WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Саморефлексія як стрижень освітньої парадигми - Реферат

Саморефлексія як стрижень освітньої парадигми - Реферат

К. Лоренц (1903-1989), відомий австрійський зоолог (етолог), Нобелівський лауреат запитує: "Чи змогли б ви натиснути кнопку ядерної зброї?". - "Так, зміг би, - може відповісти кожен із нас сьогодні, - зміг би, керуючись конституційним обов'язком захищати свою Батьківщину і присягою". "Дві речі у цьому світі є безмежними - Всесвіт і людська дурість, а втім про Всесвіт я не певен", - констатував на досвіді власних спостережень людського буття і теоретичних роздумів про Всесвіт А. Ейнштейн, фізик. Маємо визнати: сучасна людина ще не здатна прораховувати віддалені наслідки своїх діянь, а пересічна людина часто навіть і не здогадується про конкретні природні обмеження її психіки й організму. Та й не тільки пересічна.

Можна продовжувати перелік прикладів кричуще низького рівня рефлексії як окремо взятої сучасної людини, так і групових свідомостей як завгодно довго. Ми, люди Землі, все ще є примітивними істотами. Як актуальна ілюстрація цього, притягує до себе увагу факт наявності в Україні понад півтори сотні законно зареєстрованих політичних партій. Чи не є це свідченням фрагментарності (нецілісності) і дріб'язковості спільнотної свідомості? А прагнення окремих "фрагментарних" вожаків, "виродків" із вузькоспеціалізованою (рогатою) "булькою свідомості", до одноосібного фюрерства - чи не є це проявом все ще актуальної проблеми взаємодії біологічного інстинктивного і свідомого суспільно-необхідного? Порушення законності активістами доби (ночі) первинного накопичення капіталу і отримання ними ж державних нагород чи почесних звань "Людина року" і т. п. майже одночасно. Маємо "законність без справедливості", - пише академік НАНУ, колишній спікер ВРУ. "Маємо те, що маємо!", - рефлексує сучасний стан українського суспільства своєю свідомістю інший відомий представник її еліти. Водночас, самолюбування вищих керівників держави собою нагадує нам відоме самолюбування на зламі епохи Олександра Федоровича Керенського, що закарбоване у фільмі "Ленін у Жовтні". Іншими словами, маємо розвинуті індивідуальні свідомості окремих заповзятливих істот, вузькозорієнтовані на себе (з "чортячими рогами"), і відсутність досконалих індивідуальних свідомостей більшості людей. Як результат - немає що об'єднувати у досконалу спільнотну свідомість. Як бути? Чи можна усе це зрозуміти, не розібравшись попередньо з природою свідомості й сутністю людини? Геометрична модель каліцтва "бульки свідомості" надає можливість краще зрозуміти усі ці явища.

Окрім того, слід взяти до уваги, що у теоріях особистості психологія давно вже оперує такими поняттями як співвідношення біо-соціо, неконтрольовані свідомістю інстинкти, фіктивні орієнтири для підтримання власного гомеостазу у межах суб'єктивного світу людини тощо. На жаль, сучасна загальноосвітня школа не доводить ці знання на рівень розуміння пересічної людини. І тому соціологічні дослідження сьогодні свідчать, що Україна виходить на перші місця у світі з корупції та соціальної нерівності, а переважна більшість виборців (70 %, Скрипник, "ГУ", № 232, 2006) не розуміє, що відбувається в українському суспільстві.

Отже, усі ми - люди сучасної епохи, з огляду на модельне, метафоричне бачення нашої вузькоспеціалізованої "бульки свідомості" у певному сенсі є виродками, каліками, уродами. І в цьому немає нічого образливого ані для автора цих строк, ані для академіка НАНУ чи депутата ВР України, ані для Президента чи Прем'єр-міністра держави. Сьогодні навіть вузькоспеціалізовані доктори наук часто не розуміють один одного в одній і тій же галузі науки. І причиною цього є, насамперед, вузька спеціалізація діяльності й свідомості кожного із нас. Такими вирішила зробити нас мудра природа на даному етапі еволюції.

***

Стосовно рефлексії сфери несвідомого, то незважаючи на визнання положення психоаналізу про "свідомість як верхівку айсберга психічного", "свідомість як острів в океані несвідомого", сучасна психологія чомусь уникає досліджувати взаємодію свідомості з несвідомим, уникає співставляти свідомість із несвідомим, досліджувати більш конкретно, аніж це зафіксовано у згаданих вище загальних положеннях психоаналізу. Так, автор одного із найпопулярнішого на пострадянських теренах підручника з психології Р. Немов виправдовується: "...слід визнати, що у світлі наукових даних, які ми маємо сьогодні, питання про відношення між свідомими та іншими рівнями психічної регуляції поведінки, зокрема, несвідомим, залишається складним і не розв'язаним достатньо однозначно" [Немов Р. С. Психологія, т. 1. М., 1999. С. 141-142]. Наше ознайомлення зі станом справ дозволяє стверджувати, що справа не в нестачі кількості "наукових даних, які ми маємо сьогодні" чи їх інтерпретацій, а зовсім в іншому. Як підсумовують В. Роменець, І. Маноха: "Історія психології, особливо XX століття, показує безконечні спроби дослідників ухилитися від безпосереднього бачення суттєвих сторін психічного. Під виглядом "науковості" пошуку, йдучи кружним шляхом пізнання суті психічного, вчені втратили свій дійсний предмет. Це була своєрідна сліпота сцієнтизму, схожа на ту, коли людина намагається зазирнути за край світу, а не бачить того, що діється перед самими очима. ...Може, мав рацію К. Юнг, коли твердив, що людина, яка пізнає саму себе, жахається побачити свою істинну природу, власне обличчя" [В. Роменець, І. Маноха. Історія психології XX століття. К., 1998. С. 896]. Ситуація стає більш зрозумілою, якщо взяти до уваги ще й таку узагальнену думку фахівців: "А якщо ж розібратись... дуже добре, якщо ми зможемо благополучно пройти по життю, "не приходячи до тями"" [І. Смолянський. Фрейд // Психологія для всіх, № 11, 2004].

Loading...

 
 

Цікаве