WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сили змін: моральна мета і складність - Реферат

Сили змін: моральна мета і складність - Реферат

Отже, запитання полягає в тому, як досягти кращого розподілу доходів від діяльності економіки та більшої суспільної згоди. Чому ті, хто живе краще, не могли б допомогти іншим? Як змусити людей "ставитися до інших членів спільноти як до своїх співгромадян, добробут яких залежить від їхнього добробуту, і навпаки, аніж сприймати одне одного як перепону на своєму шляху?". Ніхто не має відповіді на це запитання, але, схоже, ми потребуватимемо об'єднання політичних, моральних та егоцентричних сил.

Перша з цих трьох сил стосується політичної волі - визнання владою того, що суспільна згода, здоров'я та економічне процвітання тісно пов'язані. Як зазначає Вілкінсон, здебільшого тут ідеться не про політику безпосереднього перерозподілу доходів від багатих до бідних, а радше про потребу налаштуватися на долання перешкод та негараздів на шляху до економічного добробуту народу. Тут ідеться про розвиток можливостей, як, скажімо, інвестування у розвиток дітей уже з раннього віку. Звичайно, моральна мета освітніх реформ має включати в себе розвиток здібностей як шлях до особистого та суспільного розвитку.

Друга сила, висловлюючись еволюційною термінологією, полягає у необхідній увазі до загального добра та добробуту інших. Зараз ми більше дбаємо про загальнонародне добро, ніж робили це сто років тому (але, можливо, не більше, аніж п'ять років тому). Поза тим моральна мета та суспільна згода можуть стати чіткішими та заохочуватися. Аргументом Вілкінсона є експеримент, що "ілюструє вагомість суспільної та моральної мотивації". За місяць до заповнення податкової декларації проводилося опитування. У розмові з однією групою людей увага акцентувалася на суворих заходах покарання за приховування реальної величини прибутків та несплату податків; у розмові з іншою групою наголошувалося на моральному обов'язку дотримуватися податкових законів. Виявлено, що "моральний фактор мав набагато більший вплив на добросовісну сплату податків". Процес зміцнення суспільної згоди вимагає більшого зосередження на моральній меті та прикладах плекання взаємозв'язків.

Третя сила, знову ж таки в еволюційних термінах, полягає у тому, що досягнення більшої рівності поліпшить життя усім. Наслідки нерівності негативно впливають не тільки на бідних. Суспільство набагато більше затрачає коштів на те, щоби боротися з наслідками бідності, які буквально шматують суспільство і розколюють його. Нам усім (і багатим) значно важче жити в аморальному та конфліктному суспільстві. Навіть більше, Вілкінсон та інші доводять, що більша рівність приводить до більшої суспільної згоди ("якість суспільних відносин завжди була і є визначальним фактором добробуту людей та якості життя на всіх рівнях людського суспільства, і для бідних, і для багатих", і це зумовлює економічне зростання. Наприклад, добре впроваджені реформи, скеровані на встановлення рівності (скажімо, досягнення стандартів писемності усіма дітьми), можуть зацікавити кожного, оскільки вони зумовлюють економічне зростання у суспільстві загалом.

Ми не маємо підстав бути настілки оптимістичними, щоб вірити, що настане час, коли ці три сили зіллються воєдино, але тепер бодай знаємо, що моральної мети не можна досягти наївним визначенням місії та стратегічним плануванням.

Поєднання моральної мети та складності

Найкраща та всебічна аргументація цього подається у трьох уроках з "динамічної еволюції" Ґоернера:

- "Навчання. Виживання через зміну поглядів набагато ефективніше, ніж виживання через зміну тіла (тобто через очікування генетичних змін). Завдяки цьому сьогодні ми пануємо у світі. Хоча це не дає нам підстав спочивати на лаврах. Навчання не має меж. Воно вимагає постійної реорганізації того, що ми вже "знаємо".

- Співпраця. Навчання найкраще проходить у групах. Найбільші стрибки в еволюції відбувалися тоді, коли незалежні живі організми об'єднувалися і навчалися працювати разом. Відданість справі загального добробуту має визначальне значення.

- Заплутаність. Правила динамічної еволюції продовжують діяти, хоча часто ми цього і не помічаємо. Наприклад, нас може розділити рівень наших здібностей та склад нашого характеру. Відокремленість та відчуженість призводить до занепаду. Отже, зростання постійно супроводжується критичними моментами, коли ми змушені наново вчитися. Проте виклик заплутаності полягає в тому, щоб під покровом нестримного росту взаємозв'язків та взаємозалежності зуміти зберегти власну подобу.

Послуговуючись освітніми термінами, моральна мета і складність вичерпують себе у відносинах між державними школами та демократією. Загалом це пояснює недостатньо оцінений спадок Дьюї. Кожен доводить, що Дьюї обстоював підхід, орієнтований на дитину не як самоціль, а радше для розвитку нової системи навчальних планів та викладання, яка полягала у вирішенні наукових та суспільних проблем завдяки розвиткові нових, демократичніших суспільних відносин. Школи мали стати контркультурними установами, які б "не допускали спустошення людини та суспільства в умовах промислового капіталізму". Зауважимо, що в хаотичних умовах постмодерного суспільства проблема потенційної руйнації людини (як і зростання) надзвичайно гостра.

