WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціальний розвиток старшокласників у вимірі цінностей сучасної сім'ї - Реферат

Соціальний розвиток старшокласників у вимірі цінностей сучасної сім'ї - Реферат

Соціальний розвиток старшокласників у вимірі цінностей сучасної сім'ї

Я. Корчак, розмірковуючи про виховання дитини в сім'ї, використовував поняття "виховуюче середовище", під яким розумів той дух, що панує в сім'ї й відображає наявні в ній цінності, норми та правила

Догматичне середовище насаджує цінності застарілих традицій, авторитету, необхідності їх виконання як життєвого імператива, дотримання як закону самообмеження й самоподолання. Результатом розвитку дитини в такому середовищі стають пасивність, відсутність ініціативи та творчості. Ідейне середовище ґрунтується на цінностях творчості та поваги до людської думки, спонукаючи дитину до активності, готовності до самозміни. Середовище споживання, яке реалізує цінності споживацького суспільства, призводить до формування ставлення до праці як до засобу одержання матеріальних благ і привілеїв, що не має для особистості самостійної цінності. Середовище зовнішнього лоску й кар'єри виходить із пріоритету успіху, досягнення влади, наслідком чого стає формування пихатості, жадібності, ворожості до оточуючих людей.

Отже, у соціальному розвитку дитини домінуюче значення мають не життєві цінності, що декларуються, а ті, що реально існують у сім'ї та визначають конкретну систему вимог, які висуваються до дитини у процесі виховання.

За всієї багатоманітності сімей, що живуть сьогодні в Україні, вони можуть бути умовно поділені на кілька груп, кожна з яких по-різному впливає на соціальний розвиток дитини, а саме:

1. Сім'ї, в яких побутують дружні стосунки між усіма членами. Батьки добре знають, чим цікавиться їхня дитина, поважають її, намагаються тактовно допомагати, підтримувати.

2. Сім'ї, в яких існують доброзичливі взаємини між батьками та дітьми, але батьки прагнуть повсякчасно впливати на інтереси, захоплення, уподобання дітей. Між дорослими та дітьми спостерігається певна дистанція.

3. Сім'ї, де батьки багато уваги приділяють таким питанням, як благополуччя дитини, її здоров'я та навчальна діяльність. Головна мета виховання бачиться дорослими в тому, щоб дитина успішно закінчила школу і вступила до ВНЗ, одягалась не гірше за інших. Зазвичай у таких сім'ях духовний світ дитини прихований від батьків. При цьому вони й не намагаються його пізнати. Дуже часто батьки заперечують навіть можливість існування в дитини бажань, інтересів, прагнень, котрі не відповідають їх власним.

4. Сім'ї, в яких мають місце непедагогічні дії дорослих, неповага до дитини, прискіпливе стеження за нею, недовіра, тілесні покарання. Ставлення дітей до батьків найчастіше носить недружелюбний характер; їм також буває важко спілкуватися з ровесниками.

5. Неупорядковані сім'ї, де батьки конфліктують між собою та з дітьми, зловживають алкоголем, виявляють жорстокість. У 30 % випадків така поведінка дорослих спричинює антисоціальні вчинки дітей.

Стиль внутрішньосімейних взаємин впливає не тільки на формування тих чи інших якостей дитини, а й на її місце серед ровесників. Так, переважна більшість юнаків-лідерів (52,3 %) виховуються в сім'ях з демократичним стилем і лише 7,5 % мають батьків, котрі дотримуються авторитарних принципів.

Зважаючи на наявні відмінності в установках батьків щодо власних дітей, були проведені дослідження, які мали на меті з'ясувати вплив різних типів сімей (залежно від пануючого в них стилю батьківсько-дитячих взаємин, ціннісних орієнтацій дорослих, їхніх поглядів на сутність виховання) на соціальний розвиток дитини. Вивченням були охоплені діти старшого шкільного віку (876 осіб) та їхні батьки. Опитування здійснювалося за допомогою спеціально розроблених анкет (для батьків і дітей); результати уточнювались за допомогою бесід, проведення інтерв'ювання фокус-груп.

Соціально-економічні та політичні перетворення, що розпочались у середині 90-х років минулого століття, негативно позначились не лише на матеріальному становищі переважної більшості сімей, а й на реалізації батьками виховної функції як важливого чинника соціального розвитку молодих поколінь. Різке падіння життєвого рівня, загроза безробіття, закриття багатьох підприємств, масові звільнення, утрата усталених цінностей без належної заміни їх новими призвели до значного скорочення витрат сім'ї на задоволення побутових і культурних потреб, погіршення емоційного комфорту, послаблення моральних норм, поширення хибних ідеалів.

