WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціологічні аспекти Болонського процесу - Реферат

Соціологічні аспекти Болонського процесу - Реферат

Пануюча, традиційна структурно-функціональна парадигма соціологічного пізнання є королевою закритих соціальних систем і відповідає їх завданням. Вона сприймала організацію як соціальну систему відносно автономного утворення, яка діє у відповідному середовищі, пристосовуючись до нього та пристосовуючи його до своїх цілей. У відповідності до цього соціального середовища організації виконують ролі структури, яка має наявний механізм здійснення суспільних функцій.

Структурно-функціональна парадигма створює можливості для аналізу взаємодії між двома внутрішньоорганізаційними соціальними групами: управлінським персоналом, який практично реалізує функції-цілі, та керівниками, які організують виконання цілей і корегують, уточнюють їх зміст під впливом зовнішніх змін. У такий спосіб організація розглядається як специфічне соціальне явище, що розвивається за власними законами самодостатності.

Болонський процес як нова соціальна система не може вивчатись тільки в рамковій конструкції, де панують власні закони самодостатності, бо він у цілому й кожний з його елементів знаходяться в постійному пошуку відповіді на примуси зовнішніх змін.

Болонський процес за своєю природою, генетичною сутністю й потенційними можливостями власної енергетики фактично спростовує абсолютну актуальність структурно-функціональної парадигми для його вивчення й розуміння та потребує розглядати своє існування й розвиток на базі нового парадигмального виміру, який російський учений Б. Сазонов назвав потоково-процесуальною моделлю діяльності.

Стосовно Болонського процесу поняття "процес" має більше прав на пріоритетну увагу, ніж поняття "структура". Вагомим доказом такого бачення є розширення планування соціально-економічного ладу, що базується на принципах ринкових відносин, де на головні позиції висуваються бізнес-процеси - категоріальні конструкції, поєднуючи елементи радикальних та еволюційних перетворень.

Соціолог Б. Сазонов у своєму дослідженні "Організація як соціальний інститут. Зміна парадигми" звертає увагу на те, що процесуальні моделі репрезентують діяльнісний комплекс, у той час як поточні - діяльність окремих елементів комплексу.

За процесуальним підходом мають аналізуватись інтерналізовані системи типу Північно-Атлантичної військово-політичної організації, Європейського Союзу й т. ін.

Болонський процес відноситься до цієї категорії систем і має вивчатись у форматі трьох основних потоків: технологічному, фінансового супроводу та організаційного забезпечення. Кожний з них вирішує власне коло завдань.

У рамках технологічного потоку створюється, удосконалюється, змінюється інструментарій надання освітніх послуг. Фінансовий супровід залежить від точки зору інвестора: держави, бізнес-еліти, роботодавця. Організаційне забезпечення пов'язане з реалізацією стандартів, правил, норм, критеріїв якісної підготовки фахівців.

Проте не можна вважати, що структурно-функціональна парадигма втратила наукову значущість. Їй немає заміни при здійсненні процесного аналізу закритих систем, моделюванні діяльності окремих елементів відкритих соціальних систем, зокрема Болонського процесу, якому, як будь-якій соціальній системі, властиві безперервність, дискретність, внутрішня структурованість, етапність.

Болонський процес як соціальний феномен є системою соціальних дій, спрямованих на створення оптимальних засобів розв'язання протиріч на шляху до гармонізації соціальних взаємодій між соціальним інститутом освіти й зовнішнім соціальним середовищем.

Болонський процес - специфічна форма соціального явища, постійно змінювана соціальна система. Його рух здійснюється як у колі очікуваності, так і в колі, часто-густо, непередбаченості. Тут не можна розраховувати на прямолінійність дій тільки на позитивні підсумки, безальтернативні способи досягнення цілей. Але головним буде спрямованість на пошук раціонального, оптимального, відсутність призупинення та стагнації.

Разом з тим Болонський процес як система соціальних відносин відкритого стаціонарного типу має усталені риси. Найважливіші з них:

цілеспрямованість. Визначається стратегічним напрямом розвитку Болонського процесу - створенням європейського освітнього простору;

послідовність у досягненні мети. Вирішується завдяки вживанню заходів щодо виконання основних завдань процесу, які ускладнюються та примножуються в часі функціонування Болонського процесу;

обґрунтованість орієнтовного змісту рубіжних змін на шляху до стратегічної мети;

визначеність у розумінні рушійних сил процесу, спрямованих на розв'язання протиріч у взаємодії між соціальними групами системи вищої освіти та соціальної взаємодії між освітянами як сукупною соціальною спільнотою та соціальними групами зовнішнього середовища. Рушійні сили Болонського процесу визначаються його керівними документами.

