WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Професійне становлення педагогів як пріоритет розвивального управління - Реферат

Професійне становлення педагогів як пріоритет розвивального управління - Реферат

перебільшена віра в силу свого знання (читання міні-лекцій менторським тоном у відповідних випадках) і страх, викликаний некомпетентністю в деяких питаннях;

ілюзія всеосяжної материнської любові та жертовності;

ілюзія допомоги при переадресуванні запиту до іншого вчителя чи фахівця;

ілюзія власної могутності над іншими;

ілюзія власної мудрості та непогрішимості;

віра в магію вимовлених слів.

Учитель активно копіює вміння авторитетних колег і тиражує власні випадкові знахідки. Він виражає образу на учня, який "сам винний", тому що не піддається "доброчинним впливам". З боку педагога виявляється образа на керівника, який не підтримує ілюзій, не втішає у випадку невдачі та не розділяє ейфорії з приводу стихійно виявленого успішного прийому.

Форми роботи з педагогами на цьому етапі становлення включають докладний аналіз професійних спроб. Дуже ефективним буває покрокове програвання варіантів професійно доцільної поведінки. Обговорення реальних ситуацій професійної діяльності дозволяє педагогу знайти власні психологічні проблеми. Активно обговорюється проблема прийняття себе й інших. Формулюються аргументи на користь відкритості позиції. Підтримка професійного становлення молодих фахівців стає диференційованою: більшої уваги вимагає професійна поведінка тих педагогів, які мають найбільшу кількість передумов до раннього придбання синдрому "емоційного згоряння".

Професійні й особистісні досягнення цього періоду складаються у формуванні готовності до самостійної роботи. Показниками цього виступають повідомлення про зниження тривожності й підвищення інтересу до роботи. Відбувається поступове формування індивідуального банку освоєних і застосовуваних методичних прийомів, формулюється власне розуміння змісту призначення роботи. Стає більш зрозумілою роль учителя-предметника, класного керівника та складової професійної позиції в умовах роботи у класі, на спортивній площадці, при виїзді за місто тощо.

Третій етап - професійно нормований рівень. Учитель виявляє задоволеність приналежністю до професійної групи, він готовий нести відповідальність за загальну педагогічну справу. При цьому він більше уваги починає приділяти іншим, приймає себе й інших, може встановлювати та підтримувати відносини з різними людьми. При неприйнятті норм і триваючій прихильності до індивідуального самоствердження співробітник іде зі школи без жалю для обох сторін.

У тих педагогів, які продовжують працювати, відбувається розподіл особистісного та професійного. У ситуації уроку або його обговорення вчителі самостійно виявляють прояви власних комунікативних проблем. Ініціатива в роботі над своєю професійною формою виходить від самого вчителя. Для цього він залучає членів педагогічного колективу й інших людей з метою одержання зворотного зв'язку. У ситуації роботи у класі та за його межами відбувається рефлексивне усвідомлення своїх ресурсів і необхідної міри їх розтрачування - "ситуативна відторгненість". Вона допомагає з боку проаналізувати важку ситуацію й уберегтись від зайвої завзятості. Виявляється усвідомлення професійних обмежень (із ким умію та можу, а з ким не можу, не хочу працювати та чому).

Форми роботи з молодими фахівцями спрямовані на аналіз навчальної взаємодії з учнями. Розробляються та впроваджуються нові форми роботи: а) з переліком власних проблем, що накладають відбиток на характер роботи з учнями (наприклад, компенсація власної бездітності гіперопікою над класом або окремими учнями); б) аналіз актуалізованих у навчальній роботі вторинних вигод і втрат фахівця, які виявляють прямий зв'язок із пережитою ним у минулому психотравмуючою ситуацією (ненависть до колеги, який має зовнішню подібність із першою вчителькою та викликав страх у дитинстві).

Професійні й особистісні досягнення фахівця, який знаходиться на цьому етапі становлення, свідчать про професійну зрілість працівника школи. З'являється здатність до виявлення в себе та колеги ознак синдрому "емоційного згоряння". У цих випадках обговорюються можливі дії зі збереження психологічного здоров'я.

Четвертий етап - рівень гуманістичної роботи. На даному етапі відбувається продукування індивідуальних форм освітньої підтримки у взаємодії з учнями. Учні та колеги розглядаються як індивідуальні особистості, які є автономними та носіями прав, свободи та відповідальності за своє власне життя.

Форми роботи з педагогами, які знаходяться на цьому рівні професійно-особистісного розвитку, спрямовані на активне ділове обговорення реальних випадків із практики, що дозволяє адекватно оцінювати дії іншого та підтримувати професійну форму. Активізується й діяльність із підтримки зв'язків із широким професійним співтовариством (участь у семінарах, конференціях, курсах підвищення кваліфікації тощо).

Професійні й особистісні досягнення педагога цього рівня розвитку визначаються мовною формулою "стійка гуманістична професійна позиція". У вчителя сформоване диференційоване узагальнене уявлення про себе як особистість і як професіонала. Він чітко усвідомлює межі своєї компетентності та відповідальності. Виявляє високу готовність до підвищення самоосвітнього рівня. Учитель самостійно виявляє в себе перші ознаки емоційного "вигоряння" та вживає адекватних заходів зі збереження психологічного здоров'я. Серед учасників професійного співтовариства обговорюються та демонструються індивідуальні засоби емоційної саморегуляції, що має профілактичний характер. В окремих випадках виявляється здатність сприяти професійному росту іншого педагога на основі представлення своїх ділових та особистісних ресурсів.

П'ятий етап - загальнолюдський рівень, рівень духовного служіння. На п'ятому етапі професійного розвитку відбувається синтез у єдину категорію "людина-педагог" як особистості та як професіонала. Особистісна цілісність й автентичність виявляється у виразності якостей суб'єкта власного життя, своїм образом існування сприяючого розвитку особистості інших. Демонструється ставлення до власного життя як до роботи у плані рефлексивного прогнозування та проживання будь-якої конкретної ситуації зі збереженням точки зору універсальної загальнолюдської відносності. Цей рівень роботи характеризується поняттям "служіння".

Форми роботи з подальшого професійного розвитку людина вибирає для себе сама. Серед близьких їй за духом професіоналів формується цінність підтримки постійних зв'язків із зовнішнім середовищем. Включеність у продуктивну діяльність світового професійного співтовариства виявляється в системній самоосвітній роботі.

Професійно-особистісні новоутворення цього періоду складаються в затвердженні себе як особистісної цінності й унікальності. Креативність виступає як невід'ємна особистісна особливість. Вона дає можливість підсилювати адаптивні можливості свої й інших людей за допомогою надання власних інтелектуальних, комунікативних і регуляторних ресурсів.

Головним підсумком сприяння професійному росту шкільного вчителя вважається нове ставлення до професії, що виявляється в реалізації загальнолюдських змістів служіння.

Таким чином, кожний етап професійного становлення характеризується своєрідним співвідношенням особистісних і професійних особливостей, що виявляються у процесі педагогічної діяльності, яка вимагає високої психологічної компетентності та соціальної відповідальності. На вищому етапі розвитку вчителя синтез його особистісних і професійних характеристик призводить до новоутворення - особистісної цілісності та людської унікальності.

Показником сформованості професіоналізму педагога є його готовність до постійного відновлення засобів практичної роботи, у тому числі розвинені можливості створення нових форм і видів освітньої взаємодії з учнями та колегами. У цілому, у ході аналізу поетапного становлення особистості фахівця може відбуватись формування загальної концепції освітньої роботи школи.

Loading...

 
 

Цікаве