WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Рефлексія і педагогічний процес у контексті зміни освітньої парадигми - Реферат

Рефлексія і педагогічний процес у контексті зміни освітньої парадигми - Реферат

(Немає нічого дивного і шкідливого для суспільства в тому, що легіони чиновників в Україні сьогодні перефарбовуються у помаранчевий колір. Як заявив на засіданні Харківської облради 28 січня колишній губернатор Харківщини Євген Кушнарьов, за один день він пережив стільки проявів зради, фарисейства, скільки не було пережито ним за все його попереднє життя. Чому ж тут дивуватись? Механізми соціалізації діють!).

Зазначимо також, що спільна діяльність людей забезпечується не лише свідомістю, а й вольовою регуляцією. Сучасник може мати самосвідомість на рівні пітекантропа, підкорятись тим чи іншим впливам групової суспільної свідомості і мати окремі вольові якості низького чи високого рівня розвитку. Ми зустрічаємо таких на кожному кроці, навіть, у державних органах управління. А деякі із них завдяки мімікрії і вольовим якостям стають, навіть, вищими керівниками держави. Так газети повідомляють, що глава одної із сучасних африканських країн мав слабкість до канібалізму, а у багатьох інших країнах досі одні страчують інших, неслухняних підданих та неугодних суперників, фізично без суду і слідства. А як визначити і оцінити свідомість Гітлера, Сталіна, Пол Пота? Припущення про стратифікацію суспільної свідомості дозволяє зрозуміти це. Так, підвалини революційної теорії розробляють у муках і сумнівах творчості, зазвичай, кращі уми свого часу, піонери еволюції теоретичної свідомості, її вищого рівня. Вони створюють передумови збурення побутової свідомості мільйонів її носіїв. Організаторами-виконавцями планів перебудови часто стають вольові "пітекантропи", з сильною, але переважно несвідомою (мимовільною) чи напівсвідомою вольовою регуляцією. А результатами "матеріалізованої революції свідомості" можуть скористатись ще інші особини, більш віддалені від початкових пошуків, назвемо їх "кроманьйонцями". Отже, маємо визнати суперечливу природу людини сучасності - носія нашарувань свідомостей різних попередніх епох, наслідок недосконалостей онтогенезу індивідуальної свідомості.

(Для тих, хто не згоден з даним твердженням, ще раз нагадаємо злободенні питання, що сьогодні на слуху: "Хто давав вказівки і хто вбив журналіста Георгія Гонгадзе?", "Хто і чому збирав заздалегідь заяви "вірнопідданих" підлеглих про підтримку провладного кандидата на посаду Президента України?", "З чийого дозволу і чому так успішно політтехнологи сусідньої держави здійснювали масову маніпуляцію суспільної свідомості братнього народу впродовж недавньої передвиборної кампанії в Україні?", "Як усе це може бути можливим в наш час?", "До якої класифікації свідомості віднести тих, хто перебуває у пенітенціарних закладах?").

З огляду на діючі механізми соціалізації - конформізму, сугестії, зараження, маскування, мімікрії, нівелювання, усереднення, пристосування тощо, маємо визнати наявність великої стратифікації суспільної свідомості. Велика стратифікація суспільної свідомості мала місце в історії завжди і пов'язувалась з майновим становищем (наприклад, касти середньовічної Індії). В Новий час вона не зникла, а лише відійшла у тінь, не так різко окреслена, пов'язується не стільки з майновим становищем, скільки з умовами онтогенезу взагалі, і є, на відміну від попередніх епох, більш різноманітною.

Завершуючи розгляд свідомості як сукупності елементів, зв'язків, відношень і функцій та відповідаючи на питання, що є власне свідомістю - самосвідомість людини чи суспільна свідомість, ми ще раз декларуємо нашу схильність вважати свідомістю саме суспільну свідомість, а не її елемент - індивідуальну свідомість чи самосвідомість. Ми не знаємо напевне, як складові елементи утворюють емерджентні властивості системи вищого порядку - суспільної свідомості. Однак, чи потрібно нам знати взагалі кількісні виміри взаємозалежності, взаємодії складових суспільної свідомості, взаємодії частин і цілого надскладної системи? Вважаємо, що це не є можливим і не потрібно. (Хоча прийнято вважати знанням редукцію складного до рівня простих елементів). Знати тенденції у якісному вимірі - то вже не мало.

Свідомість як об'єкт педагогічних впливів

Онтогенез свідомості повторює філогенез. Чи може онтогенез не завершитись? Що означає незавершений онтогенез з точки зору педагогіки? Хто має відповідати за наслідки незавершеного онтогенезу?