Сукупність соціальних дій практично відображає комплекс елементів соціальної структури Болонського процесу, який у найширшому розумінні визначає взаємозв'язок цих елементів, включаючи як взаєморозташування й опосередковані впливи цих елементів, так і прямі зв'язки між ними (П. Блау "Различные точки зрения на социальную структуру и их общий знаменатель").

До соціальної структури Болонського процесу належить система, складовими якої, як мінімум, є:

соціальні групи освітян різних країн Європи;

соціальні групи студентів країн Європи;

системи соціальних цінностей національних вищих навчальних закладів Європи;

системи соціальних комунікацій у галузі освіти країн Європи;

системи соціальної взаємодії між вищою освітою й зовнішнім середовищем кожної європейської країни;

сукупність загальноєвропейських соціальних статусів і ролей вищої освіти окремо викладачів, студентів європейського зразка, менеджерів.

Інтегральним науковим критерієм, що найбільшою мірою характеризує будь-який соціальний процес, у тому числі Болонський, є критерій під назвою "зміни".

Сутність соціальних змін у соціологічному сенсі лаконічно сформулював відомий американський учений і педагог Н. Мелзер. Соціальні зміни, уважає він, є ніщо інше, як "зміни способу організації суспільства". Таке бачення розповсюджується й на спосіб організації будь-яких соціальних систем: соціальних структур, соціальних інститутів, соціальних спільнот тощо. Болонський процес, як система перманентних змін, відбиває новий спосіб організації соціального інституту вищої освіти в інтерналізованому просторі.

Які види соціальних змін відбуваються в соціальній системі вищої освіти під впливом зовнішнього середовища, свідомої діяльності освітян, представників державних і громадських організацій, зацікавлених у розвитку освіти? Деякі з них уже звертають увагу на себе.

По-перше, це структурні соціальні зміни, які впорядковують алгоритм навчання й виховання студентів, удосконалюють управління всім комплексом вищої школи.

По-друге, це функціональні зміни, які відбивають трансформаційні явища у змісті існуючих функцій, виникнення й забезпечення роботи нових функцій, що відповідають потребам сьогодення.

По-третє, це процесуальні соціальні зміни, які є результатом консолідованої взаємодії між соціальними групами, що діють безпосередньо в межах соціального інституту освіти.

По-четверте, це мотиваційні соціальні зміни, які залежать від зміни пріоритетів соціальних цінностей, обумовлених пануванням ринкових відносин.

При подальшому розвитку Болонського процесу його суб'єктам треба буде спиратись на відомі правила соціальних дій, узагальнених німецьким соціологом М. Фуланном, які він називає уроками.

Перше правило полягає в тому, що значущими процесами не можна керувати. Що складніша зміна, то менше ми можемо на неї впливати. Вона розбудовується більше на об'єктивних, ніж на суб'єктивних засадах. Друге правило спрямовує на розуміння соціальних змін як подорожі, а не схеми як закону безперервності в розвитку вищої освіти. Третє правило потребує від учасників Болонського процесу з розумінням ставитись до проблем, які є супутниками розвитку загальноєвропейського соціального інституту освіти. "Проблеми - наші друзі, - пише М. Фуллан. - Їх не можна уникати. Ми не можемо вчитись без них". Четверте правило застерігає від несвоєчасного далекосяжного планування. "Бачення націлює учасників на діалектичний підхід до використання як індивідуальних (окремо національних), так й інтернаціональних (загальнозначущих) поглядів на майбутнє вищої освіти європейського простору. Немає єдиного вибору між ізоляцією та колективним мисленням", - уважає М. Фуллан. Шосте правило базується на тій думці, що Болонський процес має розвиватись одночасно за принципами і централізації, і децентралізації. Пріоритет одного за рахунок другого веде до стагнації і, можливо, до руйнування основ Болонського процесу. "Потрібні обидві стратегії", - підкреслює М. Фуллан. Сьоме правило навчає кожного між системами вищої освіти всіх країн Європи. Навіть найкращі організації вчаться зовні так само, як і всередині. Зв'язок із ширшим середовищем обов'язковий для успіху. Восьме правило налаштовує прибічників Болонського процесу на активну участь у його поступовому розвитку. "Кожний є носієм змін, - оптимістично резюмує М. Фуллан. - Зміни є навіть важливими, щоб залишати їх на експертів". Особисті думки та майстерність - ось вищий захист ідеології Болонського процесу.

Loading...

 
 

Цікаве