Як говорить Коген, Дьюї ніколи не переймався проблемою розвитку (не кажучи вже про її процвітання) такої системи державних шкіл, яка б допомогла суспільству перебудуватися. І, як ми бачимо, поки що школи є радше консервативними установами у своєму status quo, аніж революційною силою трансформації. Але власне про це і йдеться у цій книзі. Чи відводиться у теорії складності та еволюції якесь місце системі державних шкіл як одній із рушійних сил на шляху до вищої форми суспільного розвитку? Я переконаний у тому, що вона відіграє неабияку роль у цій трансформації, проте вона ще далека від того, щоби з цим впоратися. Книга "Сили змін" роз'яснює, як розвинути здатність шкільних систем стати кращими носіями моральних змін у суспільстві.

Для тих, хто тільки починає цікавитися порушеною проблемою, скажу, що спроби розвитку цієї здатності марні без розуміння відносин між демократією та системою державних шкіл У книзі "Успішне суспільство" Ґелбрейт подає це так: "освіта не лише уможливлює демократію; вона робить її життєво необхідною. Освіта не лише творить суспільство, яке розуміє важливість загальнонародних справ; вона забезпечує їх виконання".

Подібно міркує і Соул, який вважає, що найперше завдання освіти "показати людям, що вони можуть жити у суспільстві разом".

У сучасному суспільстві відносини між демократією та шкільництвом завжди видаються надто абстрактними, або ж, можливо, вважаються доведеними і тому часто нехтуються. Так не може тривати далі. У книзі "За що там варто боротися" стверджуємо: "Кожного разу, коли збільшується прірва між привілейованими та непривілейованими учнями, учителі та батьки спостерігають виродження демократії". Державні школи мають розвивати те, що Колман називає "суспільним капіталом": допомагати вихованню громадян, які б мали покликання, уміння та бажання в умовах великої соціальної розмаїтості сприяти розвиткові норм цивілізованості, співчуття, справедливості, довіри, співпраці та конструктивної критики. Школи мають також розвивати розумовий потенціал - навички розв'язання проблем у технологічному світі, - і це має засвоїти кожен учень. Це також моральна мета. Перейнятися проблемою розвитку суспільного та розумового капіталу означає зрозуміти суть моральної мети; продуктивно спрямовувати її - означає заглиблюватись у тенета складності та змін. Моральна мета та складність потребують одна одну.

Підсумуємо сказане: моральна мета, позитивно змінюючи життя всіх громадян, варта боротьби з огляду на її власну значущість та здатність стати вищою формою сприяння еволюційному розвиткові людства. Шлях до моральної мети вимагає постійного пошуку, оскільки він рясніє численним плюралістичними (егоїстичними та неегоїстичними) мотивами. Насправді вузьке сповідування власних інтересів та відданість справі загального добра співіснують. Складність та теорія еволюції дають вагомі директиви для подальшого розвитку. Активна взаємодія між людьми взагалі, що передбачає також взаємодію між людьми різних класів (розмаїтість), сприяє еволюції людства, оскільки взаємодія необхідна для розв'язання проблем; а розмаїтість взаємодії найбільше сприяє пізнанню морального та ефективного вирішення проблем, спричинених бурхливим довкіллям. Державна школа є особливою установою у розвитку здатностей окремих осіб та громад прагнути вищої моральної мети в умовах великої складності.

Наша увага до теорій складності та еволюції не є випадковою. Сили змін, наліз яких здійснюється у цій книзі, стали інтенсивнішими впродовж 90-х років минулого сторіччя. Наше входження у третє тисячоліття позначене поглинанням у хаос та руйнуванням ілюзій. Але нове складніше мислення, представлене цими теоріями, дає великі натхненні можливості особам усіх рівнів системи звільнитися від упереджень, порозумітися та значно ефективніше діяти.

Необхідно усвідомити, що ми перебуваємо лише на ранніх стадіях еволюційного розвитку людства, однак це стадія прориву парадигми взаємозв'язків та змін. Наступне десятиріччя буде захопливим. З одного боку, ми не мали б наївно чекати, що все само відбудеться. Проблеми цінностей, можливостей та ідей вимагають постійної уваги. З іншого боку, теорії складності та еволюції беззаперечно переконують, що в наших інтересах наважитися жити і вчитися на межі із хаосом, балансуючи між надмірною структурованістю та її недостатністю. Ці теорії дають нам також можливість зрозуміти, що системи взаємодії та обміну інформацією здатні самоорганізовуватися, тобто регулювати та балансувати свою діяльність, що рівноцінно вчасно проведеному моніторингу. Самосвідомість культури може перетворити моральну мету на основного провідника самоорганізації, але її шляхи ніколи не будуть простими. Одне слово, моральна мета стає динамічно складною.


 
 

Цікаве

Загрузка...