WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Системне особистісно зорієнтоване управління - Реферат

Системне особистісно зорієнтоване управління - Реферат

Системне особистісно зорієнтоване управління

Особистісно зорієнтоване управління ставить за мету трансформацію всіх принципів керівництва та контролю, усіх напрямів діяльності школи, у т. ч. й новаційної та експериментальної

На прикладі роботи педагогічного колективу, де експериментально впроваджується інтерактивна технологія навчання, знайомимо вас із практичним досвідом упровадження теоретичних основ менеджменту експериментально-дослідницької діяльності.

Перш за все можна відзначити, що в поєднанні з особистісно зорієнтованою парадигмою в педагогічному менеджменті підсилюється особистісна складова, підвищується роль таких активних форм цілепокладання та планування діяльності, як "мозкові штурми", дискусії, дебати, "круглі столи" та багато інших. Важливо забезпечити участь кожного педагога в управлінні школою.

Спочатку зупинимося на тих системних принципах та ідеях особистісно зорієнтованої освіти, що, на наш погляд, є найбільш істотними для побудови особистісно зорієнтованої школи як педагогічної моделі в цілому.

Маючи справу з педагогічною системою інноваційної школи, де головним пріоритетом є особистість учня, учителі та всі суб'єкти освітнього процесу, ми ще більше розширюємо число перемінних елементів у системі. Така система вимагає гнучкого управління, тому що вона стає більш складною, багатокомпонентною й одночасно новаційною. Тому управління такою школою повинно співвідноситися з принципами системного мислення, про які мова йтиме нижче.

Усе більша й більша кількість шкіл і педагогічних колективів починають працювати в інноваційному режимі, майже в кожній сучасній школі можна зустріти який-небудь експериментальний клас, окремий курс, побачити впровадження авторських програм і т. д.

На нашу думку, усі нововведення у школі можна розділити на три види:

новації, пов'язані зі зміною змісту освіти;

новації, пов'язані з розробкою та реалізацією нових освітніх технологій;

новації, пов'язані зі зміною моделі школи (структурних утворень, управлінських процесів).

До першого типу новацій відносяться всі спроби визначити, чому необхідно вчити сучасних школярів, у якому віці, якої складності необхідно давати навчальний матеріал, який понятійний апарат відповідної наукової галузі вводити на різних етапах навчання.

До другого типу варто віднести всі новації, пов'язані з пошуком відповідей на такі питання: "Як необхідно вибудовувати навчання?", "У якій послідовності?", "Які форми, прийоми та методи задіяти та в якому порядку?". Такі інновації забезпечують технологію навчання, стимулюють в учнів різні способи пізнання.

До третього типу новацій можна віднести будь-які спроби змінити сформовану модель управління школою, а також створити принципово нову модель школи. Новостворені ліцеї, гімназії, центри освіти, школи-лабораторії покликані адекватно співвіднести нові освітні задачі, наприклад, підготовку учнів, орієнтованих на конкретний вищий навчальний заклад, з найбільш ефективною інфраструктурою, управлінськими процесами, функціями структурних підрозділів та їхніх керівників.

На жаль, як нам представляється, велика частина педагогічних експериментів і нововведень зупиняються лише на якомусь одному типі інновацій і при цьому реалізують найбільш поверхневі зміни у школі з усіх можливих. Наприклад, експерименти, пов'язані зі змістом освіти, не йдуть далі введення таких нових навчальних предметів, як етика, естетика, риторика, або в рамках традиційних шкільних предметів додається більш складний понятійний апарат, або міняється порядок проходження окремих тем навчальної програми.

На рівні експериментування в рамках нових освітніх технологій упроваджують різні проектні методики, ігрові методики, технології машинного контролю і т. п. без урахування особливостей та індивідуальності особистості учня; методи та стиль навчання залишаються розбалансованими з індивідуальним пізнавальним стилем учня.

У рамках створення нових моделей шкіл і системи управління нерідко освітні задачі управління або школи знаходяться у відриві від щирих цілей навчання, виховання, розвитку. Наприклад, при рішенні такої задачі, як підготовка учнів у рамках ліцею до конкретного ВНЗ, залишаються неврахованими глибинні ціннісні орієнтації школярів, їхня здатність зробити вірний вибір і готовність до самовизначення в цілому.

Крім того, найістотнішим недоліком сформованої практики інновацій є роз'єднаність трьох типів зміни та оптимізації освіти.

На нашу думку, будь-яка інновація повинна бути системною. Розглянуті вище типи інновацій у дійсності є органічними та взаємозануреними складовими цієї системи.

Визначаючи особистісно зорієнтовану модель школи, ми виходимо із принципів системного мислення. Нижче ми розкриваємо ці принципи, узагальнюючи ключові ідеї, розглядаючи їх у контексті управління особистісно зорієнтованою новаційною школою:

1. Особистість дитини, її взаємодія з освітнім середовищем, саме середовище, родина, шкільний колектив, управлінські процеси та модель школи є системними утвореннями та підкоряються законам розвитку системи.

