WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Рефлексія і педагогічний процес у контексті зміни освітньої парадигми - Реферат

Рефлексія і педагогічний процес у контексті зміни освітньої парадигми - Реферат

Особливістю проявів свідомості є нашарування нових утворень на більш ранні, давні, а не повне заміщення старого змісту новим. Як і у колективному несвідомому, у свідомості людини теж присутній досвід усіх попередніх поколінь як нескінченна множина нашарувань. Саме це створює ту різноманітність і те багатство контекстів, що так необхідні для виникнення емерджентних властивостей більш досконалої цілісності. І саме це унеможливлює створення штучного інтелекту електронними засобами. Прогрес цивілізації суттєво прискориться, якщо цивілізація буде свідомо і цілеспрямовано змінювати відношення між новими і давніми утвореннями шляхом заміщення старого змісту новим, зокрема, побутової свідомості науковою, доконвенційної моралі постконвенційною, правового невігластва правовою свідомістю.

Суперечка про те, чи різняться свідомістю первісна людина (пітекантроп, неандерталець, кроманьйонець) і сучасна людина, сьогодні вирішується так: морфологічні структури мозку, пов'язані із функціями свідомості в основному однакові як у кроманьйонця, так і у сучасної людини, вони формувалися дуже повільно. Морфологічні структури мозку відображають потенційні можливості свідомості, які розкриваються їх взаємодією з функціями. Функціональні прояви індивідуальної свідомості відображають суспільну свідомість конкретної епохи і тому різняться. Особливостями функціональних проявів свідомості сучасної людини є те, що свідомість проходить складні етапи становлення в онтогенезі, є результатом дії багатьох чинників, зокрема, виховання в широкому розумінні цього поняття. Людина не народжується із свідомістю. Онтогенез повторює у модифікованому вигляді філогенез. Крім того, морфологічні структури якось загадково взаємодіють з функціями, розкриваючи ними свої потенції. Програма становлення свідомості розгортається зовсім не так, як генетична програма визрівання біологічного організму. Здійснення цієї програми залежить від зовнішніх впливів. Все відбувається так, наче б то носієм програми становлення індивідуальної свідомості окремої людини є певний зовнішній соціум, суспільна свідомість, наче б то. відповідальність за становлення індивідуальної свідомості Природа поклала на суспільство. Разом з тим, результати соціалізації нового покоління не є наперед визначеними, становлення індивідуальної свідомості може сповільнитись і навіть зупинитись. В реальній дійсності, поряд один з одним, мусять спілкуватись, жити в одному соціумі люди, онтогенез яких з різних причин (цілком реальна ситуація!) не здійснився у повному обсязі. Ми маємо визнати, що поряд один з одним можуть співіснувати (і мають співіснувати!) люди різних епох, в тому числі і "кроманьйонці", "неандертальці" і, навіть, "пітекантропи".

Особливої уваги при аналізі суспільної свідомості заслуговують механізми об'єднання елементів у систему - інтегрування людей у спільноти - групи, колективи, організації, соціуми тощо. Тут ми ще раз звертаємо увагу читача на позицію щодо присутності і співіснування у нашому соціальному оточенні представників різних рівнів людської свідомості в широкому діапазоні - від Мауглі і Чикатило до Матері Терези і Андрія Сахарова. Якщо ж ми припускаємо існування такої стратифікації рівнів людської свідомості, то маємо відповісти на питання "Як уживається поряд творча особистість-людина XXI століття з "пітекантропами", які є і ще довго будуть елементами суспільства як наслідок недосконалостей онтогенезу людської свідомості?".

