WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Психолого-педагогічне забезпечення креативного навчально-виховного процесу - Реферат

Психолого-педагогічне забезпечення креативного навчально-виховного процесу - Реферат

формування у ліцеїстів загальних понять про психіку та психологію людини, її поведінку та закономірності розвитку;

сприяння розвитку навичок саморегуляції та організації пізнавальної (дослідницької) діяльності;

вироблення у ліцеїстів адекватної самооцінки та почуття власної гідності;

формування у ліцеїстів розуміння того, що розвиток людини і становлення суспільства - два взаємопов'язані і взаємозміцнюючі процеси.

Навчання здійснюється за експериментальною програмою "Психологія творчої особистості", до якої включені елементи знань про психологію людини.

Концепція психолого-педагогічних досліджень особистісного розвитку ліцеїстів

Модель розвитку ліцеїста як головної дійової особи

Модель має прикладне значення і створена з метою досягнення найкращого порозуміння між педагогами та психологами щодо змісту та ідеї реабілітаційного процесу, що відбувається в центрі. Основоположними є такі положення.

1. Людина є біосоціальною системою. З одного боку, вона - частина системи більш високого рівня (група, соціум, природа), з іншого - сама становить цілісну сукупність взаємопов'язаних та взаємовпливаючих системних складових.

2. Унікальна та неповторна особистість людини виникає як наслідок процесу саморозгортання внутрішньої даності (організму) під впливом та у взаємодії з даністю зовнішньою (природні, соціальні та історичні умови).

3. Носієм внутрішньої, біологічної даності є організм, що формує психічні властивості суб'єкта і має такі прояви, як здоров'я, психічні процеси (сприйняття, мислення, пам'ять, уява) та психічні стани (почуття, увага тощо).

4. Зовнішня даність зосереджена у середовищі та залежить від історичного моменту, географічного розташування, типу суспільства, рівня життя та складу родини, національно-культурного середовища. Одним словом, це все те, що ми не обираємо, народжуючись на світ. Середовище формує, насамперед, свідомість особистості через такі прояви, як передача інформації (навчання, засоби масової інформації, книжки тощо), комунікація (спілкування, виховання, соціальний статус, мораль), діяльність (труд, творчість, пізнання, війна).

5. Сукупність свідомості та індивідуальних якостей суб'єкта у загальному вигляді й утворює особистість людини, яка становить цілісну і динамічну систему.

6. Особистість стає суб'єктом (діяльності, пізнання, адаптації тощо) лише за умови формування в неї свого "Я" (характеру, "Я-концепції", "Я"-образу) як результату самопізнання та свідомого розвитку людини, що теж становить процес саморозгортання індивіда у взаємодії з середовищем.

7. "Я"-людина - це єдиний та універсальний інструмент взаємодії суб'єкта з середовищем, якісні характеристики якого створюють характер людини.

Практична цінність цієї моделі полягає у тому, що за даною схемою можна відстежити закономірність впливу окремих факторів на системні елементи суб'єкта.

Внутрішній світ особистості

Основою для розробки і реалізації конкретних заходів, що входять до програми комплексної реабілітації, є модель, яка поєднує в собі концептуально-психологічні уявлення про природу і структуру особистості ліцеїста в цілому та особливості окремих її складових.

Особистість ліцеїста - багатопланове, багаторівневе утворення. Найбільш загальним поняттям, яке характеризує особистість, є її внутрішній світ.

Внутрішній світ особистості - це зовнішній світ, індивідуально інтерпретований, насичений особистісними емоціями, осмислений у діалогах з реальними та ідеальними співрозмовниками, диференційований на функціональні області з різними рівнями значущості.

Цей світ містить у собі як намічені плани, так і нереалізовані задуми. Він рухається між полюсами відторгнутого і притягуючого, які відповідно наближають або віддаляються одне від одного в даному психологічному просторі ті чи інші події, певні соціальні групи, сфери соціальної діяльності особистості. Внутрішній світ особистості - це складна система способів суб'єктивної переробки нею ситуацій, в які вона потрапляє або яких шукає сама, тих подій, учасницею яких стає. Соціальні впливи на особистість багатозначні й багатовимірні, а їх якість визначається тим, як суб'єкт їх розпізнає, оцінює і інтерпретує.

Для нас першочергове значення мають особливості результуючої області внутрішнього світу особистості або її життєвого досвіду.

Значення цієї складової пояснюється трьома основними обставинами.

По-перше, переосмислення життєвого досвіду становить основний предмет рефлексивної активності, яка для нас є ведучою у процесі реалізації особистісного самовизначення і особливо його продуктивних форм.

