WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Роль інструктора в загоні. Дифузійна структура дитячої організації - Реферат

Роль інструктора в загоні. Дифузійна структура дитячої організації - Реферат

Основним механізмом управління тут, як це не дивно, є чітко визначені функціонали та статуси структурних одиниць організації (надалі, для простоти сприйняття, будемо називати їх об'єднаннями). Розходження функціоналів і статусів об'єднань дозволяє не тільки надати дитині широкий спектр самореалізації, а й задовольнити її потребу в кар'єрному рості. Причому перехід з одного об'єднання в інше повинен бути з очевидністю досяжним для дитини (тобто вибудована зона найближчого розвитку).

В організаціях з ієрархічною чи демократично-ієрархічною структурою кар'єрний ріст дитини відбувається при переході її зі структури одного статусу у структуру іншого, більш високого статусу, тобто рух дитини всередині організації розбитий на послідовні етапи (структури зі статусом, що підвищується), і перехід до наступного етапу можливий тільки з попередніх (неможливо перескочити через етап).

Як приклад розглянемо рух дитини в піонерській організації. Піонерська організація має демократично-ієрархічну структуру. Вищим законодавчим органом є зліт (країни, міста, району), на який може потрапити будь-як обраний депутат, виконавчим органом є рада або штаб (міста, району, дружини, загону). Тобто, з одного боку, впливати на життя організації в цілому може будь-який член організації (обраний на зліт депутат), з іншого боку, потрапити у виконавчу структуру більш високого порядку (наприклад, у районний штаб) можна тільки зі структури на ранг меншого порядку (з ради дружини, але жодним чином не з ради загону). Таким чином, для того щоби стати членом міського штабу, необхідно стати членом ради загону, бути обраним у раду дружини, і тільки після цього можна бути обраним у члени штабу.

У випадку дифузійної структури дитина має можливість потрапити в кожну зі структур організації. Однак подібний підхід може викликати ряд негативних наслідків. При послідовному русі дитини по ієрархічній градації всередині організації вона, по-перше, отримує ряд навичок, необхідних для роботи у структурі більш високого рангу, і по-друге, для демократичних організацій проходить виборчий фільтр, а для ієрархічних організацій проходить якийсь тест-іспит на готовність працювати у структурі більш високого рангу. Таким чином, дитина поступово готується до більш складної та відповідальної роботи. А в організаціях дифузійного типу поступової підготовки не відбувається. Єдиним критерієм переходу зі структури одного статусу в іншу може стати тільки тест-іспит. Однак цей недолік може бути скомпенсований таким функціоналом структур, що дозволив би працювати відразу в кількох структурах різного статусу (чого немає в організаціях не дифузійного типу).

Окрім цього, розмивається поняття кар'єрного росту. В організації дифузійного типу дитина під кар'єрним ростом починає розуміти не рух знизу нагору (від структур більш низького рангу до структур більш високого), а перехід з одного об'єднання в інше. Нескладно побачити, що при русі дитина одержує більш широкий спектр самореалізації, можливість вибирати об'єднання (або кілька об'єднань) за своєю власною мірою відповідальності та трудоємкості, без утрати самолюбства. Також у дітей швидше зміщається акцент сприйняття успішності людини. Дитина починає цінувати іншого не за посаду, яку той займає, а за діяльність, якою він займається.

Дифузійний тип структури організації вирішує ще одну, дуже важливу задачу. У чистих демократичних структурах система кар'єрного росту або відсутня зовсім, або має всього одну сходину, що призводить до втрати реалізації бажання кар'єрного росту дитини. В ієрархічних структурах одержання нового статусу означає одержання нового функціонала, що призводить до неповної самореалізації дитини у випадку, якщо та з тих чи інших причин ще не реалізувалась на попередньому етапі. Але якщо дитина не може пройти виборного чи тестового фільтра, а вже цілком на етапі самореалізації, їй стає нецікавою діяльність організації взагалі. Виходять так звані діти, які "випали". Вони або припиняють своє членство в організації, або залишаються в ній, але не розвиваються.

