WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Рівні управління інноваційними процесами - Реферат

Рівні управління інноваційними процесами - Реферат

Проблема управління інноваційними процесами в загальноосвітньому навчальному закладі, підготовки педагогів до інноваційного пошуку є предметом наукового аналізу вітчизняних (В. Даниленко, Н. Клокар, В. Олійник, В. Паламарчук, В. Пінчук та ін.) і зарубіжних учених останнього десятиліття (І. Загвязинський М. Кларін, В. Лазарєв, М. Поташник, О. Хомеріки, Т. Шамова та ін.). В їхніх дослідженнях систематизується набутий досвід управління розвитком школи, що стало передумовою концентрації уваги на питаннях організації інноваційних процесів, технології управління ними, вироблення системи оцінювання педагогічних новацій, матеріально-технічного забезпечення нововведень тощо.

Саме з піднесенням ролі інноваційного розвитку освіти особливого значення в системі управління школою набуває питання організації функціонування й розвитку навчального закладу на науковій основі. Пріоритетними напрямами управління школою виступають пошуки шляхів організації освітніх, педагогічних і управлінських нововведень. Відтак, нові напрямки педагогічного пошуку дозволили розширити функції внутрішньошкільного управління.

Ефективність реалізації нововведень значною мірою залежать від інноваційного потенціалу школи. Під інноваційним потенціалом школи розуміють здатність створювати, сприймати та реалізовувати нововведення. Здатність до реалізації конкретного нововведення, на думку В. Караковського, Л. Новікової, Н. Селіванової, Е. Соколової та ін., виявляється в наявності матеріально-технічної, фінансової бази, особистісно-мотиваційної підтримки педагогічних ініціатив, особливостей школи як організаційної системи у створенні інноваційного середовища тощо.

Показниками матеріально-технічних і фінансових можливостей школи педагоги називають: наявність у навчальному закладі різних за розмірами приміщень для проведення окремих колективних заходів, зручний режим роботи експлуатації таких приміщень, доцільно оформлений інтер'єр, що допомагає підтримувати настрій для відповідної роботи, достатня кількість різноманітних приладів для різних видів діяльності, наявність засобів для оформлення конкретних заходів і копіювальна техніка. Водночас передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення нововведення: оплата додаткової праці педагогів, відповідна свобода та гнучкість у використанні кошторису.

Особистісно-мотиваційне забезпечення інноваційних процесів у школі передбачає: наявність професійних можливостей педагогічного колективу, шкільної адміністрації та узгодженість інноваційного пошуку з освітніми інтересами учнів та їхніх батьків. Характерним для перших двох є наявність (чи відсутність) творчого спрямування у професійній діяльності адміністрації та вчителів школи. При цьому враховуються досвід авторитетних педагогів, існуючий досвід використання нововведень, доброзичлива психологічна атмосфера в колективі. Важливими є професійно-демографічні характеристики, співвідношення статей, загальнокультурна та професійна компетентність педагогів.

Російські вчені (В. Караковський, Л. Новікова, Н. Селіванова, О. Соколова та ін.) наголошують, що особливе значення для ефективності інноваційних процесів має наявність інноваційного потенціалу адміністрації школи. Йдеться про те, що керівники шкіл водночас із загальнопедагогічними інноваційними рисами повинні мати ще й відповідну інноваційну позицію. Вона складається з таких компонентів, як статус або визнання професійної компетентності (що сприяє внутрішньому впливу на реалізацію освітніх інновацій та формування зовнішнього іміджу в розвитку навчального закладу), захопленість своєю діяльністю, позитивне ставлення до нововведень і розуміння їх мети, упевненість у досягненні цілей.

Залежно від статусу організатора (керівника) нововведень розширюються можливості їх ефективної реалізації. Мотиваційна сфера керівника розкриває його особистісне ставлення до педагогічних новацій, відтак, створює емоційну установку на досягнення ефективного результату.

Інноваційний потенціал школярів міститься в наявності в них досвіду творчих справ, колективної діяльності, здатності до самостійної навчальної діяльності та саморозвитку, достатнього загальнокультурного рівня, різноманітних інтересів.

Важливою умовою для ефективної реалізації освітніх новацій є здатність навчального закладу до створення інноваційного середовища (Е. Роджерс, Н. Лапін, В. Сазонов та ін.). Середовище з високим інноваційним потенціалом - це, насамперед, високий культурний рівень батьків школярів, можливості залучення науковців-консультантів з інноваційної роботи, співпраця з ВНЗ (чи окремими кафедрами), дієва співпраця з позашкільними закладами та установами (палаци дитячої творчості, спортивні майданчики, басейни тощо), підприємствами навколо школи тощо. Необхідно зазначити, що відсутність інноваційного середовища не заперечує необхідності здіснення інноваційного пошуку в навчальному закладі. Натомість його становлення й розвиток виступають активізуючим елементом упровадження освітніх нововведень.

