WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Рефлексія і педагогічний процес у контексті зміни освітньої парадигми - Реферат

Рефлексія і педагогічний процес у контексті зміни освітньої парадигми - Реферат

Еволюція свідомості людини сьогодні - це, насамперед, більш потужний перетік знань із галузей спеціальних наук і філософії до побутової свідомості. Згадаймо Архімеда і Евкліда. Який відсоток людей у стародавньому світі володів здобутими ними знаннями? А сьогодні учні 7-8-х класів масової школи (підлітки-"неандертальці" за рівнем розвитку свідомості) трансформують їх знання у побутову свідомість. А учні 9-х класів ("кроманьйонці") трансформують у побутову свідомість знання, відкриті на межі середньовіччя і Нового часу Галілеєм і Ньютоном. І тільки-но поняття теорії відносності, квантової механіки, психоаналізу, сучасної економічної теорії та філософії тощо стануть надбанням побутової свідомості, ми зможемо говорити про якісно новий рівень свідомості людства.

Еволюція свідомості людини сьогодні - це новий рівень більш динамічної єдності структури і функцій, коли структура стає поліфункціональною, а функції змінюють структуру швидше, ніж раніше.

Еволюція свідомості людини сьогодні - це також досягнення вищого рівня гармонії взаємодії пов'язаних зі свідомістю вольової регуляції, емоцій, почуттів, підсвідомого і несвідомого.

Еволюція свідомості людини сьогодні - це збагачення індивідуальності особистості на основі розвитку активної самосвідомості і таких її складових, як самовідчуття, самооцінка, самоаналіз, самодетермінація, самоактуалізація, самоініціювання, самомобілізація, самостимуляція, самовираження, самовладання, самоконтроль, самодисципліна, самоуправління, самореалізація, самоздійснення тощо.

Еволюція свідомості людини сьогодні - це зростання інтенсивності взаємозв'язків і взаємовпливів індивідуальної і суспільної свідомості.

Еволюція свідомості людини сьогодні - це те, що відбулося на Майдані Незалежності у Києві.

Чи прискорюється еволюція свідомості? Якщо так, то що з цього випливає для практичної педагогіки?

"В даний момент історії свідомість людей продовжує розвиватись, причому цей розвиток, вірогідно (курсив наш - А. П., Є. П.), іде з відомим прискоренням, зумовленим прискоренням наукового, культурного і технічного прогресу" (Немов, 1999, С. 138). Зазначимо, що обережність висловлювання тут зайва. Еволюція свідомості дійсно йде з прискоренням. Тож уявімо собі, що очікує людину в умовах прискорення і глобалізації суспільних процесів. Настає час, коли діти випереджують у загальному розвитку, зокрема у розвитку свідомості, своїх батьків і це треба вітати.

Ще раз запитаймо себе, що є структурою суспільної свідомості? Чи не можна віднести до цієї структури усю соціокультуру з усіма без винятку її інституціями, які розвиваються, як ми спостерігаємо, перманентно? Повернемось до висловлювання Л. Рубінштейна про взаємодію структур і функцій і перенесімо це положення на інституції суспільства, які є структурами і функціями суспільної свідомості. Тож чи припинилася еволюція суспільної свідомості? Ні вона не тільки не припинилася, але й прискорюється. Щодо індивідуальної свідомості людини, то її не можна ставити над суспільною свідомістю. Безумовно, відбувається взаємодія індивідуальної свідомості і суспільної. Скоріше індивідуальна свідомість є відображенням суспільної, а не навпаки. Суспільна свідомість є системою вищого порядку відносно індивідуальної. Спостерігається ситуація, коли розвиток індивідуальної свідомості пересічної людини наче б то не встигає за суспільною, є повільнішим. Тож суспільна свідомість має брати відповідальність за розвиток індивідуальної. Інакше не буде бажаних емерджентних властивостей цілісності.

Індивідуальна свідомість надає людині можливості за допомогою мови понять негенетичним шляхом швидше привласнювати знання та практичний досвід людства для здійснення колективної, суспільної діяльності. Як бути з тим, що обсяги інформації, якою користується людство, у другій половині XX століття подвоювались кожні 5 років, сьогодні подвоюється кожні 4 роки, а найближчими роками будуть зростати лавиноподібно? Бачимо, що лавиноподібне, експоненціальне збільшення обсягів інформації не лякає людину. Можливо тому, що запам'ятовування інформації - це не вся свідомість, а свідомість - це не вся психіка. Людина вже навчилась відображати і зберігати інформацію на штучних носіях, як і здійснювати пошук необхідної інформації за допомогою технічних засобів - Інтернету тощо.

