WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Світи та міфи всесвіту людської свідомості - Реферат

Світи та міфи всесвіту людської свідомості - Реферат

метрика відстані та шляху

обмеженість - необмеженість

скінченність - нескінченність

відкритість - закритість

замкненість - не замкненість

диференціація - де диференціація

інтеграція - дезінтеграція

рядопокладеність - нерядопокладеність

циклічність - нециклічність,

опредмечування - розпредмечування,

абстрагування - конкретизація. Не завжди ці операції зворотні, а тим більше симетричні.

Симетрія та "проходження" відповідають на запитання ЯК? ЗВІДКІЛЯ й КУДИ? Що ЗА ЧИМ?

На відміну від набору одиниць з'являється новий предмет розгляду - двійка. Відношення та проходження можуть виступати у свідомості нерядопокладеної третьою сутністю із своїм власним Ім'ям. Двох без трьох не існує - границя завжди можлива. Це дає можливість переглянути властивості інверсії, рефлексії та симетрії на новому предметі комунікації - не одиниці, не двійці, а на трійці. Причому у двох видах - розпредмеченому, нерядопокладеному; й у вигляді ієрархії мотрійки - опредмеченому, як кажуть психологи.

ТРІАДА кратних одиниць

ТРІАДА часткових одиниць

Одночасне утримання кількості одиниць (актів уваги та почуттєвого сприйняття Образу-Слова, їхнього порядку, напрямку обходу та способу зборки надає можливість увести нове Ім'я нового предмета - ТРІАДА. А одночасно й перейменувати та попередньо розглянуті предмети в ДІАДУ й МОНАДУ.

Це повернення (крок уперед, два кроки назад) так сильно заплутує відносини між словами, образами та діями з ними, що нічого іншого не залишається, як розрізняти у природній мові при описі суб'єктом якоїсь моделі у власній свідомості різні семантичні ряди:

чисел як вербально-візуальних актів уваги до елемента множини (один, два, три, чотири, п'ять...), ЯК БАГАТО? - багаточисельність;

наборів чисел (одиниця, двійка, трійка, четвірка, п'ятірка...), СКІЛЬКИ? - множинність;

кількість розглянутих нерядопокладених проходжень (одномірні, двомірні, тримірні, чотирьохмірні...), ЯКИЙ? - багатомірність;

порядковий номер рядопокладеного проходження (перший, другий, третій, четвертий...), КОТРИЙ? - багатоваріативність;

кількісна міра властивостей розглянутих альтернативних відносин (моноарні, бінарні, тринарні, тетрарні...), СКІЛЬКИ? - багатоарність;

рівень складності структури організації опису (точки - МОНАДИ, відрізки чи лінії - ДІАДИ, площини чи поверхні - ТРІАДИ, тіла чи простори - ТЕТРАДИ, моделі світів людини (ПЕНТАДИ...) - ЯКІ? - багатоадність.

Уведення таких розрізнень, що є у природній мові, як застосування другого інструменту вербально-візуального підходу, було би продуктивним, якби в моделях свідомості виконувалось відношення еквівалентності як остання спроба приборкати свободу волі людини та врятувати відповідність принципу "золотого перетину", щоб відносини між будь-якими Частинами зберігались інваріантними за рахунок виконання рефлективності, симетричності та транзитивності. Тобто побудувати ідеальну модель. Прикладом такого втілення можуть служити тільки п'ять ідеальних тіл Платона, що завершуються на додекаедрі.

Чим далі в ліс - тим товстіші партизани

Якщо в математиці професійним співтовариством історично прийнято, що в рамках одного розгляду простір (і його частина - тіло), поверхня (площина), лінія (пряма), точка (знак) являють собою ієрархію вкладених сутностей, то аналогічна ситуація з природною мовою виглядає з погляду вербально-візуального підходу набагато складнішою.

Теоретично можна, звісно, вибудувати примусово в мові й у свідомості логічну ієрархію:

Образ - символ;

Точка - знак;

Відрізок - термін;

Вектор - визначення;

Контур площини, замкнений векторами - поняття;

Об'ємне тіло в певному просторі - модель (концепт).

Але свобода волі людини дозволяє їй вибрати в якості первісної ОДИНИЦІ будь-який з кожного з цих конструктів. А потім уже добудовувати її до інших рівнів складності (або відмовитись від цього). Фактично ніхто не може заборонити людині уявляти у своїй свідомості відрізок, що складається з тіл і площин. У цьому випадку ми говоримо про метафоричну свідомість, у якій все пов'язано з усім. Конкретним прикладом може виступати квантово-хвильовий дуалізм. А ось чи існує у свідомості за аналогією: "труалізм", "тетруалізм" та інші "уалізми" та "багатоуальності", чи можна метафору розчленити на складові частини, а головне, кому й навіщо це знадобиться - це велике й споконвічне питання про співвідношення алгебри та гармонії.

Але неутримання одночасно кількох планів (табло, екранів тощо) своєю свідомістю призводить до того, що в мові (й у свідомості) зліплені у кляк різні уявлення про один й той самий предмет комунікації. Особливо, якщо це предмет не натуральний і не даний у відчуттях (можна пощупати, спробувати на смак, на запах тощо).

