WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розв'язання проблем адаптації учнів у 5-му класі - Реферат

Розв'язання проблем адаптації учнів у 5-му класі - Реферат

Розв'язання проблем адаптації учнів у 5-му класі

Для розв'язання завдань необхідно враховувати психологічні особливості 10-11-річних школярів, рівень пізнавальної діяльності, з яким діти прийшли до 5-го класу, проаналізувати проблеми, з якими учні стикаються в адаптаційний період, виробити шляхи їх подолання

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16. 11. 2000 р. № 1717 "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання" у 2005/06 навчальному році розпочався перехід на новий зміст і структуру освіти основної школи.

У Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти зазначено, що відбір змісту предметів 12-річної школи ґрунтується на принципі наступності між початковою та основною, основою та старшою школами. Забезпечення такої наступності та здійснення заходів, спрямованих на адаптацію дітей до основної школи, є важливою передумовою успішного навчання школярів у 5-му класі.

Існують різні трактування поняття наступності. Виходячи з психолого-педагогічного підходу, наступність між початковою й основною освітою визначається як змістовний, двобічний зв'язок, що передбачає, з одного боку, спрямованість освітньо-виховної роботи в початковій школі на ті вимоги, які будуть пред'явлені дітям в основній школі для досягнення школярами необхідного рівня загального розвитку, а з іншого - опору вчителя на досягнутий випускниками початкової школи рівень знань, навичок, досвід учнів, активне використання цього в навчально-виховному процесі. Основна школа має забезпечити розвиток найважливіших перспективних "надбань" молодших школярів й одночасно сприяти формуванню якісно нових особливостей і рис особистості дитини відповідно цілям і завданням школи ІІ ступеня.

Наступність у вихованні й навчанні має такі основні аспекти:

наступність у вихованні й навчанні та їх складових;

змісті, формах і методах освітньо-виховної роботи;

педагогічних вимогах та умовах виховання тощо.

Основою наступності виступає зв'язок освітніх програм, які визначають зміст навчально-виховної роботи, що здійснюється у школі І та ІІ ступенів. Як зазначає В. Давидов, це має бути зв'язок якісно різних стадій навчання - різних як за змістом, так і за способами його подання дітям. Інакше кажучи, з приходом до основної школи дитина має виразно відчути новизну та своєрідність тих понять, які вона тепер опановує, їх відмінність від досвіду початкової школи. На жаль, у сучасних програмах і підручниках спостерігається змішування, злиття навчальних матеріалів.

Для успішного управління педагогічним процесом за принципом наступності педагог, насамперед, має правильно сприймати й усвідомлювати суть даного поняття, знати шляхи його реалізації. Однак більшість педагогів, як показує анкетування, розуміє наступність поверхово, обмежуючи її загальноприйнятими організаційними формами (екскурсії до основної школи, складання спільного плану роботи з даного питання, взаємовідвідування тощо).

Поняття "наступність початкової та основної школи" розкривається деякими педагогами як "узгодження методів" (32 %); іншими - як "узгодження програм" (23 %) або "співробітництво педагогів початкової та основної школи (вивчення вимог)" (18 %). У відповідях не виділяються суттєві характеристики аналізованого поняття, що свідчить про недостатню професійну підготовку опитуваних із цієї проблеми.

Порівняльний аналіз нині діючих програм навчання засвідчує, що вони здебільшого розроблені окремо для початкової та основної школи. У зв'язку з цим у них нерідко прослідковується дублювання змісту навчання (або ж повністю відсутній зв'язок із попередньою ланкою освіти). В обох випадках певною мірою порушується принцип наступності, що негативно впливає на розвиток учня.

Отже, сучасне бачення проблеми наступності має спрямовуватись на створення умов для реалізації в навчальному процесі початкової та основної школи єдиної, динамічної, перспективної системи навчання.

За свідченням психологів, у молодшому шкільному віці у зв'язку з початком етапу статевого дозрівання відбуваються зміни в пізнавальній сфері молодших підлітків:

уповільнюється темп їхньої діяльності;

виконання певних видів робіт потребує більше часу;

діти частіше відволікаються;

можуть бути роздратованими, неуважними;

можуть неадекватно реагувати на зауваження тощо.

Це, як наслідок, може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, утрати мотивації до навчання, породжувати конфліктні ситуації між однолітками та дорослими. За підсумками психологічного тестування конфліктність у 5-х класах має граничні показники: 92,8-96 %.

Що стосується рівня навчальних досягнень, то спостерігається очікуване зниження показників, про що свідчать контрольні зрізи з базових дисциплін порівняно з діагностичною контрольною роботою. Суттєва різниця в показниках - привід для обговорення на засіданні шкільного методичного об'єднання.

Нової якості у п'ятикласників набувають стосунки з однолітками. Діти хочуть почувати себе частиною цілого колективу, жити з ним спільним життям, бути визнані друзями. Спілкування з друзями стає самостійною діяльністю. Вона існує, з одного боку, у вигляді вчинків підлітків по відношенню один до одного, а з іншого - у формі осмислення вчинків однолітків і стосунків з ними й має значення для формування уявлення про себе. Ця сфера життя та спілкування стає для підлітків надзвичайно важливою й особистісно значущою: зменшується згуртованість (11,1-17,8 %), зростає страх самовираження (55,35-63,21 %).

Водночас досить часто у школярів цієї групи проявляється так зване "почуття дорослості": діти потребують поваги та самостійності, серйозного та довірливого ставлення до них з боку дорослих. Якщо ж основна школа не пропонує учням засобів реалізації їх почуттів дорослості, то в підлітків формується установка на вчительську несправедливість і необ'єктивність.

Результат тієї чи іншої діяльності для молодшого підлітка досить часто є другорядним, а на перше місце виходить сам задум. Тому, якщо вчитель не стимулює ініціативу, самостійність, дитячу творчість, а лише "контролює" результати навчальної діяльності, то таке навчання втрачає для підлітка привабливість та актуальність.

Учителі-предметники мусять ураховувати, що всі ці особливості є об'єктивними, але й минущими. Щоб знайти оптимальні форми та методи взаємодії, учителі, які працюють у 5-х класах, мають познайомитися з навчальними програмами для початкової школи, методикою роботи з дітьми конкретного вчителя початкової школи, від якого клас переходить в основну школу.

Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється також часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів-предметників, які спеціалізуються на роботі переважно у старших класах.

Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:

Зміст навчальних предметів основної школи вибудовується системно, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно лише формується, вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами. Тому, щоб не перевантажувати п'ятикласників, наукові терміни й поняття необхідно вводити поступово, учити дітей виокремлювати їх, характеризувати, використовувати в різних ситуаціях під час уроків з різних предметів. Причому не лише на репродуктивному рівні (запам'ятай, повтори), а й на основі вже сформованих уявлень і досвіду практичної діяльності.

Loading...

 
 

Цікаве