WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Рівні управління інноваційними процесами - Реферат

Рівні управління інноваційними процесами - Реферат

Такі особливості загальноосвітніх навчальних закладів інноваційного типу створюють підстави для виявлення загальних механізмів управління їх розвитком в умовах формування інноваційного освітнього середовища регіону. До них ми відносили:

перехід на концептуальний рівень освітньої діяльності з орієнтацією на інноваційні процеси;

відкритість школи до нововведень, укоріненість у регіональну стратегію розвитку освіти;

систематичне проведення аналізу освітніх потреб суспільства та адаптація його основних ідей до контингенту школярів;

створення служб підтримки ефективного протікання інноваційних процесів, використання моніторингових досліджень, психологічної служби, органів громадськості тощо;

організація науково-методичних структур колегіального управління (кафедр, малих педагогічних рад, творчих команд тощо);

створення нових форм підготовки педагогічних працівників до інноваційного пошуку;

забезпечення державно-громадського управління на рівні міжгалузевих взаємозв'язків (через інтеграцію зі структурами інших відомств та установ: культурою, медициною, службою у справах сім'ї та молоді тощо).

Процес запровадження нововведень у практику шкільної освіти здійснюється поетапно. У своїх публікаціях ми розкривали умови організації запровадження нововведень, визначали стратегії управління, форми та методи підготовки суб'єктів до інноваційного пошуку, пропонували науково-методичні підходи подолання консервативного опору та психологічного дискомфорту суб'єктів інноваційного пошуку, рекомендували технології оприлюднення результатів інноваційного досвіду.

Як видно з таблиці, на першому етапі здійснюється робота з підготовки педагогічного колективу до усвідомлення необхідності змін і впровадження нововведень. На цьому етапі в навчальному закладі формується відповідне інформаційне поле на основі залучення педагогічного, учнівського та батьківського колективів до різних форм співпраці (конференції, збори, семінари, нараді, зустрічі з досвідченими вчителями, відомими науковцями та ін.). Водночас адміністрація школи здійснює моніторинг якості освітніх процесів у навчальному закладі й оприлюднює їх кількісні й якісні показники.

Основна мета першого етапу полягає в тому, щоби більшість членів шкільного колективу усвідомили, що реальний стан функціонування школи не відповідає новим тенденціям розвитку суспільства, науково-технічному прогресу, вимогам батьків у забезпеченні їхніх дітей освітніми послугами відповідно до потреб та інтересів, урешті, не сприяє професійному зростанню педагогічного колективу тощо.

Для другого етапу характерними є пошук і актуалізація нових ідей. Головною метою цього етапу є виявлення кола проблем, актуалізації нових ідей, їх обговорення у шкільному колективі та з науковцями. На цьому етапі формується творча група (учителі, психологи, шкільна адміністрація, старшокласники, батьківська громадськість, учені і т. д.), діяльність якої спрямовується на розробку й оформлення ідеї у відповідний проект чи програму.

На третьому етапі здійснюється проектування нововведення шляхом формалізації ідеї (розробка проекту чи програми), яку здійснює творча група. Насамперед аналізується стан функціонування навчального закладу на основі проведеної діагностики, визначається майбутня перспектива, окреслюється стратегія досягнення мети. Якщо школа намагається провести зміни одночасно на декількох напрямах, скажімо, у виховній системі, змісті, навчальних технологіях, управлінських підходах, тоді кожна група вибудовує власну стратегію досягнення мети. Результатом етапу є підготовлений проект нововведення, де повинні бути віддзеркалені мета, завдання, основні заходи по реалізації нової ідеї, залучені ресурси, критерії змін і методика виявлення ефективності інноваційного процесу.

На четвертому етапі відбувається освоєння (апробація) нової педагогічної ідеї. Тому важливим для керівника школи є врахування "людського чинника" (мотивація, стреси, функціональна невизначеність, вчасна поінформованість, неконтрольованість ситуацій тощо) в інноваційному процесі та створенні комфортних умов для роботи всіх суб'єктів інноваційної діяльності.

