WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Рефлексія і педагогічний процес у контексті зміни освітньої парадигми - Реферат

Рефлексія і педагогічний процес у контексті зміни освітньої парадигми - Реферат

Сьогодні ми, сучасники стаємо свідками небаченого досі переходу усього людства у XXI ст. до нового суспільного устрою - громадянського суспільства, у якому пріоритет особистості і держави (з її "владою від бога") міняються місцями. Лише сьогодні ми стаємо свідками народження якісно нового громадянського суспільства в Україні - великій європейській країні пострадянського простору, зміни влади, яка зневажала людину, поділяла країну на 3 сорти і ненавиділа опозицію (а значить не сприймала основ громадянського суспільства), на нову владу, яка вперше в історії країни декларує повагу до загальнолюдських цінностей, повагу до будь-якої опозиції, як до необхідного елементу громадянського суспільства, і яка, можливо, вперше в історії, не буде маніпулювати людською свідомістю, виправдовуючи свої вузькокорисні дії благими намірами.

Маємо визнати, критерії загальнолюдських цінностей, за якими можна оцінити рівень нашої цивілізованості, тільки-но формуються і тільки-но стають надбанням побутової свідомості. Яке ж ще молоде людство Землі і яка недосконала поки що його свідомість!

Нові цивілізаційні процеси глобалізації на порозі третього тисячоліття від Різдва Христового розпочинають нову епоху розвитку людства. Їм відповідають процеси народження нового світогляду, нової форми суспільної свідомості - ціннісної (включно екологічної) свідомості. Саме загальнолюдські цінності - вищий критерій і умова існування інтегрованого суспілства XXI століття і по тому, на якому рівні суспільної свідомості - міфологічному, релігійному, ідеологічному чи ціннісному знаходиться більшість людства Землі, оцінюють нас позаземні спостерігачі.

Можна інакше підійти до визначення критеріїв розвиненості цивілізації Землі і отримати той же висновок. Скористаймось відомим принципом системного підходу "Ніяка система не може бути пізнаною із середини, поза її зв'язку з системою вищого порядку і її цілями". Тож приймемо до уваги Мету Природи і призначення людини у Всесвіті.

Чи має Природа мету своєї еволюції? Що є людина і суспільство як елемент і етап еволюції Природи? Відомо, поняття мети використовується людьми як уявний результат спланованої діяльності, обмеженої у часі. Поняття мети використовується також окремими галузями науки як плідне системоутворююче поняття для опису цілеспрямованих систем зі зворотними зв'язками.

Вважаючи розвиток Природи цілеспрямованим, нам за інерцією нашого мислення хочеться допустити наявність у Природи, подібно кібернетичним системам, виокремленої керуючої підсистеми, яка забезпечує необхідний зворотній зв'язок при досягненні цілей. У кібернетиці діє постулат, що за певного рівня складності керованої системи керуюча система повинна мати рівень різноманітності (складності) вищий від керованої. Так кібернетика, наче б то, підтверджує необхідність Бога у Природи. Однак, нам відомі також і системи, зокрема, ринок з його "невидимою рукою" (Адам Сміт), де не окремі центри, а "система в цілому" містить в собі інформацію про майбутнє і є носієм програми цілеспрямованої діяльності.

Якщо ж для доказу існування систем "без явного керівництва" авторитету Адама Сміта для нас недостатньо, можемо звернутись до біології. Відомо, у будівництві термітника чи бджільника беруть участь тисячі комах. Запитаймо себе, у якому локальному просторі знаходиться програма будівництва? Змушені визнати, що носієм проектної інформації є не якась окрема комаха, а їх сукупність. Зграї сарани чи птахів рухаються зазвичай певним маршрутом. Окремо взята особина не знає ні напрямку руху, ні мети. Вся зграя - знає. За даними орнітологів на чолі зграї птахів нерідко може опинитись пташка, яка вилупилась із яйця минулого літа. Відставши від зграї окрема пташка не знаходить потрібного напрямку і гине. Але ж якщо збирається певна "критична маса", то виникає колективне знання, якого не було. Подібні ефекти "критичної маси" спостерігаються також у риб, дельфінів і інших представників живого світу. Звісно, кожна окрема особина не усвідомлює кінцеву мету колективного руху. Можна допустити, що і людське суспільство має мету, яку не усвідомлює. Як виникають властивості системи, які не можна ніякими відомими сучасній науці способами звести до властивостей елементів, - чи не найбільша загадка Природи? І чи не вступає людство в процесі розпочатої глобалізації в епоху нової якості колективної свідомості?!

