WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Світи та міфи всесвіту людської свідомості - Реферат

Світи та міфи всесвіту людської свідомості - Реферат

Світи та міфи всесвіту людської свідомості

Людина, яка від природи наділена свободою волі (й навіть волею до обмеження своєї власної свободи), може досліджувати у принципі все, що заманеться. Усе, що їй доступно через п'ять органів почуттів, усе, що на неї діє з навколишнього об'єктивного зовнішнього світу - людської дійсності

Людина, яка від природи наділена свободою волі (й навіть волею до обмеження своєї власної свободи), може досліджувати у принципі все, що заманеться. Усе, що їй доступно через п'ять органів почуттів, усе, що на неї діє з навколишнього об'єктивного зовнішнього світу - людської дійсності. Більше того, ця відбита у свідомості людини, в її внутрішньому світі в якихось перетворених формах дійсність теж піддається дослідженню. Як і третє - грань між зовнішнім і внутрішнім світом, щось одночасно об'єднуюче й роз'єднуюче об'єктивний (не залежний від свідомості людини) світ, і суб'єктивний, той, що існує, й уявлюваний світ людини. Та грань, що фрактально помножується та розщеплюється у свідомості людини, яка має кожну мить свої масштаби, межі, рамки, обмеження тощо.

Такою є виникаюча в ході самодослідження картина світу моєї власної свідомості, що не претендує на істинність, перевіряємість, вірогідність та інші критерії наукового міфу.

Запрошення на власну страту

Такі вихідні онтологічні аксіоми, покладені автором у підґрунтя самодослідження своєї свідомості. У когось вони інші, теж нічого страшного - які можуть бути заперечення проти інших концепцій і теорій із цієї теми - один міф про свою свідомість іншого вартий.

Тож немає різниці в досліджуванні за цією голографічною самоподібністю, що підкоряється принципу "золотого перетину" (Частина так співвідноситься із Цілим, як Ціле відноситься з кожною Частиною, а всі й кожна між собою), Всесвіту Людини. Всесвіту, куди я вселений без мого відому та бажання. Всесвіту, побудованого не мною, не для мене, але і для мене теж. Всесвіту незбагненного, але такого, що пізнається й усвідомлюється мною в тому чи іншому ступені в кожну мить мого існування.

Легше за все досліджувати самого себе - ти ж завжди сам у себе під рукою: у випадку чого й перевірити на самому собі свої уявлення прямо "тут і зараз" можна. Але досліджувати самого себе і складніше за все - віртуально влаштована свідомість так і норовить вивернути та підсунути тобі вже відомі заздалегідь знання, тобою самим або іншими отримані. Тому при відсутності вірогідності виникає природне запитання про цілі: навіщо досліджувати? Дуже подібне до іншого вічного запитання: навіщо жити? Але оскільки цілі існують апріорні, задані й описані із самого початку, а бувають і апостеріорні, що постають і формуються в ході процесу, то нічого не залишається, як на якийсь час заспокоїтись - поки про запас, а там у ході дослідження й подивимось, що з результатами зробити можна буде.

Але тоді доведеться безжалісно різати аналітичним скальпелем свою свідомість по живому, як мертву. Щоб не барахталаксь, не пульсувала й не імітувала у відповідь. Тому й виходить, що цей текст - запрошення на власну страту власними ж руками.

Знаряддя катувань і спроб самодослідження

Якби читач (глядач, спостерігач, слухач...) сидів поруч у реальному часі, то засіб самодослідження, котрий привселюдно демонструється, включав би його самого. Гра яка-небудь, тренінг, інтерактивний семінар... А оскільки перед вашими очима тільки цей текст, то й модель самого себе (предмет дослідження) мусить бути тексту адекватна. Суб'єкт - це саме така модель людини, яка має тільки здібності чути-говорити слова та бачити-малювати образи. Зір і слух сьогодні приоритетні, як найбільш швидкі канали інформації.

Дія, як прояв здатності суб'єкта трансформувати слова, образи та стосунки між ними. Нічого іншого в цій текстовій інформаційній моделі людини для самодослідження немає. Поки що немає.

Тому що навіть візуальне сприйняття того самого об'єкта зовнішнього світу можливе з різних точок зору. Циліндр Франкла це дуже добре демонструє. Але для того щоб розрізнення, що виникли, не позначати різними словами, з метою економії часу, суб'єкт може узагальнювати ці візуальні образи в одному Слові. Виникає двоїстий візуально-вербальний предмет комунікації. Комунікації - як обміну вербально-візуальними продуктами свідомості. Об'єкт споконвічно існує в зовнішньому світі, його можна людині пощупати, на смак і запах спробувати, а ось предмет - він цілісно існує тільки у свідомості суб'єкта та проявляється в комунікації як характеристика Слів-Образів для суб'єкта (не людини!).

