WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціальний розвиток старшокласників у вимірі цінностей сучасної сім'ї - Реферат

Соціальний розвиток старшокласників у вимірі цінностей сучасної сім'ї - Реферат

Вплив на дитину через інтровертивність охоплює такі сфери, як самопізнання, самооцінка, самотворення, самоспілкування.

Маніпулятивна програма спрямована на усунення за допомогою зовнішньої цікавості особистісного "цензурного бар'єра", підготовку до некритичного сприйняття інформації; блокування інтровертивної діяльності (деструктивно-компенсаторна функція).

Формуюча програма передбачає реалізацію гедоністичної (грец. hedone - насолода, задоволення) функції завдяки утвердженню особистості як цінності, стимуляції інтровертивної діяльності; надання допомоги дитині в активному самотворенні себе як особистості.

У чистому вигляді такі програми притаманні 31,0 % (формуючі) і 36,4 % (маніпулятивні) батьків. Решта використовує в сімейному вихованні їх змішаний тип, хоча у 24,7 % випадків домінуючим елементом у цьому виступає її маніпулятивний різновид.

Кожна сім'я зустрічається у процесі своєї життєдіяльності з проблемними ситуаціями, розв'язання яких відбувається в умовах суперечливості індивідуальних потреб, мотивів та інтересів її членів. Конфлікт визначається як зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, суджень, суб'єктів взаємодії, у нашому випадку батьків і дітей старшого шкільного віку.

Конфлікт у батьківсько-дитячих взаєминах віддзеркалює внутрішню суперечність розвитку, зокрема суперечності між рівнем соціальної та інтелектуальної компетентності дитини, її мотивами, потребами, ціннісними орієнтаціями й особливостями соціальної ситуації розвитку - рівнем вимог, усталеною системою спілкування та взаємодії, які склались у сім'ї. Проведені нами дослідження дозволили виявити, що найбільш часто конфлікти між батьками та старшокласниками виникають у таких сферах: навчання, дозвілля, допомога в домашніх справах, матеріальні витрати, друзі. При цьому батьки вважають проблемами такі як "навчання", "допомогу в домашніх справах", а юнаки та дівчата до найбільш конфліктогенних зон відносять "матеріальні витрати" та "друзів". Порівняно з попередніми роками значно зменшилась кількість зіткнень на ґрунті молодіжної субкультури, моди, професійного самовизначення, дотримання режиму. Однак це відбувається за умов, що наявні в молоді вподобання не вливають негативно (з погляду батьків) на означені вище сфери, в яких дорослі займають досить міцну позицію.

Дослідження рівнів соціального розвитку старшокласників базувалось на теорії систем, тобто його об'єктом виступала система "особистість-суспільство (соціальне середовище)", цілісність якої забезпечується поєднанням регулятивних і детерміністських параметрів особистості з матеріальними та інформаційно-ідеальними (духовними) цінностями середовища. Такий підхід був зумовлений тим, що, як уже зазначалось, індивід має природжені й набуті властивості. До останніх дослідники відносять соціогенні потреби та соціальні настанови, а також риси характеру, життєву компетентність, гендерні характеристики, світоглядні орієнтири тощо. У формуванні цих властивостей полягає соціалізація особистості в усіх соціальних інститутах, насамперед у сім'ї.

Сучасне українське суспільство фахівці характеризують як суспільство перехідного періоду з властивими йому духовними орієнтирами, нормами й цінностями. Соціальна нестабільність уможливлює зростання випадків порушення законів, норм і положень, спричинює підвищення рівня злочинності, кількості правопорушень. Усі ці явища не існують самі по собі, вони активно, через різноманітні канали впливають на сучасну молодь, її соціальний розвиток. До того ж не треба забувати, що перехід суспільства до нової якості (від тоталітарного устрою до демократичного, громадянського суспільства) не означає миттєвого руйнування старої. Суть перехідного періоду, який сьогодні переживає Україна, полягає в тому, що одна форма культури зникає і з'являється інша. Однак вона не абсолютно заперечує попередню, а успадковує від неї найбільш прогресивне й додає до неї своє, нове.

