WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Рівні розвитку інноваційного середовища - Реферат

Рівні розвитку інноваційного середовища - Реферат

Рівні розвитку інноваційного середовища

У контексті освітніх, педагогічних процесів і систем середовище розглядається як спеціально створена система умов організації освіти, життєдіяльності дітей, спрямованих на формування якісних змін у освіті, педагогічному процесі, навчанні та вихованні школярів

Ураховуючи ці визначення, у контексті нашої публікації доцільно зробити таке обґрунтування: інноваційне середовище регіону є сукупністю організації відповідних умов, створених для реалізації соціально-педагогічної ініціативи й пошуку. Виникнення інноваційного середовища як новоутворення педагогічної науки є результатом існуючих протиріч між інноваційною практикою та консервативними формами освіти, які не відповідають вимогам часу. Інноваційне середовище вирізняється сутнісними ознаками, які потребують наукового узагальнення. Основною джерельною базою інноваційного середовища є соціально-педагогічна ініціатива.

Соціально-педагогічна ініціатива розглядається нами у двох аспектах: як пропозиція, що спрямована на досягнення змін у різних напрямах освіти; як здатність висувати нові ідеї та пропозиції, а також уміння їх самостійно розпочинати і вирішувати. Загалом соціально-педагогічна ініціатива є прагненням педагога (індивідуальне чи колективне) до самостійної та ініціативної діяльності з метою підвищення ефективності розвитку школярів. Оскільки соціально-педагогічна ініціатива є різновидом загальносуспільної активності, важливою мовою та стимулом інтенсивної професійної діяльності, новаторський зміст ініціативи формує думку громадськості та сприяє прогресивним перетворенням у системі освіти. Головна особливість соціально-педагогічної ініціативи полягає у добровільному характері діяльності, коли педагог чи педагогічний колектив беруть на себе значно більшу міру відповідальності, а ніж того вимагають професійні обов'язки чи суспільні норми.

Інноваційне середовище як системне утворення має власну організаційно-функціональну структуру. Основними складовими інноваційного середовища в освітньому регіоні є: стратегія розвитку освіти регіону, тактика формування інноваційних процесів, зміст інноваційного середовища регіону, організаційне забезпечення розвитку інноваційного середовища (операційні управлінські технології), прогнозування розвитку освіти регіону.

Кожен із елементів структури наповнює інноваційне середовище своєю характерною спрямованістю змін. Взаємодіючи між собою, вони утворюють єдине інноваційне тло, яке виступає основою розвитку професійної компетентності педагогів та освіті регіону загалом.

Як бачимо, основним елементом інноваційного регіону є стратегія регіонального розвитку освіти. Це передбачає наявність загальної керівної лінії діяльності органів управління освітою регіону у визначенні та досягненні перспективних напрямів розвитку галузі. Одним із провідних напрямів є визнання пріоритетів інноваційного розвитку. Урахування тактики формування інноваційних процесів уможливлює формалізацію інноваційних процесів на основі науково-методичного обґрунтування. Зміст інноваційного середовища в регіоні створює передумови для нових напрямів пошуку. Організаційне забезпечення розвитку інноваційного середовища ставить за мету добір таких оперативних технологій, результатом яких стає ефективний інноваційний продукт. Елемент прогнозування в інноваційному середовищі має важливе значення, оскільки на основі набутого інноваційного досвіду та отриманого результату формується нове бачення перспектив розвитку.

Оскільки інноваційне середовище регіону має здатність змінюватись, нами виокремленні основні рівні його розвитку та здійснено їх аналіз. Так, основними рівнями розвитку інноваційного середовища можна вважати: адаптивний, професійно-репродуктивний, творчий і стратегічно-цільовий.

Адаптивний рівень розвитку інноваційного середовища, в основному, притаманний тим навчальним закладам, які усвідомили потребу змін в освіті. Спираючись на традиційний досвід, педагоги намагаються самостійно вирішувати питання оновлення змісту, технологій навчання; інтуїтивно використовувати інноваційний досвід інших. Для адаптивного етапу характерним є:

нестійке відношення суб'єктів педагогічної практики до традиційної системи шкільної освіти;

високий рівень інформаційної насиченості;

наявність активної професійної рефлексії суб'єктів педагогічної практики щодо адаптації нових ідей;

низький рівень використання механізмів дослідження та відсутність у педагогів навичок інноваційного пошуку;

виявлення та впровадження у практику шкільного навчання освітніх нововведень інтуїтивним шляхом;

відсутність відповідних організаційних структур у регіоні.

Особливістю професійно-продуктивного рівня розвитку інноваційного середовища є перехід професійної управлінської діяльності на науково-методичну основу. Головна мета цього рівня полягає у необхідності створення системи мотиваційного, технологічного, особистісного забезпечення процесу формування професійної компетентності педагогів до змін. Ознаками професійно-репродуктивного рівня визначено:

освоєння нормативно-регулятивної бази інноваційної сфери;

наявність відповідних організаційних структур у системі загальної середньої освіти столичного регіону;

створення науково-методичної бази супроводу освітніх нововведень;

активізація пізнавальної рефлексії суб'єктів педагогічної практики щодо інноваційних процесів;

розвиток початкових навичок інноваційного пошуку.

Творчий рівень розвитку інноваційного середовища характеризується прийняттям нових цінностей освіти, що розкриває можливості для творчої трансформації їх у шкільну практику. Такий рівень інноваційних змін досягається в результаті організації постійно діючих семінарів, практикумів, залученості педагогів до проектування програм розвитку школи тощо. Творчий етап вирізняється такими характеристикам як:

розвиток нормативно-регулятивних механізмів упровадження освітніх нововведень;

науково-методична й організаційна забезпеченість інноваційних процесів на різних рівнях системи освіти (регіональному, районному, шкільному);

пошук індивідуального підходу в реалізації інноваційного процесу кожним навчальним закладом;

професійна готовність суб'єктів педагогічної практики до інноваційного пошуку;

пошуки адекватних меті та завданням інноваційного дослідження механізмів оцінювання ефективності інноваційного процесу.

Стратегічно-цільовий рівень інноваційних перетворень розкриває рівень високоорганізаційної культури школи, де здійснюється цілеспрямоване керівництво інноваційними процесами та створюються відповідні соціально-педагогічні умови для особистісного розвитку кожного. Досягнення такого рівня супроводжується прийняттям нової стратегії розвитку школи, цілісністю, внутрішньою єдністю та гармонійною взаємодією всіх складових інноваційного процесу. Ознаками стратегічно-цільового етапу в регіоні визначено:

наявність загальноосвітніх навчальних закладів у столичному регіоні з програмами інноваційного розвитку;

професійна компетентність суб'єктів інноваційного пошуку до розробки та впровадження програм інноваційного розвитку на основі перспективного прогнозування;

наявність системи підготовки педагогів до реалізації інноваційних процесів;

розширення можливостей інноваційної сфери шляхом моральної та матеріальної підтримки зі сторони громадських кіл.

Ефективність розвитку інноваційного середовища в регіоні досягається за умови розробки та впровадження механізмів вивчення продуктивності інноваційних процесів. Відповідно до теорії управління, а також логіки розгортання інноваційних процесів вивчення продуктивності відбувається на основі показників "життєвого циклу нововведень, а також факторно-критеріальних параметрів інноваційного середовища (див. матеріал цього автора в попередньому числі часопису ("Директор школи. Україна" 03/08, - Ред.). Доцільними механізмами відслідковування такої продуктивності є контроль і оцінка.

Loading...

 
 

Цікаве