WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціологічні аспекти Болонського процесу - Реферат

Соціологічні аспекти Болонського процесу - Реферат

Зрозуміло, вирішення протиріч, що заважають динамічному розвитку освіти, у багатьох випадках залежить від суб'єктивного чинника. Але цей висновок не варто абсолютизувати.

Об'єктивність змушує зауважити, що керівний склад освіти, викладачі, студенти дуже бажають змін на краще. Причину кризових явищ в освіті треба шукати в іншому, а саме: система вищої освіти (зокрема в Україні) досі не одержує з ВВП аргументованого, економічно прорахованого коефіцієнта як вартісної міри оцінки вкладу освіти в розвиток суспільства.

З одного боку, засобами освіти навчаються фахівці, які є персоналом організацій, здійснюючих науково-технічні, інформаційні та інші процеси, завдяки яким суспільство проривається в майбутнє, на передові позиції матеріального виробництва. З іншого - освітяни в цих процесах не мають статусу суб'єктів. Освіта вважається довиробничою сферою й у закінченому матеріальному продукті немає фактично заробленого, а не дарованого права на сатисфакцію, на відшкодування фізичних та інтелектуальних витрат управлінського, викладацького, допоміжного персоналу, на утримання матеріально-технічної бази, на матеріальне стимулювання обдарованих студентів та на інші заходи у відповідності до принципів Болонського процесу.

Міністр освіти і науки України С. Ніколаєнко, розуміючи всю складність адаптації країни до Болонських вимог, зауважив: "У системі вищої освіти України закладено мінімум два протиріччя, які живлять кризові явища:

протиріччя між вільним ринком праці та системою вузьких спеціальностей;

протиріччя між попитом на вищу освіту й можливостями державного фінансування".

І вирішити їх маємо за допомогою інтеграції у глобалізовану систему, в якій Україна має рухатись до взірцевої якості освіти на рівні кращих. Загальноєвропейський соціальний інститут освіти має стати на порядок вище за рівнем розвитку знання, уміння, навичок та їх практичної реалізації, ніж будь-який національний.

Болонський процес є тим революціонером, який впливає на розв'язання протиріч між інтересами націй, країн у розвитку освіти, навіть за наявності такого критерію ринкових відносин, як конкурентна боротьба. Болонський процес є прогресивним соціальним явищем. А прогрес, уважає американський соціолог Дж. Мід, "полягає в усвідомленні більш широкого соціального цілого, у середині якого ворожі установки переходять у самоствердження, яке вже не деструктивне, а функціональне".

Нетривалий період функціонування Болонського процесу переконливо доводить: ніщо не може відбуватись у суспільстві поза соціальним процесом. Соціальна сутність останнього може бути репрезентована таким чином: "Соціальний процес - послідовна зміна станів у соціальних системах і підсистемах, соціальних інститутах та організаціях, соціальні зміни в динаміці".

Соціальні процеси класифікуються за різними показниками. Першими, хто зробив їх розділ за соціальною значущістю, були американські соціологи Ф. Парк та Е. Беджес. За їх методологією соціальні процеси підрозділяються на:

коопераційні;

конкурентні;

адаптаційні;

асиміляційні.

Болонський процес інтегрує разом три основні види соціальних процесів: коопераційні, адаптаційні, конкурентні. Болонський процес виконує місію:

об'єднання зусиль національних освітянських систем задля створення стандартів освіти, які задовольняють національні інтереси та забезпечують рівні можливості випускників ВНЗ усіх країн Європи на загальноєвропейському ринку праці;

пристосування різних національних освітніх систем одна до одної;

забезпечення привабливості європейських університетів і переваг їх випускників на світовому ринку праці.

Болонський процес не виконує асиміляційних функцій і тому не є інструментом поглинання більш потужною європейською системою освіти інших, менш розвинених національних освітянських систем.

Важливим для класифікації соціальних процесів є з'ясування їх базових критеріїв. Один із них - ступінь загальності соціальних процесів, за яким розрізняють глобальні, загальні, особливі й окремі соціальні процеси. Без сумніву, Болонський процес за базовим критерієм є соціально орієнтований, хоча в деякій мірі йому притаманні риси й загального, й особливого, й окремого. Усе залежить від змісту процесу, який підлягає дослідженню.

Болонський процес, як розвивальна перспективна система, пройде ті самі етапи інтеграції, на які вказував Д. Ітон.

Етап конформності:

досягнення згоди різних національних освітніх систем з вимогами загальноєвропейської освітянської системи;

довіра з боку персоналу національних вищих закладів освіти до стандартів, що регулюють організаційну поведінку загальноєвропейської освітянської системи.

Етап мобілізації:

ідентифікація соціальних ролей персоналу національних університетів із соціальними ролями персоналу віртуального європейського навчального закладу;

цілі загальноєвропейського соціального інституту освіти вважаються обов'язковими для виконання.

