WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Самоврядування у школі - Реферат

Самоврядування у школі - Реферат

участь в управлінні освітою учнів та їхніх батьків або їхніх законних представників.

Необхідність посилення участі громадськості в управлінні освітою обумовлена низкою обставин. Серйозно відстає від потреб практики регулювання відносин суспільства й держави в системі освіти. Багато проблем системи освіти поодинці не вирішити. Необхідні взаємодія, підтримка, спільна діяльність різних державних і муніципальних структур нашого суспільства. Об'єднання та координація їхніх організаційно-управлінських функцій на всіх рівнях управління можуть здійснювати громадські органи. Саме такі органи інтегрують педагогічний потенціал суспільства.

У зв'язку з появою недержавного сектора освіти вплив державних органів на діяльність системи освіти ослабнув, що ускладнює збереження єдиного освітнього простору як у цілому в державі, так й у регіонах, негативно позначається на забезпеченні прав громадян на одержання якісної та рівної освіти. Життя постійно вимагає більш ефективної організації взаємодії державної та недержавної освіти як на муніципальному, так і на регіональному рівні.

У сучасній структурі законодавчої та виконавчої влади немає органу, що володіє подібними повноваженнями, та навряд чи він і можливий. Тому вихід може бути в підвищенні ролі органів, що поєднують представників різних освітніх систем і працюючих на громадських основах. Тому все більшу роль у сучасних умовах відіграють ради ректорів, спілки й асоціації ліцеїв, гімназій, професійних ліцеїв тощо.

Система управління, як відомо, має кілька підсистем. Кожна підсистема діє на певному рівні: державному, регіональному, муніципальному та інституціональному. На перших трьох рівнях управління будується на принципах взаємодії державних і громадських органів управління. Поняття "самоврядування" уживається, як правило, тільки стосовно управління освітньою установою. Термін "самоврядування" ототожнювався з "громадським", а "державний" - з діяльністю адміністрації. За визначенням Н. Малахова, "система управління освітою являє собою сукупність інститутів управління, пов'язаних один з одним відносинами субординації (підпорядкування) або координації".

На муніципальному рівні державне управління виражається в діяльності міського (районного) органу управління (адміністрації). громадське управління представляють конференції громадськості району, ради керівників, ради спонсорів, асоціацій педагогів, батьків тощо. Прагнення залучити до управління освітою громадськість, з її допомогою залучати додаткові до бюджетних асигнувань кошти, шукати добровільних помічників школам у вихованні дітей - характерна риса державних і муніципальних органів управління освітою.

Багато чого залежить від ініціативи та діяльності безпосередньо керівників місцевих органів управління. Формування та забезпечення діяльності громадських органів управління є важливим завданням усієї управлінської системи. У Положенні про раду говориться, що вона є державно-громадським органом, що забезпечує погоджені дії зацікавлених галузей державної влади, наукової та педагогічної спільноти в рішенні проблем загальної освіти.

У Мурманській області в організації самоврядування з урахуванням сучасних умов зроблені перші кроки: наприкінці 2000 року створена в новому складі колегія обласного комітету з освіти, що включає представників різних освітніх установ, проводяться один раз на рік перед початком навчальних занять наради керівників усіх обласних відомств, протягом навчального року практикуються наради-семінари голів адміністрацій, керівників державних і недержавних установ освіти, створена експертна рада, діють у складі комітету різні комісії та оргкомітети. На муніципальному рівні є невеликий досвід, коли в ради органу управління освітою включають представників охорони здоров'я, культури, міліції та інших, щорічно проводять перед початком навчального року наради, конференції; створюють об'єднані тимчасові організаційні комісії, комітети, штаби з проведення масових заходів, акцій тощо.

Модель шкільного самоврядування містить у собі чотири підсистеми: учнівську, педагогічну, батьківську й систему співуправління (спільну). Якщо поряд із загальношкільними органами самоврядування будуть діяти подібні органи самоврядування в первинних колективах (класах, групах на першому, другому, третьому рівні школи), самоврядування в цілому буде більш представницьким, чітким, оперативним, а як підсумок - більш результативним.

У педагогічній науці самоврядування освітньою установою розглядається як необхідна й важлива ланка в системі державно-громадського управління освітою. В. Бочкарьов у своїх роботах розглядає сучасну освітню установу як складну соціально-педагогічну установу, що включає в себе педагогічні й учнівські колективи, різні організації й об'єднання дорослих і дітей. Батьки учнів юридично не входять у шкільний колектив, колектив не утворюють, але вони не менше педагогів або самих дітей зацікавлені в успішній роботі школи, вони є учасниками педагогічного процесу, своєрідною асоціацією. Виступаючи соціальним замовником школи, батьки повинні мати можливість впливати на її діяльність і брати участь у шкільному житті, управлінні життєдіяльністю школи. У школі, побудованій за демократичними принципами, кожний із колективів та об'єднань дорослих і дітей повинен мати право на самоврядування, самостійне рішення своїх питань, задоволення потреб та інтересів у освітньому процесі.