Перехід з одного етапу в інший дуже часто пов'язаний з віком. Те, що цікаво й під силу дітям допідліткового віку, уже занадто просте для підлітків та отроків. І робота педагогів з окремими об'єднаннями, як правило, ураховує ці вікові особливості. А що ж робити, якщо дитина виросла з об'єднання свого віку, але ще не досягла необхідних показників для наступного? Їй, напевно, залишиться тільки піти з організації. А ті, котрі з якихось причин приходять в організацію вже в підлітковому чи отрочному віці, швидше за все, самі не захочуть вступати в неї. Вихід у тому, щоб вилучити зв'язок статусу об'єднання з віком, але тоді ієрархічна організація має шанс перетворитися з різновікової на одновікову і припинити своє існування разом з її останніми випускниками. Оскільки в дифузійній організації кар'єрний ріст реалізується за допомогою переходу з одного об'єднання в інше й за рахунок кількості об'єднань, проблема дітей, які "випали", перед нею просто не стоїть. До того ж, приходити в організацію можливо в будь-якому віці - для всіх віків є (необхідно закласти у структуру організації) об'єднання, підвладне силам і відповідальності. Але це в жодному разі не говорить про те, що організації дифузійного типу - одновікові. Об'єднання повинні проектуватись таким чином, щоб в одних було цікаво дітям різного віку, в інших - дітям певного віку.

Наприклад, у театральній діяльності всі знаходять себе в ролі акторів, але, крім цього, є діти, яким подобається роль робочих сцени, а старшокласники воліють бути режисерами та сценаристами. Постановка чи спектакль вийдуть тільки при спільній діяльності - і потреби різних віків ураховані. А ось стінну газету цікавіше випускати зі своїми однолітками - і інтереси схожі, і рівні розуміння й вимоги однакові.

Організація з дифузійною структурою одержала свою назву саме завдяки своєму принципу відкритості: дитина може прийти в будь-якому віці в будь-яке об'єднання - вона сама вибирає собі ступінь навантаження й відповідальності. Окрім усього іншого, можливе членство в організації навіть у тому випадку, якщо дитина не перебуває в жодному об'єднанні (достатньо тільки того, що людина бере участь у діяльності організації). Тобто організація як би не має чітких границь - тут ти є членом організації, а тут уже ні. Завдяки цьому організація подібного типу досить успішно функціонує у школах - вона, образно кажучи, розчиняється у шкільній структурі виховання (якщо така взагалі існує) і не сприймається як щось чужорідне.

Основний недолік такої організації - у необхідності існування педагогів, які здійснюють взаємозв'язок між різними об'єднаннями (назвемо їх центрами кристалізації). В ідеальному випадку у школі таким центром кристалізації є організатор позакласної діяльності, класні керівники. Основна проблема в тому, що для якісної роботи "центру кристалізації", з одного боку, необхідно мати досить високий рівень педагогічної кваліфікації, а з іншого - пропрацювати в організації, якийсь час не будучи таким "центром". Перше обумовлюється тим, що за відсутності ієрархічної структури педагог не має жодних інструментів впливу, крім створення мотивації за допомогою педагогічної ситуації з вільним вибором дитини. Друге - тим, що для здійснення взаємозв'язку між об'єднаннями необхідно добре знати дітей і бути з ними в довірливих стосунках.

Робота в якості "центру кристалізації" досить важка як у фізичному, так і в емоційному плані, тому займатись цією роботою можна не занадто тривалий час. За умови свободи вибору рівня навантаження й відповідальності ймовірність вибору "посади" "центру кристалізації" істотно знижується. У силу вищевикладених причин створюється досить суперечлива ситуація: "центр кристалізації" не може прийти зовсім з боку, імовірність того, що такий виросте з дітей, досить низька, "знос" педагогів досить високий. А в ситуації відсутності "центрів кристалізації" організація рано чи пізно припиняє своє існування та перетворюється в набір клубів за інтересами. Клуби теж незабаром припиняють своє існування, тому що кількість педагогів, необхідних для роботи в організації, істотно менше, ніж об'єднань.

Ми приблизно визначаємо час роботи "центрів кристалізації" на 5-7 років. Тому для організацій дифузійного типу кожні 5-7 років прогнозуються такі шляхи розвитку: зміна "центрів кристалізації" або розвал організації. Незважаючи на свою "дифузійність", організація не повинна мати складну структуру, у протилежному випадку дитина скоріше розгубиться, потрапивши в неї, а не самовизначиться.

Loading...

 
 

Цікаве