Предмет комунікації - це те, на що в комунікації можна послатись або до чого можна ставитись. Ставитись - це у внутрішньому світі вибудувати та в зовнішньому світі пред'явити (відчужити) своє ставлення до предмета. Візуальне бачення предмета й вербальне його "ведення" - це різні речі. Об'єкт роздвоюється в комунікації на образ (предмет бачення) і слово ("предмет ведення"). Тому образ мови й образ слова, що цю річ позначає, між собою ніяк не пов'язані.

Наступна предметна дія (дія з предметом) уже троїста - вона може трансформувати як образ, так і слово, так і стосунки між ними. Цілісний Акт вербально-візуальної дії містить у собі всі ці перераховані складові: двоїстість Слова-образу (друга сигнальна система) трансформується у триєдиний акт - "Слово- образ-дія" (третя сигнальна система).

Образ можна назвати Словом і продемонструвати в Дії. Дію можна зобразити й описати Словом. Слово можна перевести в Дію й огорнути схемою (рисунком).

Заплутатись у цих трьох соснах своєї свідомості простіше простого. Доведеться повторюватись:

сказав - намалюй схему;

намалював - зроби з нею будь що, трансформуй;

зробив - скажи, що і як зробив (і де ти на ній сам, але про це пізніше).

Акт дії троїстий ще й тому, що при його виконанні цикл виходить такий: розрізнення - узагальнення - трансформація в перетворених формах дії, закріплення в мові та використання в мові. Причому починати розгортання акта можна з будь-якої фази циклу та розгортати в будь-якому напрямку. Приклади наводити не буду: це кожному читачеві досить легко на собі продемонструвати.

Це перший інструмент дослідження - вербально-візуальний підхід.

Мова математики та природна мова

Уведення першого інструменту самодослідження хоч і дозволяє припустити наявність у людини третьої сигнальної системи, що переборює дихотомію право-лівопівкульного опису свідомості через розгляд третього - актора-діяча - мозолистого тіла, що зв'язує та розділяє обидві півкулі мозку, але не дозволяє від опису онтології перейти до методології дій або використання феномена свідомості та мови.

Доводиться в якості другого інструменту самодослідження свідомості застосувати щось уже добре відоме й багаторазово описане в математиці - бінарні відносини на впорядкованих множинах. А як виникають саме впорядковані множини, буде розглянуто нижче, при аналізі теорії множин Бурбакі з її двома операціями: булеан і декартовий добуток. Інверсія, рефлексія, симетрія, транзитивність і еквівалентність. Свобода волі людини (суб'єкта) дає їй можливість або застосувати, або проігнорувати виконання цих операцій (наявність відповідних властивостей відносин) при побудові більш складно організованих вербально-візуальних моделей свідомості.

Інверсія візуально встановлює взаємнооднозначну відповідність між зовнішнім і внутрішнім контурами фігури (одиничним почуттєвим образом і утримуючим його тлом) у комплексній площині. Вербально інверсія відповідає для кожної точки безлічі фігури на запитання: ЦЕ - ТЕ? І відповідає: "Так" або "Ні".

Це - замкнутий цілісний вербально-візуальний образ.

Якщо не існує розходжень ЦЕ й Не-ЦЕ, то образ зливається з тлом, що не відрізняється від нього, його не видно й не чути - його немає в дійсності суб'єкта.

Рефлексія як співвідношення безлічі (фігури, слів, образів тощо) до самого себе може виконуватись, а може - і ні. Заперечення рефлексії дозволяє одержати ТЕ, не тотожне ЦЬОМУ. Більше того, заперечення властивості рефлексії (А = А) дозволяє розташувати ЦЕ й ТЕ на загальному тлі як незалежні одиничні сутності, а може - як вкладені частини цілого (випадок часткового перетинання поки не розглядаємо). Таким чином, рефлексивне віднесення ЦЬОГО до самого себе породжує кратні одиниці Образу-Слова в зовнішньому контурі та часткові одиниці Образу-Слова у внутрішньому контурі.

Одночасне віднесення закріплюється у відношенні ЦЕ й ТЕ і виникає відношення "належати" (або його синоніми).

Рефлексія відповідає на набір запитань "Що ЦЕ?" при вказанні на схему. І відповідає на них - одиниця, частина, інші одиниці або називає (іменує) тип відносин між ними.

Симетрія забезпечує нульовий результат послідовного застосування прямої та зворотної дій. Це відношення між ЦЕ й ТЕ може як дотримуватись, так і ні з волі суб'єкта, який володіє свободою волі. Воно пов'язано у свідомості з відношенням проходження (порядку).

Два однакових проходження задають відношення подоби, а два нерядопокладених проходження (переносу) задають поворот і новий напрямок у свідомості.

Існує досить багато типів дихотомій свідомості, пов'язаних із прямими та зворотними операціями на впорядкованих множинах:

додавання - відрахування

множення - ділення

зведення у ступінь - добування кореня

Loading...

 
 

Цікаве