WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Самоврядування у школі - Реферат

Самоврядування у школі - Реферат

Самоврядування у школі

Самоврядування - один з атрибутів демократичного устрою суспільства. Загальний зміст його зрозумілий, термін сталий і не викликає необхідності його тлумачення з різних позицій

А ось механізм утілення принципу самоврядування у практичній діяльності державних і суспільних управлінських систем як за формами, методами, змістом, так і за рівнем і ступенем їхньої реалізації оцінюється в суспільстві, як правило, з різних позицій і неоднозначно. Звернемось до думки фахівців.

Ключові поняття: самоврядування (шкільне й учнівське), власна компетентність, господарська самостійність, єдиновладдя, автономність освітніх установ, партисипативне управління, делегування повноважень.

Структура публікації:

Постановка проблеми.

Правові основи самоврядування.

Самоврядування - демократичне державно-громадське управління освітою

Самоврядування - необхідна умова успішної роботи освітньої установи.

Учитель у системі управління освітою.

Розглядаючи стан самоврядування в системі освіти, доктор педагогічних наук РАО, дійсний член (академік) Міжнародної педагогічної академії В. Бочкарьов пише, що "за підсумками багаторічних зусиль педагогів, соціологів, психологів створена теорія внутрішньошкільного управління та теорія шкільного самоврядування, що успішно "обслуговували" функціонування загальноосвітньої школи радянського періоду. Органи шкільного самоврядування виконували в цих умовах роль своєрідних "приводних пасів" у руках керівника школи: саме ці функції шкільного самоврядування були досить глибоко розроблені педагогічною наукою. Однак глибокі економічні й соціально-політичні перетворення в державі та суспільстві, що почались у середині 1980-х років і тривають, сьогодні призвели до значних змін у ньому. У нових умовах накопичені раніше знання перестали приносити очікувані позитивні результати. У школі створилась нова управлінська ситуація, що вимагає свого глибокого вивчення, осмислення та наукового обґрунтування".

У Великій радянській енциклопедії самоврядування розглядається як управління справами територіальної спільноти, організації чи колективу, самостійно здійснюване їхніми членами через виборні органи або безпосередньо за допомогою зборів, референдумів тощо. Основні ознаки самоврядування - приналежність публічній владі, населенню чи виборцям відповідної території, членам громадської організації, колективу; самостійність у рішенні питань внутрішнього життя; відсутність органів, призначених ззовні.

У Педагогічному енциклопедичному словнику говориться, що одне з найважливіших завдань самоврядування - розвиток відповідальності людини, що досягається за допомогою самоактивізації, організованого саморегулювання. Результатом розвитку самоврядування є взаємна відповідальність членів колективу й керівництва за результати діяльності освітньої установи.

Основні принципи самоврядування: об'єднання колективу навколо єдиної мети; єдність та оптимальне поєднання колективних та особистих інтересів, динамічність і варіативність структури органів самоврядування; добровільність у формуванні його органів; інтеграція та диференціація педагогічного, батьківського, учнівського управління.

Самоврядування - форма організації життєдіяльності колективу, що забезпечує його розвиток при досягненні суспільно значущих цілей. Існують різні підходи до самоврядування. При авторитаризмі самоврядування виконує соціальне замовлення на формування слухняної, конформістської особистості. Як підготовку до життя розглядав самоврядування М. Каменський. Багато вітчизняних педагогів бачили в самоврядуванні розвиток демократичних відносин.

Самоврядування дозволяє попереджати та розв'язувати протиріччя, що виникають між окремими членами та колективом школи в цілому, між працівником та адміністрацією.

З позиції теорії управління самоврядуванням є комплексом основних принципів. Ми розглядаємо його як комплекс форм, методів, прийомів, що дозволяють втягнути в управлінську діяльність всіх учасників освітнього процесу і насамперед педагогів. Цілком правомірна постановка запитань: "Чи можна управляти самоврядуванням і чи треба це робити? Наскільки виправдане вживання таких виразів, як "організація самоврядування", "контроль діяльності органів самоврядування", "заслуховування керівником звітів органів самоврядування"? Якою мірою припустиме втручання державних офіційних органів управління освітою в діяльність самоврядування?". Ці запитання визивають суперечки.

Цінну інформацію про самоврядування у школі керівники знаходять у роботах сучасних науковців і практиків.