Це означає, що будь-які новоутворення в особистості дитини, будь-які елементи моделі школи впливають один на одного: зміни одних призводять до зміни інших, таким чином, міняється вся система.

При проектуванні інноваційних процесів необхідно системно планувати зміни на змістовному, технологічному й управлінському рівнях одночасно. Хоча, звичайно, на різних етапах інноваційної діяльності корисно визначити акценти в рамках створення інноваційної стратегії. Наприклад, з огляду на особливості даного освітнього середовища, педагогічного колективу, наявних досягнень школи тощо, корисно, може, почати з упровадження нових технологій, потім зробити акцент на адекватність управлінських процесів і після цього повернутися до ще більш детального розгляду змісту освіти.

2. Життєздатність системи визначається її розмаїтістю. Елемент, що володіє найбільшою розмаїтістю в системі, здатний її контролювати.

Адаптивність системи до всіх зовнішніх і внутрішніх змін визначається її розмаїтістю, що додає їй визначену гнучкість. Розмаїтість може черпатися як зсередини системи, так і з більшої системи, в яку даний елемент включений.

Це означає, що більш адаптивною й ефективною в сучасному світі виявиться та особистість, яка має різноманітний арсенал інструментів пізнання, мислення, поводження та духовності.

Дитячий колектив складається з індивідуальних, неповторних особистостей. Щоб учитель міг управляти такою системою, він сам повинен володіти ще більш різноманітним педагогічним "інструментарієм", особистісним багатством, що визначається наявністю певного навчального стилю вчителя.

Необхідно вивчати розмаїтість елементів системи. В особистісно зорієнтованій освіті як системі ми шукаємо більш тонкі інструменти вивчення індивідуальних особливостей учня та вчителя, шляхи виявлення й урахування різних сторін їхнього суб'єктного досвіду.

Важливо відзначити, що вчителеві необхідно вміти по-справжньому організовувати навчальний процес, залучаючи при цьому широкий спектр різних способів.

Якщо дії педагога не приводять до необхідного результату, корисно їх змінити. Багато вчителів реагують на виниклу складність простим повторенням того, що вже було зроблено. Наприклад, якщо учень не зрозумів матеріал, то найчастіше йому просто повторюють пояснення, майже не змінюючи його форми, що, відповідно, призводить до того ж самого результату.

Учитель повинен бути здатний навчати багатомірно, забезпечуючи презентацію навчального матеріалу різними способами та діючи за принципом: якщо не вийшло один раз, зроби другий раз, але по-новому. А ще краще всередині первісної презентації реалізовувати відразу кілька способів.

Даний принцип також справедливий у відношенні педагогічного колективу й адміністрації. Сучасна школа, особливо особистісно зорієнтована її модель, повинна розвиватися як система, що самонавчається, де постійно відбувається збільшення її розмаїтості. Процес навчання повинний бути однаковою мірою добре побудований як для дітей, так і для вчителів, адміністрації, батьків усередині самої системи. Відзначимо, наприклад, що навчання на курсах підвищення кваліфікації вчителів найчастіше будується без урахування системних запитів конкретної моделі школи за принципом: кожний візьме те, що йому потрібно. У дійсності вивчення зміни станів школи як системи повинно бути в основі визначення змісту підвищення кваліфікації (семінарів з обміну досвідом, науково-практичних конференцій, тренінгових програм тощо).

3. Окремі частини системи знаходяться на різних рівнях взаємодії.

У будь-якій складній системі дуже швидко складаються природні рівні організації. Роль кожного рівня системи полягає в організації та управлінні інформацією на нижченаведеному рівні.

Бертран Рассел і Грегорі Бэйтсон довели, що зміни в ієрархії на більш високому рівні майже завжди викликають зміни на нижньому. І рідко відбувається навпаки.

Грегорі Бэйтсон виділив чотири рівні навчання: кожен наступний рівень більш абстрактний у порівнянні з попереднім, але має великий вплив на індивіда. Це справедливо як для учня, так і для вчителя. Наприклад, у його моделі рівень дій та поведінка є фундаментом для рівня здібностей та стратегій (поняття "стратегії" - уведене нами).

У процесі діяльності вироблення окремих розумових і поведінкових стратегій відбувається звичайно повільно за законом переходу кількісних змін у якісні. У випадку ж передачі окремої стратегії поведінка й арсенал дій перебудовуються значно швидше. Саме тому педагогу необхідно виявляти те, як використовує свій досвід кожна дитина. Процес навчання варто організовувати, аналізуючи розумові та поведінкові стратегії дітей, здійснюючи при цьому не тільки обмін знаннями, уміннями та навичками, а й особистісними стратегіями. Адміністрації ж, вибудовуючи управлінську модель, особливо необхідно звернути увагу на педагогічні цінності, технологічний рівень інновацій. З огляду на особистісні особливості кожного вчителя, украй важливо правильно прогнозувати, які інновації можуть вступити в конфлікт із цінностями та "звичним інструментарієм", накопиченим педагогом.

Loading...

 
 

Цікаве