WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сучасний урок - спільна творчість учителя й учнів - Реферат

Сучасний урок - спільна творчість учителя й учнів - Реферат

Сучасний урок - спільна творчість учителя й учнів

Хочу поділитися своїм досвідом із приводу того, як перетворити сучасний урок у спільну творчість учителя та учня

Часто вчителі, дізнавшись про важливість постановки більш складних за рівнем запитань для сприяння розвитку більш високого рівня мислення учнів, висловлюють щиру готовність запровадити нові методики у свою практику, але для цього потребують більш конкретних прикладів.

Наступні зразки демонструють один із варіантів того, як розв'язати нестандартні проблеми навчання у спільному діалозі.

Учитель. Уявіть себе директором престижної школи. На початку нового навчального року до вас звертаються батьки з проханням прийняти їхнього сина чи дочку в перший клас. Здавалося б, звичайна ситуація. Але в майбутнього учня є певні фізичні вади. Який вихід із даної ситуації ви запропонуєте?

Будь ласка, прочитайте оповідання, зупиняючись і відповідаючи на запитання там, де це пропонується. Протягом читання розмірковуйте, прогнозуйте розвиток подій, насолоджуйтесь як самим оповіданням, так і процесом читання.

Прочитайте текст до першої зупинки і спробуйте здогадатись, у чому полягає особлива проблема.

Першокласник

Одного дня на початку нового навчального року батько увійшов до школи й попрямував просто до кабінету директора.

"Чи не могли б ви зарахувати мого сина у ваш перший клас? Я вже звертався до шістьох шкіл, але вони відмовилися взяти його".

"А з якої причини його не прийняли? Що сталося?" - запитав директор.

Зупинка.

Учитель. Яка, на вашу думку, причина того, що хлопчик не може бути зарахований до школи?

У чому проблема?

Про що, по-вашому, ця історія?

Яка проблема описується в оповіданні? Чому ви так гадаєте?

Тепер прочитайте наступний уривок і з'ясуйте, у чому ж, власне, проблема.

"Розумієте, мій син надто великий, він не може сидіти у класі".

"Тоді, може, він сидітиме в коридорі?"

"Ні, він не вміститься і в коридорі", - сказав батько.

"Що ж, ми можемо розташувати його у спортивному залі".

"Але і там йому не вміститися", - сумно промовив батько.

"Тоді вже вибачайте мені, шановний. Але ми також не можемо прийняти вашого сина", - сказав директор.

"Я чудово вас розумію, але зрозумійте і ви мене, - захищався батько. - Мій Павко вже досяг шкільного віку і мусить відвідувати школу. Крім цього, я просто не дозволю йому залишитись неосвіченим. До того ж, я не маю грошей платити штраф".

Зупинка.

Учитель. Отже, що ви думаєте тепер?

Чи ви здивовані?

Як, на вашу думку, почувається Павко?

А його батько?

Що ви думаєте про його почуття?

Як вигадаєте, що відбудеться далі?

Чи дозволить директор прийняти Павка до школи?

Якщо так, то як вони вирішать цю особливу проблему?

Де він сидітиме у школі?

Тепер прочитайте наступний уривок і дізнайтеся, що сталось далі.

Зрештою, вони домовилися зарахувати Павка до школи. Вирішили, що він сидітиме у шкільному дворі та слухатиме всі уроки крізь вікно. Узимку Павко також сидітиме у шкільному дворі. Він візьме теплу шубу й одягне навушники, щоб чути все, що відбувається у класі, оскільки вікна, зрозуміло, будуть зачинені. Щодо писання й малювання, то все дуже просто: Павко триматиме класну дошку в себе на колінах.

Наступного ранку Павко прийшов до школи. Стоячи посеред шкільного подвір'я, він розгублено тупцював на місці у своїх величезних черевиках, а його голова в цей час сягала шкільного димаря. Інші діти, щойно його побачивши, тікали мерщій до школи й дивились на нього з вікон. Павко Дебнарік став зазирати у вікна. Він хотів дізнатись, до якого з цих класів він належить. Однак йому ніхто не відповідав. Приголомшені діти лише мовчки дивились на нього. Що ж Павко? Павко й собі витріщився на школярів.

Зупинка.

Учитель. Що ви тепер думаєте про те рішення, яке було прийнято щодо Павкового відвідування школи?

Чи можливо його втілити? Чому так або чому ні?

Що, на вашу гадку, подумають інші про Павка?

Як би ви почувались, якби були на місці школяра, а за вашим вікном стояв велетень?

А що, по-вашому, відчував Павко?

Як би ви почували себе на його місці?

Читаючи наступний уривок, зверніть увагу на те, що сталося з одним зі школярів.

Раптом із вікна другого поверху пролунав дівочий голос:

"Ти з першого класу?"

"Я?" - перепитав Павко й відступив трохи назад, щоби побачити, хто це до нього озивається.

"Так", - кивнув він і посміхнувся до цієї милої маленької дівчинки. Вона мала кругле личко, гарненький носик і темне волосся.

"Я також із першого класу і мене звати Бетка", - повідомила дівчинка. - Мій тато читав мені вчора чарівну казку про доброго велетня. Може, ти також добрий велетень?"

Павко Дебнарік кивнув знову, але водночас зрозумів, що в нього немає доказів. Він на мить замислився. Потім Бетка побачила, як у його очах промайнула ідея.

Зупинка.

Учитель. Що вирішив зробити Павко?

Як, по-вашому, він є добрим велетнем, чи, може, злим?

Якщо добрим, то як він міг би це довести?

Що, на вашу думку, станеться далі?

Що зробить Павко?

Чи боятиметься його Бетка? Або інші дітки?

А зараз дочитайте оповідання до кінця та дізнайтесь, як усе відбулось.

Тоді він випростав руку так, що вона сягнула лісу. Коли він знов її опустив, у руці сиділа білка. Павко підніс її до вікна та простягнув Бетці.

"Ой, білочка! Яка гарненька! - вигукнула дівчинка. - Не міг би ти для неї дістати шишку?"

Павко Дебнарік знову випростав руку та дотягся до гілок ялини. Коли він опустив руку, у ній було повно шишок.

Усі школярі були в захваті. Острах зник, розтанув у повітрі, бо вони переконалися, що Павко хоч і велетень, але не образить навіть і білку.

Кожної перерви діти грались на подвір'ї. Якщо вони грались у "золоті ворота", Павко був ворітьми. Якщо вони грали у футбол, Павко був воротарем. Але для нього це було зовсім легко. Досить було простягти лише одну руку, щоб затулити половину воріт. А двома руками він затуляв їх повністю. Шкода, лишень, було, що він не міг гратись у піжмурки, бо його було видно звідусіль. Тоді школярі припинили грати в піжмурки, бо було нецікаво грати без Павка Дебнаріка. Кожний хотів бути його другом. Однак найдорожчим його другом була - ви самі здогадались, хто? Кругловида Бетка з гарненьким носиком і темним волоссям. Та сама маленька дівчинка, яка першою обізвалась до нього.

Слід ще додати: Павко Дебнарік був сумлінним учнем і щодня отримував бджілку у свій зошит (бджілка у словацьких школах - це щось подібне до веселого личка в американських).

Учитель. Що ви можете сказати тепер?

Як тепер, по-вашому, почувається Павко та інші школярі?

Loading...

 
 

Цікаве