Разом з тим, інтенсифікація інформаційних процесів породжує свої проблеми, зокрема проблему згортки великих обсягів інформації для її сприйняття і обробки мозком людини та пристроями, що мають реальні фізичні обмеження. Засобами згортки інформації є абстрагування, формування понять і понятійне логічне мислення - продукти пізніших етапів еволюції свідомості. Сучасна людина має різну здатність до понятійного мислення, різну здатність свідомо привласнювати досвід людства для здійснення подальшої колективної, суспільної діяльності і, відповідно, різну здатність створювати нове. Ця різниця досі не мала суттєвого значення для розвитку цивілізації. Суспільство досі задовольнялось декількома відсотками творчих працівників. Однак, процеси глобалізації відкривають нову епоху розвитку цивілізації і формують нові вимоги до людини. Віднині здатність до більш продуктивної згортки інформації та різноманітність творчих проявів людини - головний чинник прогресу цивілізації, адже чим більша різноманітність особистостей, тим сильніші прояви емерджентних властивостей і тим розвиненішою є суспільна свідомість і практика. Несприйняття нових реалій означає загрозу тій чи іншій спільноті опинитись на узбіччі цивілізаційного розвитку і вимерти подібно динозаврам, що і відбувається нині з нами (Україна за даними ЮНЕСКО за 2004 рік знаходиться на 99 місці у світі за якістю життя!).

Чому люди такі різні за рівнями розвитку свідомості і як зменшити ці розбіжності, як уникнути сповільнення й дострокового припинення онтогенезу свідомості - ось одне із головних проблемних питань педагогіки в епоху глобалізації суспільства. Пам'ять зі знаннями, вміння, навички, інтелект взагалі - це лише частина більш загального і ширшого феномену свідомості, як і зміст свідомого лише частина змісту психічного життя людини. Отже, ще раз приходимо до висновку: сучасна школа поки що лише частково здійснює необхідну для суспільства XXІ століття функцію, проблема зменшення розбіжностей між рівнями індивідуальної свідомості ще очікує свого розв'язання.

Що покласти у критерії стратифікації свідомості? Як розрізняти рівні свідомості сучасників?

Зазначимо, що поділ носіїв сучасної свідомості на "пітекантропів", "синантропів" та інших є умовним, таким, що дозволяє лише ілюструвати наявність різних рівнів свідомості. Ми не знаємо напевне, якою була свідомість пітекантропів і неандертальців, але ж пам'ятаймо, "онтогенез повторює модифікований філогенез". Що покласти в основу науково обґрунтованої стратифікації рівнів свідомості? - то питання, яке потребує окремого дослідження. Загальним критерієм рівня свідомості суспільства можна обрати побутову свідомість пересічної людини. А показниками рівнів побутової свідомості пересічної людини - усвідомлення і дотримання принципів верховенства права та норм постконвенційної моралі, спрямованість особистості ("бути чи мати"), знання наукової картини світу, володіння продуктивними формами мислення тощо. Можна обрати критерієм рівня свідомості суспільства різницю (дельту) між побутовою свідомістю і теоретичною чи швидкість подолання різниці між побутовою і теоретичною свідомістю.

Дві тенденції зміни становища людини в сучасному світі вважаються хрестоматійними: тенденція до глобалізації (зростання взаємозалежності і цілісності людського суспiльства) і тенденція до зростання автономії (свободи, індивідуальності) людини. "Що більше радіус оточуючої людину зовнішньої культури, то інтенсивнішою має бути відцентрова сила особистості для того, щоб зовні, на поверхні, дати той самий результат: однаковий рівень моралі та вільної дії ... нам зараз важче бути особистостями, аніж нашим предкам" - так ще на початку XX століття бачив основну проблему сучасної людини видатний російський педагог С. Гессен. Такою вона залишається і сьогодні.

Індивідуальність людини і її самосвідомість в історії формувались одночасно, завжди були і є взаємопов'язаними. Тому, прийнявши за постулат твердження, що нова епоха постіндустріального глобалізованого суспільства формує нові вимоги до людини - бути творчою індивідуальністю, визначимо базовим елементом творчої індивідуальності її свідомість і самосвідомість. На цьому наголошує і відомий підручник: "Магістральним напрямом подальшого розвитку свідомості людини стає розширення сфери усвідомлюваного людиною в собі і навколишньому світі" (Немов, С. 138). Розширення сфери усвідомлюваного людиною в собі - це, насамперед, сучасні психоаналіз, психотерапія, психотренінги, а розширення сфери усвідомлюваного людиною у навколишньому світі - це, насамперед, усвідомлення надсистемних цілей існування людини, тобто таких, що виходять за межі організму індивіда.

Loading...

 
 

Цікаве