Відомо, що людей єднає, насамперед, спільність потреби підтримання життєдіяльності. Так люди змушені були дійти згоди щодо норм моралі та права. Крім логіки свідомості, існують чисто психологічні механізми, які цементують єдність людей, формують необхідну стадність поведінки, зменшуючи відцентрові тенденції. Соціальна психологія вивчає такі психічні свідомі чи несвідомі механізми взаємного впливу людей, як то: 1) зараження - позасвідому, мимовільну податливість певним психічним станам (екстази, психози, паніка) шляхом співпереживання; 2) сугестія (навіювання) - персоніфікований емоційно-вольовий вплив однієї людини на іншу, яка сприймає інформацію не шляхом логічних міркувань, а довірою до джерела інформації, котрим можуть виступати авторитети, панівні ідеї, звичаї, забобони тощо; 3) переконання - психічний стан, який виникає як результат інтелектуального впливу, самостійного висновку сприймаючого інформацію; 4) наслідування - несвідоме, мимовільне, чи свідоме, довільне, відтворення індивідом рис і зразків певної поведінки, механізм формування групових норм і цінностей; 5) конформізм - свідоме прийняття індивідом поглядів, цінностей та норм поведінки певної соціальної групи під тиском зовнішніх умов і обставин, всупереч власним переконанням, проявляється у схильності уникати самостійних рішень та в пасивній, пристосовницькій орієнтації на сприйняття готових стандартів оцінок, поведінки.

(До класичних прикладів сугестії і конформізму можна віднести поведінку підлеглих у владній ієрархії під час виборчої кампанії в Україні 2004 року. Ось один із них. З позачергової наради у районній ланці системи управління освітою одного із міст Кримського півострова повертається директор загальноосвітньої школи і схвильовано повідомляє своїм підлеглим, що тільки-но в Інтернеті оприлюднено звернення одного із кандидатів на посаду Президента до кримських татар, яким обіцяно, за умови їхньої підтримки цього кандидата, вигнати усіх росіян із Криму. Збудження директора миттєво передається підлеглим, у більшості росіянам за національністю. Виникає пропозиція негайно провести необхідну роз'яснювально-мобілізаційну роботу з учнями школи для впливу на їх батьків. Наступного дня ми спостерігаємо жваве обговорення цієї ж теми дорослим населенням у міському транспорті, зокрема, про ті ж джерела витоку інформації і про факти "роз'яснювально-мобілізаційної" роботи, навіть у початкових класах загальноосвітніх шкіл міста. Зазначимо, майже усі дійові особи "роз'яснювально-мобілізаційної" роботи мають вищу освіту. На зауваження, що в Інтернеті може розміщатись і те, що трапляється у ящиках для сміття, відповідають "А що тут такого, сьогодні кожен має право на власну думку!").

До переліку психологічних механізмів виживання людини у спільнотах можна віднести також і багато інших якостей психіки людини, в тому числі, агресивність і толерантність, самовпевненість і обережність, безпринципність і принциповість, тупість (інтелектуальну обмеженість) і інтелект і, навіть, емоції патріотизму і інтернаціоналізму. Доцільність їх проявів залежить від конкретної ситуації.

Зазначимо, не можна однобічно відноситись до того чи іншого механізму соціалізації як негативного чи позитивного. Вони є, насамперед, механізмами згортки елементів у цілісність для здійснення спільної діяльності на рівні колективу, соціуму, суспільства. Саме ці механізми соціалізації дають змогу співробітничати людям різного рівня свідомості, в тому числі, і людині з високим рівнем теоретичної свідомості (з університетським дипломом чи науковим степенем), і людині-виконавцю простої репродуктивної роботи з переважно наглядно-дійовим мисленням, і, навіть людині, онтогенез якої зупинився на рівні "неандертальця" чи "пітекантропа".

З іншого боку, названі вище психологічні механізми виживання людини у спільнотах є підґрунтям для негативних наслідків, зокрема для такого ганебного явища як зловмисна маніпуляція людською свідомістю.

Ще раз наголошуємо, наявність "пітекантропів" у сучасному суспільстві необхідно визнати нормою. Адже, якщо ми погоджуємось із проявами будь-яких стародавніх психічних утворень у психіці сучасної людини у формі колективного несвідомого, то таким же чином маємо визнати їх у проявах свідомості. Якщо ми допускаємо можливість призупинення онтогенезу свідомості, то маємо запитати, якому етапу філогенезу відповідає кожна зупинка. Прийнявши до уваги, що згадані вище чисельні механізми адаптації, маскування, соціалізації носіїв різних рівнів свідомості надають широкі можливості їх співіснування і кооперації у практичній діяльності, робимо висновок: у сучасному суспільстві не існує ніяких обставин чи непереборних перешкод, які виключають співіснування "пітекантропа" і сучасної людини.

Loading...

 
 

Цікаве