WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Система освіти України: сьогодення і історія - Реферат

Система освіти України: сьогодення і історія - Реферат

Методологічну основу історії української педагогіки становлять принципи органічної єдності історичного й логічного у вивченні педагогічних явищ, наукове розуміння процесу пізнання як активної діяльності, розгляду родини й родинного виховання як суспільного феномену, ідеї гуманістичних та демократичних засад.

Основними методами досліджень в історії української педагогіки є: конкретно-історичний, порівняльно-історичне тлумачення джерел, типологізація, ретроспективний аналіз педагогічних явищ, фактів і подій, класифікація фактичного матеріалу й теоритичне узагальнення його показників, статистична корекція.

У темі "Виховання у первісному суспільстві", мова йде про те, що виховання дітей у первісній дородовій общині мало, в основному, наслідувальний характер, проте вже були певні заборони-застереження.

У період матріархату складаються перші уявлення про жінку-матір як хранительку роду, своєрідний оберіг, що прямо й опосередковано спонукало появу перших народно-педагогічних уявлень про роль матері у вихованні дітей, про ставлення до жінки, про дітей та їх виховання , про формування певних навичок і умінь і рис характеру.

Українська народна педагогіка - це система емпіричних педагогічних знань, засобів, принципів та вмінь, вироблених і застосовуваних українцями в навчанні та вихованні підростаючих поколінь. Вона передувала педагогічній науці й стала її основним першоджерелом. Це та школа, яка завжди з нами, що супроводжує й спрямовує життя українців з прадавніх часів і донині.

Історія української етнопедагогіки - це галузь знань про зародження, становлення й розвиток науки про українську народну педагогіку від часу її появи й до сучасності.

Друга частина "Історія українського шкільництва, освіти й педагогічної науки". Ця частина найбільш об'ємна, яка вміщає 18 тем.

У російській і радянській імперіях в офіційній історіографії стверджувалося, що першу вітчизняну школу створено в 988році при дворі великого київського князя Володимира одразу після хрещення Русі. Педагогічна думка України XV ст., відома в історії як доба Відродження, найкраще представлена творчістю і діяльністю Павла Русина й Юрія Дрогобича (рік нар. невід). Їхня творчість пронизана ідеями гуманізму й італійського Відродження, що свідчать про відсутність ізоляції України від західного світу.

Школа й педагогічна думка епохи українського національного відродження і розвитку XVІ-XVІІІ cт., освітня діяльність і педагогічні погляди Г. Сковороди, розвиток школи й педагогіки на Закарпатті, педагогічні ідеї О. Духновича, освітній рух першої половини XІX ст., педагогічна думка українських просвітителів Т. Шевченка, М. Костомарова. П. Куліша., видатний український педагог К. Ушинський, педагогічна діяльність А. Макаренко, видатний український педагог В. Сухомлинський , педагогічна діяльність С. Русової та Г. Ващенка - це не повний перелік розділів, які охоплюють великий відрізок історії української педагогіки.

Остання 24-а тема "Освіта і педагогіка в країні - незалежній державі".

Україна - одна з перших країн на пострадянському просторі, яка прийняла Закон України "Про освіту" (1991 р.). Після цього було створено нормативні документи, які становлять правову базу функціонування системи освіти. У зв'язку з розбудовою української держави, демократизацією суспільного життя в державі розпочато роботу зі створення нової законодавчої і нормативної бази національної освіти.

Важливою проблемою на сьогодні є впровадження інформаційно-комунікативних технологій у навчальних закладах всіх рівнів; забезпечення їх якісною навчальною літературою.

Артемова Л. В. Історія педагогіки України: підруч. для студ. вищ. пед. навч. закл. / Л. В.Артемова. - Київ: Либідь, 2006, - 421, [1] c. - Бібліогр. у кінці розд.

Артемова Любов Вікторівна - доктор педагогічних наук, професор, завідувач відділу аспірантури, секції педагогічної майстерності Київського міжнародного університету. Відомий учений у галузі теорії й історії педагогіки, дошкільного виховання, теорії та методики професійної освіти дорослих, соціальної педагогіки, автор 255 опублікованих наукових праць, зокрема монографії "Моральне виховання дошкільників", "Формування суспільної спрямованості дитини в грі", наочно-методичних посібників "Театралізовані ігри дошкільників", "Вчимося граючись" та інші. Під її керівництвом сформувалась наукова школа з проблем теорії та практики виховання й навчання дітей дошкільного віку, учнів школи, студентів, виконано та захищено 22 кандидатські, 2 докторські дисертації. Артемова Л. В. брала участь у розробці Державної національної програми "Освіта", "Україна XXІ століття" (1994 р.) Закону України "Про дошкільну освіту" (2001р.), Концепції дошкільного виховання в Україні (1993р), Базового компонента дошкільної освіти (2000 р.), програми "Крок за кроком в Україні" (2003 р.)