Ще одним важливим чинником, який сьогодні існує в межах України та впливає на соціальний розвиток молодих поколінь, є проблема вибору власного й державного поступу. Цей вибір потрібно зробити між двома моделями життя: пасивного, екстремального (коли за людину поза межами її свідомості хтось робить вибір і приймає рішення) та активного, інфернального (коли людина сама свідомо вирішує, як їй жити та діяти). Отже, соціальний розвиток сучасної молоді передбачає засвоєння нею певної системи знань, норм і цінностей, що дозволили б їй функціонувати як активному члену суспільства. Нинішній стан ціннісного світу в Україні надто неоднозначний і суперечливий. Він характеризується кризою старої ідеології, відмовою від колишніх цінностей; на зміну гомогенній культурі, яка домінувала на теренах колишнього СРСР, сьогодні приходить значна кількість співвимірних культурно-ціннісних світів, багато різноманітних ціннісних систем. Усе це тією чи іншою мірою впливає як на сім'ю в цілому, так і на кожного її члена зокрема. З огляду на це, було зроблено висновок про необхідність вивчення впливу батьківської родини на соціалізацію сучасної молоді старшого шкільного віку.

Практика виховання як складової соціалізації, що передбачає цілеспрямований вплив на особистість, вимагає певної типізації вихованців, тобто їх умовного поділу на групи з тим, щоб визначити стосовно до кожної з них найбільш дійову педагогічну позицію. В основу такого умовного поділу було покладено критерії, що відображають сукупність певних характеристик. Сутність досліджуваного явища розглядали у трьох аспектах: гносеологічному (засвоєння конкретних знань, соціального досвіду, традицій, норм, правил); емоційно-особистісному (ставлення до різних явищ життя); практико-діяльнісному (потреби чи вміння діяти згідно з переконаннями).

Для розробки діагностичного апарату дослідження особливе значення мала теорія Л. Колберга, яка визначає три рівні морального розвитку особистості:

1. Доморальний - особистість виконує вимоги, побоюючись покарання.

2. Концепціальний - дотримання норм моралі забезпечується прагненням особистості належати до групи, суспільства, відповідати їх вимогам з метою самозбереження (орієнтація на дотримання правил формального порядку).

3. Автономний - особистість добровільно обирає моделі моральної поведінки, тому що переконана: жити треба згідно з моральними нормами, прийнятими в суспільстві. Свобода морального вибору обмежується совістю та відповідальністю індивіда.

Слушною є ще одна ідея Л. Колберга. Він уважає, що рівень морального розвитку визначається обсягом пізнання певних "моральних правил" і ступенем засвоєння відповідних правил поведінки, передусім мірою особистісного прийняття моральних норм як цінностей та мотивація цього прийняття.

Зважаючи на проблему нашого дослідження, на першому етапі роботи визначалося ставлення юнаків і дівчат до сім'ї, розуміння її сутності. Одержані матеріали дали можливість зробити висновок, що їхні уявлення про сім'ю досить часто (21,2 %) обмежуються формулюванням типу "це люди, які живуть разом і пов'язані між собою певними юридичними зв'язками", "це батьки й діти, яких вони народили або взяли на виховання". На думку 19,4 %, "сім'я з офіційним оформленням стосунків" - це щось надумане, застаріле. Краще просто жити разом, а коли набридне або виникне сварка, можна піти". Близько 40,0 % респондентів уважають, що "сім'я має складатися з чоловіка й жінки, які кохають одне одного, люблять і поважають своїх дітей". Водночас тільки 18,9 % з них уважають, що вони живуть саме в такій сім'ї і прагнуть у майбутньому сімейному житті орієнтуватись на зразок своїх батьків.

Серед переліку цінностей, які були запропоновані старшокласникам для ранжування (методика М. Рокича), сім'я в переважній більшості випадків посіла друге місце.

Ставлення юнаків і дівчат до батьків може бути охарактеризоване таким чином: "я дуже люблю своїх батьків, хотів би в усьому бути на них схожим" - 19,6 %; "я люблю і поважаю своїх батьків, вони добрі, але якось непристосовані до сучасного життя, тому мені іноді буває їх жаль" - 28,0 %; "у мене хороші батьки, я їх дуже люблю та поважаю, але вони не завжди мене розуміють. Від цього погано і мені, і їм", - 27,3 %.

Окремий напрямок дослідження передбачав визначення таких питань, як вплив сім'ї на ставлення сучасної молоді до реалій, що існують сьогодні в Україні. Так, щодо належності до української нації відповіді старшокласників розподілились таким чином: "Я люблю Україну і не хотів би жити в жодній з інших країн" - 29,0 %; "Мені байдуже, в якій країні жити, були б тільки гроші" - 27,4 %. Досить чисельною виявилася група дітей, чиї бажання можна окреслити такою формулою: "Україна зараз переживає економічну кризу, жити тут важко, і не віриться, що буде краще. Якби міг, то переїхав би жити за кордон" - 32,4 %. 2,3 % опитуваних узагалі відмовились відповідати на це запитання, 9,9 % старшокласників висловили думку, що за радянських часів жилося краще. Тому вони хотіли б усе повернути назад.

Loading...

 
 

Цікаве