WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Стать і сексуальність: психолого-педагогічний погляд - Реферат

Стать і сексуальність: психолого-педагогічний погляд - Реферат

Стать і сексуальність: психолого-педагогічний погляд

Гуманізація навчально-виховного процесу в закладах середньої освіти сприяє формуванню в дітей та морально-психологічних поглядів на статеву поведінку, шлюб і сім'ю, культуру міжстатевого спілкування, збагаченню досвіду виконання особистісних ролей у сім'ї та суспільстві відповідно до статевої належності.

В. Сухомлинський писав, що важко навчити будь-якої професії, бо їх багато, але всі хлопчики й дівчатка стануть дружинами та чоловіками, батьками та матерями, і навчити їх цьому необхідно.

Тривалий час у нашому суспільстві формуванню й усвідомленню власного "Я" як представника певної статі приділялось мало уваги. Статева соціалізація особистості - оволодіння підростаючого покоління нормами поведінки з представниками протилежної статі, підготовка молоді до інтимних стосунків, створення сім'ї та виховання дітей - залишалась у тіні.

Уважалося, що спрацюють природні інстинкти. Проте час і стан статевого виховання дітей і молоді вимагають переглянути зміст, форми та методи цього виховного процесу, оскільки зростає кількість кризових сімей, знижується вік початку статевого життя, зростає кількість підлітків із венеричними захворюваннями, захворюванням на СНІД, збільшується кількість молодих матерів-одиначок, тривожить статистика сексуальних насильств, шокує низький рівень освіченості в галузі сексуальної культури.

Відсутність системи статевої просвіти серед дітей та юнацтва, нестача висококваліфікованих педагогів з питань сексології, психології статі, брак наукової та науково-популярної літератури з питань статі, шлюбу та сім'ї негативно позначаються на засвоєнні учнями норм поведінки та самовизначенні особистості у складних питаннях міжстатевого спілкування.

Деформація сексуальної орієнтації, низька культура міжстатевих взаємин дітей нерідко беруть початок у неблагополучному родинному середовищі. Діти здебільшого наслідують своїх батьків, а батьки не завжди грамотно можуть відповісти на запитання, пов'язані із сексуальною сферою людини - її фізіологією, гігієною, етикою, психологією.

Реформування освіти дозволяє спрямувати педагогічний процес на статеве виховання особи, як вимагає створення певної системи, спрямованої на формування статевої свідомості дитини, координацію діяльності різних дитячих закладів і соціальних інститутів.

Завданнями педагогів у статевому вихованні дітей мають стати:

відновлення та збагачення зразків чоловічої та жіночої поведінки в суспільстві; орієнтація на врахування в кожної дитини (хлопчика й дівчинки) характерних психологічних відмінностей у світогляді; формування навичок і вмінь, необхідних для виконання статевих ролей особистості в родинному та суспільному житті, розвитку емоційної сфери;

засвоєння статевих моделей чоловічої та жіночої поведінки в навчально-виховному процесі, позанавчальних видах діяльності - творчості, іграх, спорті тощо;

підвищення педагогічної культури батьківської сім'ї, оскільки дитина ідентифікує себе та свою поведінку з батьківською;

визначення критичних періодів розвитку статевої свідомості й самосвідомості дитини; включення до змісту навчальних предметів гуманітарного циклу матеріалу, який допоможе дитині свідомо засвоїти статеву роль.

Просвітницька робота зі статевого виховання

Просвітницька робота зі статевого виховання включає засвоєння системи знань про репродуктивну функцію людини, природу людської сексуальності, культуру міжстатевих взаємин і нормативи маскулінної та фемінінної поведінки, знання про шлюб і сім'ю.

Метою статевої просвіти має стати:

розвиток статевої свідомості дитини;

її обізнаність у питаннях етики та психології статевої поведінки;

готовність людини до створення сім'ї та виконання родинних ролей - подружніх, батьківських, сімейних.