Отже, ми переконуємось, що для цілеспрямованої системи не обов'язково мати виокремлену керуючу підсистему і кінцеву мету як фінал, завершення. І зовсім не обов'язково має випливати із наших звичних уявлень про цілеспрямовану діяльність, що і вся Природа повинна мати Бога як виокремлену сутність, а також і кінцеву мету свого існування як фінал. Отже, достатньо сприйняти, що Природа (Всесвіт) як над-Система має притаманні їй атрибути взаємодії складових елементів, змін, відображення, розвитку, і вважати Метою Природи не якийсь там фінал, а саме її перманентний розвиток як самоорганізацію, самоускладнення. Інакше кажучи, Природа не потребує Мети як фіналу, оскільки має внутрішню потенцію саморозвитку при її нескінченності у просторі і часі. Усе те, що людина досі приписувала Богу, насамперед, Творче Начало, є атрибутом, невід'ємною властивістю матерії, яка проявляється завжди і скрізь. Розуміння цього робить зайвим поняття Бога, розв'язує методологічну проблему дуалізму, наповнює моністичним змістом поняття матерії як об'єктивної реальності. Тож твердження "Бог - у кожному із нас" має глибинний смисл. Як і твердження: "Бог присутній у всьому."

Що є активна свідомість людини і людства у Всесвіті? Ніщо інше, як локалізація Творчого Начала матерії. Мета Природи розподілена на елементах свідомості людини і людства подібно тому, як міграційна мета зграї птахів розподіляється на елементах їх сукупності. Саме в цьому полягає призначення людини у Всесвіті - у локалізації Творчого Начала матерії для подальшого її ускладнення, самоорганізації. Так ми приходимо з іншого боку до висновку, що рівень розвитку свідомості людини і людства як вищої форми активного самовідображення матерії у даному локальному просторі Всесвіту є критерієм розвитку цивілізації Землі для спостерігача ззовні.

Свідомість людини і суспільства як предмет наукових досліджень

Сказати про свідомість, що вона є вищою формою відображення, це дуже мало. Необхідно деталізувати це твердження, спираючись на знання сучасної науки. Не претендуючи на повноту викладу, а лише готуючи читача до сприймання суто педагогічних питань, акцентуємо увагу на наступному.

Людина - біологічна істота, вона є вищим представником живого, тваринного світу і, як така, містить в собі усю історію його розвитку і, в тій чи іншій мірі, його якості, властивості. Зокрема, людина веде себе водночас і як особина у стаді овець чи баранів, і як особина у зграї вовків чи шакалів. І в цьому нема нічого дивного чи такого, що ображає так звану гідність людини. Адже еволюція продовжується, людина розвивається і удосконалюється, наближаючись до Бога. Письменники відображали двоїсту природу людини раніше, ніж це почала робити наука, і їх мова завжди була більш зрозумілою для загалу. Так, іспанський класик Мігель де Унатуно зауважив в одній із своїх книг: "Будь-яка жива людина несе в собі сім доброчинностей і сім протилежних їм смертних гріхів: вона гордовита і сором'язлива, ненажерлива і стримана, похітлива і цнотлива, завидюща і милосердна, скупа і щедра, лінива і старанна, гнівна і терпляча. І вона може викликати із самої себе однаковим чином тирана і раба, злочинця і святого, Каїна і Авеля" (Лиханов А. Драматическая педагогика: очерки конфликтных ситуаций. - М.: Педагогика, 1983 - 320 С. 7). Психологія XX ст. переконливо пояснила двоїсту природу людини з наукових позицій, стверджуючи, що свідоме у психіці людини - це лише острів в океані несвідомого, що у несвідомому кожної людини відображено так зване колективне несвідоме усіх її попередніх поколінь і, можливо, у тій чи іншій мірі, всього попереднього тваринного світу.

Loading...

 
 

Цікаве