Наприклад, про ФУНКЦІЇ:

Функція як ЗНАК - sin x.

Функція як ТЕРМІН - у контексті інших тригонометричних термінів синус, косинус, тангенс.

Функція як ВИЗНАЧЕННЯ (різного типу, роду чи виду) - ордината кінця одиничного радіуса, відношення протилежного катета до гіпотенузи.

Функція як РЕЗУЛЬТАТ застосування визначення (конкретизація) - синус 90 градусів дорівнює 1.

Функція як ПОНЯТТЯ - набір визначень під задачу.

Функція як МОДЕЛЬ - узагальнення окружності на гіперболу - гіперболічний синус або як оператор, за яким ховається суб'єкт.

Функція як МЕТАФОРА - синус як символ коливальних змін.

Однак у природній мові за тисячоліття утворилась неймовірно складна "вавілонська вежа" особистих змістів і значень, що додаються Слову різними співтовариствами. Не всі люди математики. І навряд чи вони коли-небудь усі ними стануть - ми різні. Та й не потрібно це... "Цариця наук" сьогодні не всесильна.

Модель мислячого суб'єкта, заснована на раціональній логіці, виявляється за рахунок наявності свободи волі людини в розпорядженні мовою та процесом мовлення, сильно обмеженої та недієздатної. Якщо додатково до неї не використовувати інші моделі людини, засновані не тільки на амплітудному (метричному) кодуванні інформації, а на частотному (резонанс почуттів та емоцій) і на фазовій (упевненість в онтологічній стійкості та віра в повноту набору варіантів) кодування інформації.

Однак тільки триєдиність цих кодувань, гармонія природно-наукової, конфесіональної та художньо-штучної моделі людини, об'єднаної граничними моральними категоріями, властивими Всесвіту, Богу, Абсолюту... може усвідомити той нескінченномірний осцилятор, гармонійним коливанням якого, як Цілого, і слідує кожна самоподібна Частина.

Чи так уже необмежена свобода волі людини?

Однак, якщо обережно продовжити далі використовувати вербально-візуальний підхід і проводити аналогії між природною мовою та раціонально-логічним описом, заснованим на тому, що число - це чисте слово (як його трактували на давньоруській), то з'являється можливість розглянути обмеженості на свободу волі суб'єкта. Ці обмеження пов'язані з поняттям "вибору" з незалежних рівноправних альтернатив (ситуація буріданового віслюка):

1) мова про можливості вибору в суб'єкта взагалі може не йти. Вибір, як слово, образ і дія, може бути відсутнім з якихось причин у даний момент (хронотип) простору-часу в його свідомості;

2) вибір може усвідомлюватись, але з якихось усвідомлених причин не може бути реалізований у дії;

3) мають місце бути два альтернативних, конфронтуючих, несумісних вибори, тільки за одним з них і можливе ухвалення рішення;

4) маються в наявності кілька (більше двох) виборів або вибори взаємозалежні, і може бути прийняте первісно не описане паліативне рішення;

5) виборів настільки багато, що немає більш кращого з них.

Варіант А) (не остаточного самовизначення) виникає, коли між альтернативами перевага та пріоритети ще не встановлені (на відміну від варіанта Б, в якому ділянки свідомості вже вибудовані в ієрархію).

Загальним є те, що мова про вибір не йде в пересічних частинах альтернатив (І ЦЕ, і ТЕ). Там, де вони не збігаються, панує боротьба (А) або безальтернативна логіка (Б). У рамках предмета бачення-ведення ліворуч (А) можливі пошуки рішення й домовленості, а праворуч (Б) неминучі відторгнення й боротьба. "А і Б сиділи на трубі..."

Хоча за рамками розгляду предмета завжди (і в А, і в Б) є сфера незвіданого, де, можливо, криються несподівані рішення, що переборюють неповноту теореми Геделя-Черча.

Таким чином, навіть плоский (евклідовий) устрій простору свідомості свідчить про те, наскільки ухвалення рішення при виборі залежить від топологічної структури свідомості. Що ж казати, якщо у вигляді топологічного конструкта свідомості виступають неевклідови простори (Рімана, Лобачевского) або конус, або тороїд, або однобічна стрічка Мьобіуса?

Залежність результатів дослідження від вибору засобів дослідження яскраво виявляється на теорії множин Бурбакі. Уведення булеана дозволяє вирішити задачі впорядкування базової безлічі за складом і структурою відносин. Уведення другої операції - "декартового добутку" упирається у проблему змішаних відносин (їх композиції) - до якого класу, до одного чи до різних, відносити: а) декартовий добуток результату булеана на результат декартового добутку та б) декартового добутку результату булеана на булеан (чи декартового добутку на декартовий добуток?) Двовимірний інструмент теорії множин Бурбакі не у змозі дати відповідь на це запитання, незважаючи на введення М-графів. Бо в теорії не вводяться нові імена нових операцій (типу арності, адності й т. д. вище). Емпіричне введення нових імен для розумових операцій теж чревате, тому що може зруйнувати цілісність.

Loading...

 
 

Цікаве