WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціологічні аспекти Болонського процесу - Реферат

Соціологічні аспекти Болонського процесу - Реферат

Соціологічні аспекти Болонського процесу

Нині вже немає сумніву в тому, що Болонський процес відноситься до найзначніших явищ соціального життя всієї Європи, де народжуються нові тенденції розвитку людства, переплітаються й навіть зливаються системи вищої освіти багатьох країн

Соціальне життя, уважає доктор соціологічних наук М. Шульга, "передбачає взаємну залежність, взаємодію, потребу людей один в одному. Воно забезпечує збереження й розвиток соціального організму та індивідуального життя його членів". У даному випадку мова йде про збереження значущості соціального інституту освіти в межах окремих країн як історичного надбання, як соціального організму, в якому пробуджуються власні сили, здатні до відповідних змін.

Болонський процес - це процес добровільної співпраці різних національних систем вищої освіти, яка базується на взаємній довірі та прагне створення єдиного простору вищої освіти. У категоріях соціології, Болонський процес закладає засади створення нової соціальної системи освіти, зокрема загальноєвропейської вищої школи.

Болонський процес за всіма ознаками - нове соціальне явище, глибину та історичну значущість якого можна зрозуміти тільки за допомогою інструментарію генералізуючих наук, на базі як відомих, традиційних наукових парадигм, так і нових, що викликані бурхливим розвитком суспільства.

Гідне місце серед них займає соціологія, за аналітичними властивостями якої досягається більш-менш повне уявлення про будь-яку сферу суспільного буття. Соціологія прагне об'єктивності, бо вивчає соціальні явища як речі, відмовляється від усіляких передпонять, виходить із фактів, йде до фактів і закінчує фактами. Соціологія всіх людей ставить у рівні умови: перед фактами всі рівні. Факти - уперта річ. Факти спрямовують свідомість і почуття у світ реальності, указуючи на співвідношення між ідеалом-мрією та істиною-сущим.

Болонський процес - це унікальний соціальний факт, під яким розуміють засоби дій або мислення, що здійснюють на соціальні спільноти й кожну людину зовнішній примус, який у даний час розповсюджений у відповідному соціальному середовищі й, одночасно, за думкою Е. Дюркгейма, одного із класиків соціології, "має своє власне існування, незалежно від його особливих проявів".

Система соціальних фактів як методологічна самоцінність, якою оперує соціологія, оберігає її від надмірних проявів кон'юнктури, позбавляє надмірної ідеологічної та політичної упередженості та заангажованості.

Болонський процес, як будь-яке явище, несе в себе рідні плями минулого й зародок прийдешнього. Він не може прийматися за абсолютно стерильне утворення "з чистого паперу". До його соціальної конструкції входить різноманіття особливостей змісту, форм, засобів, умов функціонування вищої освіти на європейському просторі. Разом із тим теоретико-методологічні можливості соціологічного знання готові відсепарувати ту соціальну сутність освіти, яка відповідає соціальним потребам та інтересам усіх без виключення європейських країн одночасно.

Важко погодитися з тим, що Болонський процес є результатом емерджентної еволюції, відповідно до якої виникнення якісно нового є недоступним для пізнання й не засновано на природних закономірностях. Навпаки, цілям і принципам Болоні передували події, пов'язані з прийняттям Великої Хартії університетів, Сорбонської декларації тощо.

Не можна обминути увагою ті соціальні факти, які висвітлюють передумови зародження Болонського процесу, імперативи його стрімкого розвитку, накопичення нових змін, які, у свою чергу, виводять вищу освіту на рівень найпрестижніших каталізаторів суспільного життя.

Отже, які об'єктивні чинники вплинули на виникнення Болонського процесу як нової соціальної системи? Якщо відповісти одним реченням, то це - найзначущі історичні події суспільного життя планетарного характеру.

По-перше, це всеохоплююча глобалізація, під впливом якої відбуваються радикальні зміни, що примушують вищу освіту європейських країн до негайного й корінного реформування. Учасники Болонського процесу особливу увагу звертають на найбільш значущі передумови трансформації:

1. Поява всеєвропейського ринку праці, який значною мірою впливатиме на університетські пропозиції в майбутньому. Суспільство не у змозі терпіти високий рівень безробіття серед випускників вищих навчальних закладів і недостатню кількість освіченої молоді у ключових галузях виробництва. Наприклад, в Україні тільки у 2003 році працевлаштування випускників усіх ВНЗ III-IV р. а. за напрямами підготовки в середньому становило 24,3 %. Нижче від середнього був рівень влаштування випускників за такими напрямами, як економіка, комерція та підприємництво (12,4 %), соціальні науки (14,9 %), право (16,7 %), гуманітарні науки (21,5 %).