По-друге, одним із основних компонентів особистісного самовизначення є осмислення тих чи інших аспектів проблемно-конфліктної ситуації саме через призму свого особистісного досвіду.

І остання обставина полягає в тому, що особистісний підхід до освіти будується в межах утворень і процесів самосвідомості, яка займає центральне місце в аутостворюючій сфері особистості.

Саме становлення суб'єктивності, прийняття на себе відповідальності за самореалізацію розглядається нами як одна з основних характеристик особистісного самовизначення.

Змістовною формою, в якій суб'єктність дорівнює самій собі, є самобутність особистості. Самобутність - це сукупність рис характеру, потреб і константних емоційних властивостей особистості.

Самобутність - це істинність особистості, яка має глибоке коріння, їй властива самовираженість, тобто цільність, нероздільність виразу, суб'єктивний зміст, у якому особистість дорівнює самій собі.

Якщо суб'єктність - особлива, пов'язана тільки з людиною, форма її буття, то самобутність - найбільш характерна для даної особистості змістова наповненість цієї суто людської форми існування.

Повнота якісної визначеності ліцеїста включає також цілу низку когнітивних властивостей, які є результатом спільної свідомої стабілізації і упорядження когнітивної сторони її внутрішнього світу.

1. Цілеспрямоване засвоєння знань і приведення їх у систему, що виражається в ерудованості і освіченості особистості.

2. Світогляд особистості, до якого входить цілісна точка зору на місце людини у природі й у суспільстві. Він створюється шляхом концептуальної і структурної систематизації переконань і складає смислове ядро світосприйняття.

Світогляд - це категоріально-поняттєвий рівень існування суб'єктивної особистості. Він виконує пізнавально-орієнтуючу функцію у життєдіяльності.

3. Вивірені й визначені життєві ідеали і цілі особистості.

У цих властивостях виражається ступінь розуміння особистістю світу і своєї ролі у ньому. Вони зовнішні відносно до самобутності і не пов'язані безпосередньо. Але ці властивості досить чітко усвідомлюються, хоча існують начебто приховано в безпосередній течії буття особистості.

Розуміння внутрішнього світу особистості дитини має велике значення для практичної організації та свідомого наповнення реабілітаційного процесу гуманістично зорієнтованими заходами.

Серед показників нормального ходу формування особистості в підлітковому періоді можна виділити:

підвищений настрій при включенні у референтну групу і задоволення від спільної діяльності в ній;

зниження чутливості до критики на свою адресу за рахунок розвитку психологічного захисту;

легкість зміни бажань під впливом референтної групи і співучасті за рахунок емоційної децентрації;

статечність і безкомпромісність бажань в оцінці інших за полярною шкалою при нестійкій самооцінці;

масштаб емоційного зрушення не менше місяця.

Однією з характерних особливостей підліткового віку є достатньо високий рівень сформованості механізмів особистісної саморегуляції. Суттєве підвищення ефективності реабілітаційних заходів на даному віковому етапі можна одержати за допомогою психологізації процесу навчання.

Вибір нами емоційних показників як критеріїв нормального ходу формування особистості пояснюється можливістю їх фіксації на основі спостережень і досить простих діагностичних процедур. Остання обставина робить їх доступними для всіх учасників процесу реабілітації і навчання, що, в свою чергу, підвищує достовірність такої діагностики.

Основні принципи побудови психокорекційної роботи (як індивідуальної, так і групової):

актуалізація резервів міжособистісної взаємодії і внутрішньоособистісної активності;

ефективність такої роботи залежить від актуального стану особистості, яка полягає в психокорекції, і потенціальної лінії її взаємодії з соціумом і з собою.

У плані модальностей соціальної і внутрішньоособистісної взаємодії виділяються такі динамічні тенденції особистості:

адаптація до соціуму;

самосприйняття;

перетворення середовища;

самозмінювання;

соціальна дезадаптація; самонеприйняття;

стагнація міжособистісних стосунків;

внутрішньоособистісна стагнація.

Така типологія взаємодій і відношень особистості як суб'єкта реабілітації покладена нами в основу організації змісту і форми психокорекції роботи.

Для психологічної корекції є важливим врахування таких характеристик створення особистості:

суб'єктність як інтернальність;

суб'єктність як довільність у своїх власних переживаннях;

суб'єктність як незалежність у соціальних і міжособистісних стосунках;

суб'єктність як спроможність до особистісного самовизначення.

Loading...

 
 

Цікаве