Сучасна система освіти як і вся система відтворення (соціалізації) нового покоління лише частково зорієнтована на становлення індивідуальної свідомості. Цей факт ігнорування проблеми свідомості педагогікою має сприйматись нами найбільш дивним в контексті сучасного реформування системи освіти, як і факт величезних розбіжностей у рівнях свідомості (рефлексії) школярів унаслідок відсторонення їх батьків від онтогенезу свідомості їх дітей, однак інерція мислення поки що заважає надати цьому належну увагу.

Усі ми чомусь впевнені, що сучасна система освіти своєчасно розпочинає свій вплив на становлення свідомості молодого покоління (вживання слова "формування" замість "становлення" слід уникати - це різні поняття). Це вірно лише частково, якщо вважати передачу молодому поколінню обсягів знань основною місією школи. Тому слід ще раз переглянути ієрархію задач спеціально створеної суспільством інституції - галузі освіти відповідно структурі і генезису свідомості.

"Людина не народжується зі свідомістю" - ось основна вихідна теза-постулат системи відтворення нового покоління. Процес становлення свідомості розпочинається в онтогенезі людини відразу після її народження і триває не менше двох десятків років, а її розвиток може продовжуватись усе життя. Становлення свідомості, в тому числі, мови, понятійного мислення було б правильним порівнювати із розквітом бутона квітки, а не з записом знань на чистий аркуш паперу, як це прийнято вважати на рівні побутової свідомості. Але ж чи знають батьки про особливості становлення свідомості їх дітей у онтогенезі і чи сучасна педагогіка в повній мірі враховує ці особливості? Ні і ні! Сучасні шкільні підручники дещо повідомляють про онтогенез як модифіковане повторення філогенезу, але виключно про онтогенез будови організму в утробний період його розвитку. Знайомлення з онтогенезом обмежується показом малюнків плоду з хвостом чи зябрами, які проявляються на певних етапах утробного розвитку. Щодо свідомості, то її онтогенез відбувається не в утробі матері, а в соціальному середовищі. Чисельні історії про "мауглі" переконливо свідчать, якщо нема відповідного середовища, то свідомість сама по собі не виникає. Батьки мають знати, що онтогенез свідомості їх дітей не повторює автоматично модифікований філогенез свідомості людини, а може зупинитись на будь-якому етапі і тоді не свідомість, а інші механізми адаптації (які скоріше притаманні зрілим "неандертальцям" і "пітекантропам") забезпечують пристосовування їх до життя у суспільстві. Батьки мають чітко знати відповідь на запитання "Якщо людина не народжується із свідомістю, то де беруть початок розбіжності у рівнях свідомості людей з однаковими генетично успадкованими задатками?". Припинення, затримка чи сповільнення онтогенезу свідомості дитини означає консервацію тих рівнів свідомості, які відповідають історично пройденим етапам філогенезу, таким як "свідомість пітекантропа", "свідомість неандертальця" тощо.

Сучасна психологія вважає доведеним і загальновідомим той факт, що основний етап становлення структур, пов'язаних з індивідуальною свідомістю (мови, мислення, вольової регуляції тощо) відбувається у віці до 5 років. Тож яка відповідальність лягає на виховне оточення дитини! Батьки ж у своїй більшості в цей період покладаються на "авось", а потім усю відповідальність перекладають на школу. А школа стає заручницею недовиховання батьками своїх дітей - проблема, яка очікує свого розв'язання на основі нової особистісно зорієнтованої освітньої парадигми. Приходимо до висновку: 1) держава має взяти на себе відповідальність за ліквідацію неуцтва, невігластва молодих батьків у питаннях становлення свідомості їх дітей дошкільного віку; 2) не передача суми знань такому собі об'єкту - "усередненому" учневі, а розвиток мови, мислення і довільної вольової регуляції - основних складових активної свідомості кожної конкретної дитини, підготовка старшокласників до майбутнього особистісно зорієнтованого виховання своїх дітей має стати пріоритетними завданнями системи освіти як основної інституції суспільства, відповідальної за відтворення нового покоління.

Чи припинилась еволюція людини та її свідомості?

Еволюцію людини пов'язують з дією механізму природного відбору. Дехто вважає, що сучасна людина не підлягає дії відкритих Ч.Дарвіном законів. Однак, ми маємо пам'ятати про взаємодію морфологічних структур мозку і його функцій. Безумовно, функції змінюються, ускладнюються. Отже змінюються і ускладнюються структури. Це і є еволюція.

Loading...

 
 

Цікаве