Історія педагогіки України - важлива складова циклу дисциплін із підготовки педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах України.

Предметом історії педагогіки України є становлення й розвиток дошкільного виховання, школи, освіти, педагогічної думки в контексті історичних етапів розвитку української державності, відродження пріорітетів національної освіти і педагогіки, розуміння яких дасть змогу студентам у майбутньому самостійно поглиблювати свої знання.

Курс побудовано за такими основними історичними періодами розвитку України:

найдавніші часи;

Україна-Русь (І період державності ) - ІX-XІІІ ст.;

Монголо-татарська навала - 1240-1340 рр.;

Литовсько-польська доба - кінець XV cт.;

Козаччина (ІІ період державності ) - XVІ-XVІІ ст.;

Україна у складі Російської імперії - друга пол. XVІІ-початок XX ст. ;

Українська Народна Республіка (ІІІ період державності) - 1917-1920 рр.;

Радянський період - 1920-1991 рр.;

Незалежна Українська держава - з 1991 р.

У підручнику викладене сучасне бачення шляхів становвлення та розвитку виховання й освіти на терені України від найдавніших часів. Еволюцію вітчизняної педагогіки, яка має самобутній характер і відночас виступає органічним компонентом загальнолюдської педагогічної культури, подано в контексті історичних етапів розвитку української державності.

На тлі історичних подій, які вплинули на розвиток вітчизняної педагогіки, аналізуються літературні пам'ятки, архівні матеріали з питань освітньої політики, твори та діяльність видатних педагогів, діячів культури України.

Два останніх підручника мають деякі подібності у вісвітленні історії української педагогіки, і тому доцільно зупинитись на восьмому, останньому розділі даного підручника, який має назву "Освіта і виховання в незалежній державі". Він складається з трьох підрозділів.

Перший підрозділ - "Шкільна та позашкільна освіта".

Взятий у роки перебудови курс на демократизацію стає визначальним для організації освіти й виховання в Україні після проголошення її незалежності. Принципові зміни в освітянську справу України цих років внесли закони про освіту, про мову, концепції дошкільного виховання, загальноосвітньої та вищої школи, оригінальні навчальні програми, підручники, посібники. Важливим кроком до забезпечення змістовної роботи школи було затвердження колегією Міністерства освіти і науки України "Концепції середньої загальноосвітньої школи України" (12.09.1991). Для забезпечення докорінних змін у школі концепцією визначено основні підходи до відновлення культуротворчої функції школи, відродження її на гуманістичних і демократичних засадах відповідно до національних і загальнолюдських цінностей.

Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття) накреслила перспективи розвитку галузі. Згідно з нею в Україні створено безперервну систему навчання та виховання - від початкового до найвищого освітнього рівня, формування інтелектуального й духовного потенціалу нації.

Для сприяння розвитку педагогічної науки відповідно до потреб освіти та свідомої громадськості 4 березня 1992р. засновано Академію педагогічних наук України як найвищу галузеву наукову установу.

Реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" (1999) передбачає реалізацію принципів гуманізації та демократизації, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учнів, формування його основних компонентів.

За роки незалежності у країні сталися відчутні позитивні зрушення в утвердженні української мови як державної, створено власну систему національних підручників та досить потужну видавничу базу. Підручниковий фонд постійно вдосконалюється й поповнюється.

Важливі зміни відбулися в системі оцінювання. Учителі мають обирати обо поєднувати безбальне, бальне, безоцінне оцінювання - це процес, що концентрується на кінцевому результаті.

Другий підрозділ підручника висвітлює проблеми в дошкільній освіті. Сучасні погляди на дошкільне виховання викладені в Концепції дошкільного виховання в Україні (1993), та Законі України "Про дошкільну освіту" (2001). Вони відображають демократичні процеси в державі через вироблення нових суспільних вимог до дошкільної ланки освіти як основи соціокультурного становлення особистості.

Третій підрозділ вміщує викладення проблем, які стоять перед вищою школою на сучасному етапі. Основним документом, який врегулював її правове, організаційне й змістове забезпечення, став Закон України "Про вищу освіти" (2002). Реформа вищої освіти в Україні вже має деякі ознаки Болонського процесу: створено (але ще не втілено в життя) законодавчу базу забезпечення автономії університетів; розпочато запровадження дворівневої системи вищої освіти; понад 60 українських ВНЗ запровадили систему взаємозаліків результатів навчання з європейськими вищими навчальними закладами. Поступово впроваджується в Україні кредитно-модульна система.

Loading...

 
 

Цікаве