WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проектування соціального розвитку особистості учнів - Реферат

Проектування соціального розвитку особистості учнів - Реферат

Проектування соціального розвитку особистості учнів

Актуальним залишається визначення в загальноосвітніх навчальних закладах стратегії й тактики виховної діяльності, упровадження інноваційних психолого-педагогічних технологій, до яких належить і педагогічне проектування

Проектування (від лат. "кинути вперед") у загальному розумінні - це науково обґрунтоване визначення системи параметрів майбутнього об'єкта або якісно нового стану існуючого проекту - прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об'єкта, стану чи процесу в єдності зі способами його досягнення.

Проектувати, з одного боку, означає "творити, здобувати щось нове", з іншого - це мистецтво наближення кращого майбутнього, а С. Кримський зазначає: "На початку ІІІ тисячоліття стає очевидним, що наше майбутнє є предметом не зазирання, а побудування, бо воно не приходить, а проектується".

На даний час уявлення про суть проектування, сферу його застосування істотно змінилось. Ще донедавна проектування пов'язувалось переважно з інженерною діяльністю в галузі приладобудування, будівництва й розумілось як "задум, план, прообраз певного об'єкта". Сьогодні проектування розглядається як особливий вид діяльності, що охоплює всі ланки соціального організму, включаючи систему освіти. Так, наприклад, Г. Антонюк розглядає соціальне проектування як можливість спрямувати соціальні процеси та явища. На думку Ж. Тощенко, це не зовсім повне визначення, адже проектувати потрібно й конкретні об'єкти. Більше того, проектування соціального процесу або явища не повинно обмежуватись тільки визнанням такої можливості; проекти необхідно перетворювати на дійсність, реалізовувати їх у процесі соціального розвитку.

У сучасній педагогіці проектування розглядається як процес створення проекту-прототипу, прообразу передбачуваного чи можливого об'єкта, стану (О. Купенко, К. Яресько); попередня розробка основних деталей майбутньої діяльності учнів, педагогів (В. Безрукова); уміння розробляти план роботи учнів відповідно до заздалегідь заданого кінцевого результату, особливу увагу приділяючи самостійній і творчій роботі учнів (І. Волков); дослідження тенденцій та перспектив розвитку (М. Поташник); створення певного ідеального образу майбутнього з потрібними перевагами (Л. Гумецька); побудова можливої взаємодії з учнями, коригування якої здійснюється на основі педагогічного передбачення, прогнозування процесу взаємодії та його результатів (Ю. Кулюткін, В. Онушкін). І. Єрмаков, відповідно до сучасних методологічних, культурологічних положень, розглядає проектування як соціокультурний феномен, основними характеристиками якого виступають:

спрямованість цільових зусиль на перетворення, формування й розвиток нових способів діяльності;

зверненість до обрисів майбутнього, яке народжується в мисленні й забезпечується завдяки рефлексії;

націленість на розвиток проектованого об'єкта.

Як бачимо, педагогічне проектування розглядається як результат діяльності (розробка плану дослідження перспектив), створення певного ідеального образу, взаємодії з учнями або як опис процедури перетворення цього образу на об'єктивну реальність. Слід зазначити, що педагогічне проектування є функцією будь-якого педагога й не менш важливою, ніж організаторська, гностична (пошук змісту, методів і засобів взаємодії з учнями) або комунікативна (Л. Столяренко). На жаль, як зазначають А. Цимбару, В. Киричук, незважаючи на те, що ця функція в педагогічній теорії спрямована на спільну цілеспрямовану взаємодію вчителя й учнів, на практиці основна увага зосереджується на діяльності педагога. Учитель виступає в ролі суб'єкта навчально-виховного процесу, а учень - у ролі об'єкта. Навчально-виховний процес здійснюється без конкретного адресата, користувача, замовника, організовується з усіма і для всіх, не забезпечує єдності всіх ланок системи безперервної освіти й виховання, наступності у визначенні цілей, завдань, видів діяльності. Він спрямований переважно на розумовий розвиток особистості, що складає певну суму знань, умінь і навичок. При цьому процес гармонійного особистісного розвитку індивіда, його фізичний, психічний, соціальний і духовний розвиток залишаються стихійними та нерегульованими. Із двох способів соціалізації: стихійного й регульованого, які повинні перебувати в гармонії, у більшості випадків на практиці частіше застосовується перший, тобто стихійний.

Незважаючи на наукові розробки проектування виховного процесу у школі, у педагогічній практиці більшість класних керівників не готові ані в теоретичному, ані у практичному аспекті до здійснення проектної діяльності. На їх готовність до проектування, як показує анонімне опитування, впливає:

стаж і досвід роботи (учителі до 32-х років більш активно хотіли б займатись педагогічним проектуванням);

відсутність наукової літератури з означеного питання (70 % респондентів не ознайомлені з основами проектування);

недостатня увага до формування в учителя навичок здійснення педагогічного проектування (як у підготовці фахівців у вищих навчальних закладах, так і на курсах підвищення кваліфікації та в системі внутрішньошкільної науково-методичної роботи).