Зміст статевої просвіти має інтегрований характер, оскільки включає в себе етичні, психологічні, правові, фізіологічні, гігієнічні, педагогічні та інші аспекти статевої поведінки.

Зміст статевої освіти повинен ґрунтуватись на принципах:

об'єктивності, правдивості, науковості у висвітленні всього спектра питань, пов'язаних із репродуктивною функцією людини, інтимними стосунками;

формування позитивного ставлення до проблем сексуальності, кохання, піклування про ближнього, почуття дружби як невід'ємних складових культури сім'ї та особистого щастя;

доступності інформації з урахуванням вікових, індивідуальних можливостей та соціальних умов розвитку особистості;

припустимості включення елементів сексуальної стимуляції поведінки дорослих у статеву просвіту й виховну роботу (нехтування цим принципом засобів масової інформації призвело до появи збочень у сексуальній поведінці підлітків);

збереження природності поведінки дорослих в організації та реалізації сексуальної просвіти дітей (тема еротики має залишатись у змісті статевої поведінки психологічно нейтральною, але посідати рівноправне місце серед інтересів і проблем дітей);

виключення зі змісту статевої освіти порнографічної літератури, яка несе в собі брутальний компонент, вульгаризує зміст інформації;

залучення до просвітницької роботи медиків, психологів, юристів, педагогів з відповідною підготовкою;

послідовності та системності статевої просвіти, що передбачає наступність у передачі знань, необхідних для засвоєння певного обсягу інформації.

Періоди статевої вікової соціалізації

І період - дошкільне дитинство, до 6-ти років

Це вік первинної статевої соціалізації, набуття дитиною досвіду наслідування зразків поведінки, що відповідають її статевій приналежності.

Просвітницька й виховна робота в цей період спрямована на:

а) задоволення зацікавленості дітей репродукцією функцій дорослої людини;

б) виконання ролей батька й матері;

в) вироблення стійкого імунітету проти "вуличної" просвіти;

г) формування уявлень про відмінності жіночої та чоловічої поведінки;

д) засвоєння норм дівчачої та хлопчачої поведінки;

е) виховання санітарно-гігієнічних навичок;

є) набуття досвіду міжстатевого спілкування з однолітками.

ІІ період - молодші підлітки, 7-10 років

Це період поглиблення психологічних відмінностей, статевої диференціації в поведінці хлопчиків і дівчаток (в іграх, навчанні та творчих видах діяльності).

Навчально-виховний процес у цьому періоді пов'язаний з:

поглибленням розуміння дітьми етичних, естетичних критеріїв краси людського тіла, міжстатевих взаємин;

накопиченням досвіду співпраці з однолітками та дорослими у школі й поза її межами;

розширенням уявлень про роль чоловіка й жінки в народженні дитини та виконанні батьківських ролей;

розумінням значення дружби, кохання у створенні сім'ї;

умінням відрізняти прояви нормативної статевої поведінки (жести, рухи, дотики, слова) від поведінки, пов'язаної з відхиленнями від норми;

умінням знаходити вихід із ситуації, коли хлопчики та дівчатка стають об'єктом сексуальної агресії з боку однолітків або дорослих;

розширенням знань про фізіологію організму людини, здоровий спосіб життя, рід і родину як основу життя суспільства.

ІІІ період - старші підлітки, 11-15 років

Цей період відіграє вирішальну роль у сексуальній соціалізації особистості, бо проходить на тлі статевого дозрівання організму, інтенсивного формування самосвідомості особистості.

Навчально-виховний процес у цьому періоді спрямований на:

розширення наукових знань про фізіологію та анатомію, розвиток організму, дію статевих гормонів на сексуальні вподобання, потяги, переживання людини;

зниження психологічного напруження хлопчиків і дівчаток, яке викликане перебудовою образу "Я", розвиток умінь управляти власним психічним потенціалом;

просвіту в питаннях сексуального дозрівання організму, перших відчуттів сексуального збудження й розрядки;

Loading...

 
 

Цікаве