активно створюючи своє життя, особистість водночас створює й суспільні форми буття, виступаючи виразником певних соціальних спільностей. У гімназії це означає конструювання навчально-виховного процесу в активній діяльності його розвитку та саморозвитку як творчої особистості. "Школа життя", за думкою вченого-новатора Ш. Амонашвілі, базується на трьох постулатах. Дитина - явище в нашому земному житті, а не випадковість. Дитина як явище несе в собі своє життєве завдання, життєву місію, якій вона має служити. Дитина - вище творіння природи та космосу, і несе в собі їхні риси - могутність і безмежність (див.: Ш. Амонашвили. Школа жизни. - М., 1996, с. 7-11). Психологію та педагогіку життєтворчості розроблено вперше в Україні як комплексу філософсько-педагогічну систему зусиллями великого творчого колективу філософів, соціологів, педагогів, психологів, учителів. Концепцію трансформовано в різні технології інтелектуального, духовного, творчого, соціального, валеологічного розвитку особистості, і вона є дуже корисною для практичної діяльності гімназій, ліцеїв, колегіумів та інших закладів нового типу (див.: т. 2 означеного видання).

Популярною в сучасній гімназії є філософія діалогового спілкування, діалогу культур, яка походить від Сократа і на Заході називається "майєвтика". У сучасній формі діалогового спілкування звичайно стикаються два типи мислення, дві різні логіки таким чином, що вони доходять до єдиної істини, і проблема їх взаємовідносин частіше не вирішується до кінця. Тому ця проблема залишається постійним фактором, який розвиває процес пізнавання світу (В. С. Біблер. От наукоизучения - к логике культур. - М.: 1991, с. 392-393).

Майєвтика розглядалась українськими вченими на спеціальній Міжнародній конференції та торкалась різних проблем: національне і загальнолюдське, концепція "мідного котла" та "кроскультури", глобальної освіти, діалогіки смислів, конфліктологія, антропокосмічні аспекти тощо.

Найбільш прагматичним виявився напрям, відомий як "школа діалогу культур". Перша така школа виникла в Росії ще у 80-х рр., і керував нею відомий філософ В. Біблер. Основою (змістовою) її діяльності було паралельне вивчення культур різних епох і народів (наприклад, стародавньої Греції та сучасності) у формі вільного діалогу на природі. Учителі намагались відтворити відомі сократівські бесіди в садах Лікею, але далі перших спроб справа не посунулась. Але ідея мислення як діалогу, методи діалогу в навчанні й вихованні знайшли багатьох прихильників; приклади занять, побудованих на концепції діалогу, розглянемо в наступному розділі.

Близькою до цієї за смислом є концепція "глобальної полі культурної освіти". Вихідними її положеннями є уявлення про сучасний світ як екологічну, економіко-технологічну, історико-соціальну, полікультурну систему взаємозв'язків, взаємовпливів, суперечностей. Розширення комунікаційних, транспортних та інформаційних систем, побудова великих технічноємних центрів, зростання міжнародної інтеграції при розв'язанні спільних проблем веде до співробітництва мільйонів людей, які мають відчувати себе частиною взаємозалежного, динамічного світу. Логічно з цього випливають такі принципи виховання, як толерантність, честь, гідність, патріотизм, пов'язаний з повагою до інших культур, поглядів, релігій. На цьому ґрунті зростає пріоритет загальнолюдських цінностей, домінант антропософського та гуманістичного характеру. Означену концепцію образно можна висловити так: "Коріння народне - віти світові".

Loading...

 
 

Цікаве