Для розв'язання перелічених проблем, а також із метою вдосконалення традиційної системи виховної роботи за ініціативою педагогічних колективів шкіл Київського району м. Харкова відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 662 від 19 листопада 2002 р. у 23-х загальноосвітніх навчальних закладах району було розпочато експериментально-дослідну роботу за інноваційною системою в межах всеукраїнського експерименту за темою "Психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів" під науковим керівництвом доцента кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, старшого наукового співробітника Українського науково-методичного Центру практичної психології і соціальної роботи, канд. пед. наук О. Киричука. Метою статті є розгляд результатів даного експерименту.

Наукова новизна дослідження полягає у створенні нової моделі системи виховної роботи на основі інноваційних психолого-педагогічних технологій, стрижнем яких є психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості, що максимально оптимізує процес психосоціального та духовного розвитку особистості учня та педагога.

Метою експерименту є передбачення, тобто прогнозування розвитку особистості учня, вплив на його психосоціальний і духовний розвиток, управління корекційно-розвивальним процесом на основі глибокого наукового аналізу факторів зовнішнього та внутрішнього впливу.

До основних завдань експерименту психолого-педагогічного проектування особистісного розвитку учня належать:

забезпечення соціального передбачення, дослідження й розв'язання актуальних проблем кожної особистості, тобто забезпечення оптимальних умов для ефективної організації цілеспрямованого конструктивного розвитку особистості;

організація енергоінформаційного простору - природного, предметного, соціокультурного, - складниками якого виступають: сім'я, класний колектив (група), педагогічний колектив, референтні групи (поза навчальним закладом), засоби інформації (радіо, телебачення) тощо. Саме енергоінформаційний простір виступає провідним фактором формування ціннісно-смислової свідомості вихованця, його соціальної й духовної субстанції;

включення кожного вихованця в систему різноманітних видів діяльності - у дозвільно-ігрову, фізично-оздоровчу, художньо-образотворчу, предметно-перетворюючу, навчально-пізнавальну, соціально-комунікативну, громадсько корисну, національно-громадянську, духовно-катарсичну. Організація цих та інших конструктивних видів діяльності створює належні умови для виявлення кожною індивідуальністю своєї самобутності, стимулює розвиток природних задатків дитини, формує стереотипні моделі організації власного життя та побуту;

регулювання й корекція спілкування за результатами координатно-соціограмного аналізу класного колективу у процесі розгортання основних видів діяльності; стимулювання вчинкової активності вихованців - учинку істини (що передбачає передусім самовивільнення людини з кайданів буденності, ситуативності), краси й добра (що є відтворенням істинного та прекрасного), екзистенції (намагання власними зусиллями гармонізувати, внутрішньо поєднати між собою істину, красу й добро), самопізнання (що передбачає з'ясування своєї справжньої природи, а також реальних потенцій самовираження, самоствердження, саморозвитку);

корекція індивідуальних внутрішніх чи зовнішніх проблем, що пов'язані з фізичним, психічним, соціальним і духовним здоров'ям особистості учня, успішним просуванням у навчанні, у прийнятті шкільних правил, норм, ефективною діловою та міжсуб'єктною комунікацією, самопізнанням, самооцінкою, самовизначенням і самореалізацією особистості.

В експериментальному дослідженні брали участь 13711 учнів 2-10-х класів, які навчались у 493 класах шкіл району, що складає 82 % від загальної кількості школярів, 40 % педагогів району, класні керівники (n = 485 осіб), заступники директорів з виховної роботи (n = 23 особи), психологи (n = 23 особи або 100 %) усіх загальноосвітніх навчальних закладів Київського району м. Харкова (n = 23).

Експеримент проводився у два етапи: попередній та основний. На першому етапі було проведено спеціальні заходи, а саме:

методична освіта практичних психологів і заступників директорів із виховної роботи;

методичні семінари;

практикуми для класних керівників;

психолого-педагогічні тренінги з проведення виховних заходів з елементами корекції для учасників експерименту;

інформаційно-комп'ютерна освіта психологів, класних керівників з метою оволодіння програмами "Універсал" і "Персонал", які забезпечують обробку інформації.

Програма методичної освіти практичних психологів і заступників директорів із виховної роботи мала на меті активізацію та стимулювання професійної спрямованості психологів, класних керівників, заступників директорів із виховної роботи на психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учня. На цьому етапі реалізувалась така педагогічна умова, як актуалізація мотивації учасників експерименту на проектну діяльність, завдяки якій формується мотиваційна спрямованість на експериментальну роботу. Програма розрахована на 144 години, її зміст включає такі напрями: психолого-педагогічна діагностика, системний комплексний аналіз, прогнозування особистісного розвитку, конструювання навчально-виховних завдань і задач, створення ефективних навчально-виховних програм, моделювання сюжетної лінії навчально-виховних проектів, проектно-модульне та системно-комплексне планування, творення сценаріїв, реалізація особистісно-розвивального змісту в системі навчально-виховного процесу.

Loading...

 
 

Цікаве