Метою п'ятого етапу є визначення стратегії управління та забезпечення підготовки суб'єктів інноваційного пошуку до роботи в нових умовах. На цьому етапі важливого значення набуває роль консультанта (наукового керівника) як одного з керівників інноваційної педагогічної програми. Йдеться, насамперед, про вибір стилю управління, уміння презентувати ідею, оцінювати та контролювати проміжні результати, делегувати повноваження, мотивувати до співпраці, налагоджувати зовнішню комунікацію тощо. Ефективність нововведень значною мірою залежить від готовності учасників до інноваційної діяльності. Тому особливого значення набуває процес навчання педагогів-дослідників, під час якого відбувається освоєння механізмів пошуково-дослідницької роботи та інноваційний технологій.

На шостому етапі розв'язується мета подолання опору та психологічного дискомфорту, оскільки нерідко у процесі підготовки та запровадження педагогічних нововведень у навчальному закладі виникають ситуації протистояння. Здебільшого так чинять педагоги з великим стажем і досвідом роботи через власну консервативність щодо змін; недосвідчені (некомпетентні) учителі, які уникають конкуренції колег; педагоги, психологічно невпевнені у своїх професійних можливостях, що заважає їм бути дієвими суб'єктами інноваційного педагогічного пошуку. Водночас і в середовищі педагогів-дослідників виникають непорозуміння в нових стимулах роботи, наявності (чи відсутності) позитивного іміджу, зміні режиму роботи, додаткових витратах, необхідності постійного навчання тощо. Про це свідчать результати наших досліджень, які підтверджуються аналізом проблем, що супроводжують інноваційний пошук у школі як українських (Л. Даниленко, Т. Сорочан та ін.), так і зарубіжних педагогів (В. Лазарєв, О. Хомерікі, М. Поташник, Т. Шамова та ін.).

В окремих зарубіжних дослідженнях підкреслюється, що ситуації опору є природним явищем, послаблення яких відбувається у процесі створення психологічно комфортного середовища у шкільному колективі на основі широкої поінформованості (як позитивних, так і негативних проміжних результатів), позитивної комунікації, виявлення постійного інтересу до справ кожного, створення особистісної мотивації для кожного учасника інноваційної педагогічної діяльності тощо. За таких умов розвиток кожного вчителя досягає найвищої форми - саморозвитку, а управління інноваційними процесами - форми самоуправління.

Результати спостережень за практикою впровадження нововведень показали, що з часом формується стала та професійна команда педагогів-дослідників. В умовах комфортної психологічної атмосфери в педагогічному колективі та необхідного забезпечення роботи ця творча група постійно поповнюється колегами, які бажають працювати по-новому. Існує й інший досвід, коли шкільний колектив розподіляється на дві опозиційні групи, одна з яких продовжує шукати нові ідеї, інша - чинити опір. Обидва варіанти є закономірними.

На сьомому етапі здійснюється оприлюднення результатів інноваційного пошуку безпосереднім здобутком якого є інноваційний продукт. Його ефективність, практичну доцільність, відповідність сучасним потребам усвідомлює обмежене коло людей. Однак будь-який інноваційний продукт (зміст окремого продукту, курсу, алгоритм педагогічної технології, методика, нова організація навчально-виховного середовища та інші ідеї) повинен бути оприлюднений на різних рівнях:

батьків, які зацікавлені в якості шкільної освіти;

школярів, мотивація до навчання яких значно зростає, на рівні вчителів, професійний саморозвиток яких відбувається постійно та свідомо;

органів державного управління, представники яких вивчають, оцінюють, коригують інноваційні процеси у школах і забезпечують їх системне впровадження.

Основними формами оприлюднення результатів інноваційного пошуку є семінари, презентації, публічні конференції для батьків, учителів, керівників загальноосвітніх навчальних закладів, виступи в засобах масової інформації тощо.

Вищевикладені міркування про управління інноваційними процесами на рівні загальноосвітнього навчального закладу дозволяє зробити висновки про те, що ефективна організація нововведень у школі залежить від розвитку її інноваційного потенціалу, професійної компетентності педагогічного колективу до роботи в умовах пошуку, створенні науково-методичної та матеріально-технічної підтримки інноваційних змін, залученні державно-громадських зв'язків.

Loading...

 
 

Цікаве