З'являються раніше невідомі (або нечисленні й приховані) явища: нетрадиційні шлюби - окреме проживання подружжя при наявності спільних дітей і збереження подружніх стосунків; збільшення кількості бездітних шлюбів, у яких дітонародження приноситься в жертву здійсненню інших ціннісних орієнтацій - матеріальному комфорту, успішній кар'єрі, цікавому дозвіллю тощо; вихід "із підпілля" та легалізація на рівні громадської думки громадянського шлюбу, "сексуальна революція", наслідком якої стало безвідповідальне ставлення молоді до сексуальних стосунків. Відбувається більш жорсткий вплив суспільства на внутрішнє життя сім'ї, зміст і способи реалізації її основних функцій.

Незважаючи на такі різкі зміни, переважна більшість сімей продовжує зберігати за собою статус відносно стабільної соціальної групи, яка більшою чи меншою мірою поділяє функцію соціалізації дитини з різними інститутами суспільного виховання. Однак значне згортання їх мережі (особливо тих закладів, до яких діти залучались у позаурочний час - різноманітні гуртки, спортивні секції клуби та ін.), а з іншого, зважаючи на значну кількість зовнішніх деструктивних впливів, - утруднює реалізацію цього завдання.

Проведені дослідження засвідчили, що батьки розуміють сутність процесу виховання загалом правильно: як спеціально організований процес, який здійснюється з метою формування в дитини певних особистісних якостей. Тому, відповідаючи на запитання "Яку увагу ви приділяєте своїй дитині, чим цікавитесь?", близько 35 % дорослих членів сімей зазначили, що вони намагаються приділяти дитині якомога більше уваги, але на це в них не завжди вистачає часу. На думку 42 % батьків і матерів, виховувати дітей віком 17-18-ти років дуже важко, "адже в них є вже свої вподобання", "вони не звертають уваги на батьківське слово, на все в них є своя думка". 21,5 % респондентів переконані, що в них не існує непорозумінь з дітьми, тому що ті "завжди слухаються", "їх легко виховувати - щось сказав і знаєш, що все буде виконано". При цьому батьки майже не замислюються над впливом сімейної атмосфери на формування й розвиток дітей. Особливо це притаманне сім'ям, де панує авторитарний стиль стосунків. Формула батьківського ставлення тут може бути визначена таким чином: "Моє слово - закон для всієї сім'ї". Тільки 17,6 % висловили занепокоєння та хвилювання, що "погані взаємини з чоловіком (дружиною) негативно позначаються на стосунках з дітьми, на їхньому вихованні".

Не зазнають суттєвого руйнування і традиційні установки подружжя на сімейні обов'язки, кількість дітей, основні напрями та методи виховання. Сформувавшись у минулі роки під впливом батьківської родини, такі погляди продовжують виступати потужним рушієм життєдіяльності сім'ї. Серед основних якостей, яким батьки надають перевагу у взаєминах з дітьми, найбільш типовими є: слухняність (майже 100-відсотковий показник), потім зі значним відривом ідуть працьовитість (53,2 %), беззастережне визнання батьківського авторитету (53,0 %), чесність (24,0 %), поступливість (16,9 %). Рішучість, наполегливість, самостійність, комунікабельність посідають досить незначне рангове місце (близько 4,0-6,0 %), а то й зовсім заперечуються батьками, особливо в сільській місцевості.

Наступний напрям дослідження мав на меті з'ясування питання спільних занять старших і молодших членів сімей, визначення того, що входить до кола спільних занять батьків з дитиною, що є предметом спілкування з нею. "Спільна побутова праця" була визначена в 47,0 % випадків. "Спільні прогулянки, походи, екскурсії" - 7,0 %; "музичні вподобання" - 6,2 %; "колекціонування" - 3,0 %; "заняття технічними видами творчості" - 4,3 %; "бесіди на різні теми" - 5,1 %; "перегляд телепередач" - 3,0 %; "спільне читання" - 0 %. Частоту названих занять характеризують такі показники: "регулярно" - 11,5 %; іноді - 64,9 %; ніколи - 10,1 %. Інші респонденти утримались від відповіді на це запитання.

Ураховуючи відповіді батьків про сутність процесу сімейного виховання як спеціально організованих цілеспрямованих дій, опитування передбачало вияв тих якостей, які, на їхню думку, слід передусім виховувати в дітей. Порівняно з минулими роками означилась і продовжує зростати тенденція акцентації та таких особистісних якостях, як хитрість, уміння досягати своєї мети будь-якими засобами, навіть за рахунок інших. Опитування, проведені серед батьків, дозволили, одержати такі дані: 48,1 відсотка дорослих членів сімей прагнуть, щоб їхні діти були розумні, хитрі, уміли постояти за себе, не дозволяли обдурити себе. При цьому 24,5 відсотка вважають, що означені якості є цілком виправданими не тільки стосовно інших людей, а й стосовно членів власної сім'ї. Обґрунтовується це тим, що "сучасне життя не терпить слабких, "сьогодні не можна бути чесним і добропорядним", "треба вміти завойовувати собі місце під сонцем".

Loading...

 
 

Цікаве