Цьому можуть служити роздільні органи самоврядування:

педагогічного колективу - збори трудового колективу, педагогічна рада, методична рада, методичні об'єднання вчителів, класних керівників, вихователів, малі педради, психолого-педагогічні консиліуми, профспілковий комітет тощо;

учнівського колективу - збори (конференція) учнів, учком, рада класу, ради справи, різні учнівські комісії, штаби тощо;

асоціація батьків школи - шкільні та класні батьківські збори (конференції), шкільні та класні батьківські комітети, комісії, секції, ради тощо.

Наділяючи повноваженнями той чи інший орган колективу, насамперед необхідно визначити їхню спрямованість. Часто-густо дорослі, успадковуючи погляди авторитарної системи, насамперед думають про те, які рішення цей орган буде приймати, за що відповідати, які санкції накладати на порушників. Однак ідеалом і головною функцією громадських інститутів у дійсно демократичному суспільстві є захист прав і свобод особи, і саме момент створення того чи іншого органу, коли обговорюються його майбутні повноваження, і дає нам добру можливість набути досвід справді демократичного підходу до рішення найбільш насущних проблем. В умовах школи, що створює діючу модель демократичного суспільства, важливо насамперед забезпечити можливість кожного відчувати безпосередню причетність до рішення загальних питань, до дотримання та захисту прав людини.

Органи самоврядування педагогів, учнів, батьків не можуть діяти ізольовано один від одного, потрібна координація, взаємодія. Для цього необхідні органи співуправління, тобто спільного управління. Таким органом є збори педагогів, учнів, батьків, конференція їхніх представників, рада школи, спільні комісії з різних питань шкільного життя.

Органи самоврядування керуються такими соціально-педагогічними принципами: рівноправності, виборності, оновлення, наступності, відкритості та гласності, демократії, законності, педагогічної доцільності, представництва, гуманності, колегіальності у прийнятті рішень і персональної відповідальності, свободи та самодіяльності, розподілу повноважень, критики та самокритики тощо.

При організації діяльності органів самоврядування доцільно керуватись такими правилами:

усе, що можуть вирішувати органи самоврядування, має передаватись їм з умовою, що прийняті ними рішення та здійснювані дії не будуть зачіпати інтереси та права інших учасників шкільного життя. Кожний орган самоврядування наділяється реальними повноваженнями;

жоден колектив чи об'єднання у школі не мають права диктувати свою волю іншим колективам;

пріоритетом користуються органи самоврядування безпосередньої демократії перед органами представницької демократії;

у школі діє прийнята відповідно до її статуту поєднальна система вирішення конфліктів і протиріч між органами самоврядування, а також між органами самоврядування й адміністративних органів управління школою. Рішення того чи іншого органу самоврядування може бути скасоване або вищим органом, або самим органом самоврядування, що прийняв рішення, за поданням сторони, що оскаржує таке рішення.

Самоврядування постійно вимагає пошуків нових ресурсів і партнерів. Будь-яка справа вимагає ресурсів. Мова може йти не про одне яке-небудь ресурсне джерело, а про їх сукупність.

Батьки, які мають такий важливий ресурс, як зв'язки, самі є людським і фінансовим ресурсом, являють собою універсальне джерело ресурсного забезпечення діяльності шкільної установи.

Кадрові ресурси - це фахівці, професіонали, керівники, волонтери, які колись навчались у школі.

Матеріально-технічні ресурси - спеціальне обладнання, оргтехніка, засоби зв'язку, реквізит і т. д.

Інтелектуальні ресурси - це різні технології, методичні розробки, досвід роботи інших організацій, узагальнення свого досвіду роботи.

Самоврядування - необхідна умова успішної роботи освітньої установи

Відповідно до законів, управління державною та муніципальною освітньою установою здійснюється за принципами єдиновладдя та самоврядування. Єдиновладдя здійснює керівник установи, самоврядування - усі працівники через представницькі органи, тобто весь трудовий колектив.

Ю. Васильєв пише, що "сутність управління школою, діяльність її керівників досить точно можна визначити терміном "педагогічне управління", що здійснюють не тільки директор школи та його заступники, а й кожний учитель у процесі навчання та виховання учнів".

Loading...

 
 

Цікаве