Демократизація управління, на думку П. Третьякова, припускає, що кожний шкільний колектив здійснює самоврядування, причому ті завдання, які він здатний вирішувати самостійно, він вирішує без сторонньої допомоги - ніхто не втручається в технологію його роботи, при цьому оцінюються конкретні результати. Автори докладної допомоги з управління школою (ред. В. Лазарєв) уважають, що школа має право самостійно визначати у своєму статуті форму самоврядування. Статут повинен визначати порядок створення органів громадського самоврядування та їхню компетенцію. М. Поташник відзначає, що якщо директор і його заступники розвивають управлінську діяльність на основі демократичних принципів таким чином, що об'єкти управління (учителі, учні, колективи) самі починають брати активну участь в управлінні школою, коли кожна управлінська дія директора викликає потужний відгук, ініціативу педагогів і школярів, то виникає той найрідший резонансний ефект, коли гармонійний збіг управління та самоврядування призводить до оптимальних результатів. Очевидно, уважає він, що без демократизації оптимізаційний ефект управління просто недосяжний.

Правові основи самоврядування

Самоврядування в освітніх установах в основному будується на тих же принципах і правилах, на яких ґрунтується самоврядування в інших громадських і державних освітніх установах. Законодавство прямо вказує на те, що місцеве самоврядування та самоврядування в освітній установі будують свою діяльність на єдиних правових основах.

Із соціологічної точки зору, самоврядування - це колективне управління, участь усіх членів організації, усього населення в діяльності відповідного органу, включення виконавців у процес вироблення та прийняття рішень. Самоврядування як форма управління визначилось тільки для малих спільнот, об'єднаних певними умовами свого співіснування.

А. Прутченков пише, що "для регулювання процесів, що відбуваються на території мешкання певної спільноти, для узгодження інтересів різних груп населення в цих спільнотах і для рішення ще більшого кола завдань необхідний спеціальний інститут влади - місцева влада, озброєна всіма її атрибутами: компетенцією, правами, обов'язками, самостійним бюджетом і майном".

Загальноприйнятим для світового суспільства є визначення, дане в європейській Хартії місцевого самоврядування (стаття 3): "Під місцевим самоврядуванням маються на увазі право та реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ та управляти ними, діючи в рамках закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення". Це визначення встановлює три основні частини будь-якого самоврядування:

1. Юридичну: право спільноти самій та під свою відповідальність вирішувати свої внутрішні (місцеві) питання.

2. Економічну: можливість будувати своє життя для власного блага та за свій рахунок, тобто наявність фінансів і майна, достатніх для задоволення колективних вимог.

3. Владну: створення власних органів влади й управління, уповноважених спільноті здійснювати компетенцію, довірену законами країни цій спільноті.

Таким чином, самоврядування є владою особливого роду, публічною владою та владою місцевої громади, що діє за уповноваженням центральних владних органів і на основі довіри членів цієї громади. Позначені складові частини самоврядування дозволяють визначити ті істотні ознаки, які й формують поняття самоврядування. До таких ознак можна віднести:

Централізовано встановлювані обмеження, представлені двома групами - межі (територіальні, структурні), що окреслюють "територію", на якій діє самоврядування, та нормативні обмеження, що спричиняють принцип і порядок діяльності самоврядування.

Наявність власної компетентності, тобто власного кола справ, що не збігається з компетенцією центральних владних органів і пов'язаних, як правило, з організацією місцевого життя громади. Зробимо тут істотне зауваження. Якщо центральний владний орган хоче перекласти на самоврядування частину своїх компетенцій, то він зобов'язаний виділити матеріальну компенсацію за перекладання власних функцій.

Господарська самостійність у рішенні місцевих питань. Вона припускає наявність самостійних джерел фінансування для рішення місцевих проблем, віднесених до компетенції самоврядування.

Відповідальність перед суспільством, коли формування органів самоврядування, їхнього персонального складу, структури влади й управління, регламенту представницьких і виконавчих галузей влади та голови самоврядування виробляється самою місцевою громадою, а не центральними органами.

Перераховані основні ознаки не мають на увазі, що всі самоврядування будуть діяти за уніфікованою схемою. Можливі й навіть необхідні індивідуальні особливості конкретного самоврядування, котрі враховували б місцеву специфіку.

Як найбільш ефективно реалізується позначене законодавством самоврядування в освітній установі? Які реальні передумови того, щоби саме у школі самоврядування у своєму завершеному вигляді було здійснено? Інакше кажучи: чи приживається ідеальна модель самоврядування сьогодні?

Loading...

 
 

Цікаве