2. Наближається проблема боротьби за студента. Феномен природного зростання кількості студентів має край. Якщо не вжити необхідних заходів, можлива переорієнтація молоді на навчання в закордонних вищих навчальних закладах, що автоматично буде провокувати руйнування національної освіти.

3. Спостерігається значне зростання закордонних пропозицій щодо здобуття вищої освіти, особливо для обдарованої молоді.

По-друге, перетворення інформаційної революції в могутній пришвидшувач соціальних змін і, як наслідок цього, створення всесвітньої комунікаційної мережі, завдяки якій передавання інформації й обмін знаннями набувають усеосяжного стану.

Під впливом цього чинника об'єктивно, стихійно почала складатись нова система соціальних взаємодій між соціальною групою викладачів і соціальною групою учнів. Дистанційне навчання, яке визначають то формою, то самостійною системою освіти, уже тривалий час використовує можливості, які дають світові комунікаційні мережі. Саме вони рішуче впливають на зміну усталеної парадигми навчання у вищих навчальних закладах, на що вказує доктор педагогічних наук В. Бех. "Головна зміна в системі вищої школи, - пише він, - відбувається під тиском інформаційного середовища. Вона полягає у зміні основного суб'єкта освітянського процесу: замість учителя ним стає той, хто навчається: патерналістське ставлення першого до другого змінюється колегіальним; право судження про достовірність і необхідність нових знань стає прерогативою того, хто навчається. За цих умов соціальне життя особистості набирає ознак освітянського процесу".

До чинників, що викликали до існування Болонський процес, додатково необхідно віднести:

динамічний розвиток науки, техніки, технології в діалектичній єдності;

послідовне й упевнене перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства.

Саме ця обставина підштовхнула Болонський процес включити, так би мовити, до порядку денного питання про природне злиття двох соціальних систем: вищої освіти та наукових досліджень - в єдиний взаємозалежний і взаємодоповнюючий комплекс як фундаментальний ресурс розвитку продуктивних сил, як базовий показник розвиненості будь-якої нації, будь-якого широкого соціального утворення.

Входження в усталену європейську економічну й політичну системи нової енергії народів і країн колишнього соціалістичного табору. У Болонській конвенції підкреслюється той факт, що "важливість освіти й освітнього співробітництва в розвитку та зміцненні стійких, мирних і демократичних суспільств є універсальною й підтверджується як першочергове, особливо у зв'язку із ситуацією в південно-східній Європі".

Отже, протягом тривалого часу відбулись доленосні зміни у фундаментальних галузях виробництва, науки тощо, які живились освітою, яка в той же час не поспішала до суттєвих трансформацій, не прямувала поруч з інформаційною та науково-технічною революцією під прапором глобалізації. Це протиріччя підтверджує відому істину, що соціальні системи мають консервативний характер, потребують могутніх стимуляторів для першоруху, для рішучих видозмін у соціальних відносинах. Таке ж протиріччя людство спостерігає у взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Головною рушійною силою соціальних систем є людський фактор. За думкою німецького соціального філософа Ю. Хабермаса, "неприпустимо, неприродно, якщо над оновленим життєвим світом буде панувати застаріла соціальна система. Унаслідок цього протиріччя повсякденне життя людини становитиметься все більш нікчемним, а життєвий світ - усе більш безвихідним". Що, практично, і скоїлось із системою вищої освіти, стан якої дуже непокоїть суспільство, підтверджуючи в її існуванні прояв кризових явищ.

Професорсько-викладацький склад покладає реальні надії на те, що вступ України до Болонського процесу допоможе вітчизняній вищій школі в розв'язанні накопичених протиріч.

Соціальні інститути освіти європейських країн, як здебільшого закриті соціальні системи, для цього не мають достатніх власних внутрішніх сил. Не допомагає в цьому й зовнішнє середовище країн. А протиріччя набрали гостро проблемного характеру й потребують пошуку реалізації відповідних засобів, про що точаться думки протягом десятиліть.

Лакмусовим папером відповідності знань, умінь, навичок, одержаних студентом у вищому навчальному закладі, є ринок праці. Він є справжнім екзаменатором та експертом на шляху до практичної самореалізації випускника, але справа в тому, що й ринок праці переважно є національним, тобто відносно закритою соціальною системою, де панують державні політичні рішення про захист вітчизняного виробника та вітчизняного фахівця. За таких умов важко виявити дійсну відповідність ступеня готовності випускників ВНЗ потребам народного господарства. Достатньо нашому вітчизняному фахівцю вийти на міжнаціональний ринок працевлаштування й залишитися з ним сам-на-сам, як він зіткнеться з безліччю непередбачених обставин, якщо не пройде через глобалізовану, вірніше, загальноєвропейську систему фахового визнання.

Loading...

 
 

Цікаве