Особливості школи як організаційної системи розглядаються через наявність мети її діяльності, структури, рівня комунікації. Якщо в загальній меті визначено основний напрям розвитку шкільної системи, її інноваційна мета виступає засобом розвитку шкільної системи, її окремих структурних компонентів чи має локальний характер. Практика свідчить, що організаційні структури в інноваційному потенціалі школи є мобільними, гнучкими, модульними. Це дає можливість формувати декілька підсистем, елементів інноваційного пошуку, здатних діяти в довільному режимі та бути незалежними в часі (форми колективного, різновікового навчання, організація клубів, художніх майстерень тощо).

Важливими ознаками інноваційного розвитку шкіл Л. Даниленко називає використання перспективних технологій в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами. До перспективних інноваційних технологій в управлінні школою віднесено ті, які змінюють систему відношень між учасниками навчально-виховного й управлінського процесів, систему інформування між ними (прямого та зворотного зв'язку в управлінні), систему формування в них глобального (національного, транскультурного, гуманістичного) способу мислення. Перспективними інноваційними технологіями названо: сучасні інформаційні технології, моделювання організаційних структур, технології інноваційного менеджменту, зокрема маркетинг інновацій (організація "паблік рілейшн", інжиніринг, реінжиніринг, бранд-стратегія, фрондування інноваційного ринку).

Самодостатнім показником школи інноваційного типу є рівень комунікації, тобто доцільно обраний спосіб і характер передачі (отримання) інформації. Від ефективності внутрішньої й організованої зовнішньої комунікації, за висновками досліджень Л. Калініної, значною мірою формуються погляд на розвиток школи загалом і ефективність інноваційних процесів у межах школи зокрема.

Згідно з висновками В. Караковського, інноваційний потенціал школи складається з таких елементів, як інтерес суб'єктів інноваційного пошуку до позитивних результатів, компетентність педагогів і шкільної адміністрації у процесах реалізації нововведення, співвідношення цілей школи з новою педагогічною ідеєю; наявність сторін, відповідальних за процес і результати апробації нововведення (автор, науковий консультант та ін.), узгодженість інтересів між суб'єктами інноваційного пошуку, з одного боку, та шкільною адміністрацією (педагогічним колективом, батьками), з іншого, підтримка нововведення з боку органів державного управління, інтерес громадськості до розвитку школи.

Отже, на основі вищевикладеного можна стверджувати, що загальноосвітній навчальний заклад інноваційного типу має такі характеристики:

розвиток здійснюється на основі виявлення освітніх потреб навчального закладу, обґрунтування нової перспективи з урахуванням прогресивної практики, стратегічних положень регіональної освіти та наукових досягнень, пошуку оптимальних технологій вирішення поставлених завдань;

предметом управління інноваційними процесами в загальноосвітньому навчальному закладі є розвиток суб'єктів інноваційного пошуку та школи загалом, змістом управління виступають цінності особистісного розвитку, які забезпечують умови для саморозвитку, самореалізації, самовизначення кожного та його творчому професійному зростанні;

розширення змістово-інформаційного та технологічного компонентів шкільної освіти на принципах особистісно зорієнтованого підходу;

готовність педагогічного колективу та шкільної адміністрації до пошуково-дослідницької роботи як основної форми інноваційного пошуку;

налагодження дієвих зв'язків із науково-дослідними інститутами, вищими навчальними закладами міста, ученими з метою мобільного реагування на соціально-технологічні виклики сучасності;

реальна підтримка педагогічних ініціатив, наявність системи стимулювання та мотивації педагогів до інноваційного пошуку;

підтримка інноваційних процесів громадськістю, насамперед батьківською.

Інноваційний тип навчального закладу створює зразки нової освітньої практики, чим задовольняє суспільні запити в освітніх потребах великого міста, формує високий рівень освіти в регіоні, сприяє модернізації галузі. Становлення й розвиток шкіл інноваційного типу створюють умови для продуктивного освоєння нових педагогічних ідей і технологій. Водночас підтримка з боку органів регіонального управління освітою соціально-педагогічних ініціатив учителів, керівників загальноосвітніх навчальних закладів, поширення їхнього інноваційного досвіду через семінари, презентації, науково-практичні конференції, публікації складає достатній імідж для наслідування та розширення мережі інноваційних шкіл у місті, що стає однією з тенденцій розвитку регіональної системи освіти.

Loading...

 
 

Цікаве