Етап консолідації:

інтерналізація загальноєвропейських освітніх стандартів, інгрупової поведінки;

повне засвоєння та прийняття персоналом абсолютної більшості вищих навчальних закладів норм і правил заохочення й покарання, які забезпечують контроль гарантованого виконання стандартів.

Болонський процес за суттю є соціальним явищем і відповідає всім характеристикам соціальної системи як упорядкованої сукупності взаємопов'язаних, взаємодіючих елементів, які закономірно створюють єдине ціле, що має такі властивості, які відсутні в її окремих елементах.

За різними ознаками системи поділяються на детерміновані та стохастичні, стаціонарні й динамічні, закриті й відкриті і таке інше.

Болонський процес, як соціальна система, відноситься до:

детермінованих. Її складові взаємодіють між собою згідно з обумовленими зв'язками. При їх дослідженні не виникає невизначеності. Вони досліджуються відомими класичними методами;

динамічних. Діяльність системи вищої освіти обумовлена функціонуванням ринкових відносин і тому передбачає динамічний характер її взаємодії із зовнішнім середовищем;

відкритих стаціонарних. Такі системи існують за рахунок входження до них вільної енергії та видалення з неї відходів життєдіяльності. Їх розвиток здійснюється завдяки взаємодії трьох груп факторів.

По-перше, мінливості, яка забезпечує виникнення випадкових невизначених девіацій від урівноваженого стану системи. По-друге, спадковості, яка гарантує закономірність змін і визначається причинно-наслідковими зв'язками процесів, що відбуваються. По-третє, добору, за яким здійснюється селекція найбільш ефективних станів (змін), через які проходить система. Болонський процес - відкрита система, зорієнтована на взаємообмін досвідом з освітніми системами інших континентів. Вік функціонування закритих соціальних систем залишається в минулому. Життя доказує, що розвиватися здатні тільки відкриті стаціонарні системи. Стаціонарність системи означає, що вона готова підпорядкувати стійку динамічну рівновагу, тобто динамічно відносну усталеність свого складу та властивостей. Болонський процес, безумовно, має досліджуватись як відкрита соціальна система з притаманними їй елементами стаціонарності.

Болонський процес відповідає основним системоутворюючим принципам.

По-перше, принципу цілісності, за яким властивості соціальної системи не зводяться до суми властивостей її елементів, існує безпосередня залежність кожного елемента від його місця, функцій тощо всередині цілого.

По-друге, принципу структурності, який простежує можливість опису системи через мережу її зв'язків і відносин. Дії системи обумовлюються не стільки поведінкою її окремих елементів, скільки властивостями її структури. Логічна взаємозалежність змісту різних складових системи гарантує її єдність, непорушність й усталеність.

По-третє, принципу взаємозалежності системи та середовища. У даному випадку система виступає провідним активним компонентом взаємодії. Формування та прояв її властивостей здійснюється тільки у процесі взаємодії із середовищем.

По-четверте, принципу ієрархічності, де кожний компонент системи у свою чергу розглядається як самостійна система, а система (підсистема), що в даному випадку досліджується, має розглядатись як один із компонентів більш широкої системи. Без перебільшення, можна зробити передбачення, що серед найважливіших компонентів Болонського процесу перше місце займає якість освіти. Ієрархічна шкала значущості не у змозі залишити без уваги такі компоненти Болонського процесу, як мобільність, кваліфікаційний рівень, європейський простір тощо.

По-п'яте, принципу множинності опису кожної системи. У силу складності кожної системи її адекватне пізнання вимагає побудови безлічі різних моделей, кожна з яких описує лише визначені аспекти, притаманні конкретній моделі. Зрозуміло, що власне вона має право претендувати на визначену частку автономії.

Соціологічні знання про виникнення, функціонування, спрямованість соціальних систем постійно розвиваються. За поглядами прибічників постіндустріальних концепцій, уважається, що як глобалізація є процесом, який інспірує розвиток культурної системи, так і епістомологічна система, яка зветься соціологією, не може бути захищена від впливу. Соціальний світ, на їх думку, також глобалізується й тому повинен використовувати соціологію для рефлексивного вивчення нової соціальної дійсності. Тим паче, за влучним зауваженням Т. Парсона, соціологія "зосереджена на соціальній системі, як такої, тобто на системі процесів і відносин".

Для аналізу Болонського процесу, як нової відкритої соціальної реальності, потрібні не тільки відомі, а й нові методологічні парадигми. (Томас Кун, американський історик, який увів у науковий обіг поняття "парадигма", писав: "Під парадигмами я розумів признання всіма наукових досягнень, котрі протягом визначеного часу дають науковій спільноті модель постановки проблем та їх вирішення".)

Loading...

 
 

Цікаве