WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проектний підхід у школі життєвої компетентності - Реферат

Проектний підхід у школі життєвої компетентності - Реферат

підтримує і заохочує учнів;

підтримує неперервний зворотній зв'язок.

Разом із тим, слід застерегти від спрощеного, а іноді й вульгарного розуміння методу проектів деякими навчальними закладами, де будь-який проведений захід називається проектною діяльністю. Не можна допустити абсолютизації методу проектів у якості єдиного засобу розвитку творчої активності учнів. Надзвичайно важливо доповнювати метод проектів іншими технологіями, зокрема технологією кооперованого навчання. Ця технологія полягає у співробітництві у малих групах і належить до технологій гуманістичного напрямку. Головна ідея - створити умови для активної спільної діяльності у різних навчальних ситуаціях і роботи в команді. До навичок співробітництва належать розуміння мети організації, культура групи та успішна робота в ній, планування й прийняття рішення разом із іншими членами команди, повага думок інших членів групи, уміння здійснювати лідерство тощо.

Метод "навчання в команді" особливу увагу приділяє груповим цілям, успіху групи, який може бути досягнутий лише в результаті самостійної роботи кожного члена команди у постійній взаємодії з іншими під час роботи над темою. Задача полягає в тому, щоби кожен учасник команди оволодів необхідними знаннями, сформував потрібні навички, а вся група знала, чого досяг кожний.

Різновидністю групової є командно-ігрова діяльність.

Ефективність навчання в малих групах залежить від того, наскільки кожний усвідомить важливість роботи разом та взаємодії через взаємодопомогу. Це може бути досягнуто шляхом впровадження п'яти базових елементів у досвід малих груп:

позитивна взаємозалежність;

особиста відповідальність;

взаємодія "обличчям до обличчя";

груповий процес;

соціальні навички.

Ці елементи стають інструментом для вирішення проблем, пов'язаних з роботою груп.

Якщо коопероване навчання здійснюється ефективно, слід очікувати:

підвищення самооцінки;

збільшення досягнень, соціальної підтримки;

закріплення навичок взаємодії;

розвитку внутрішньої мотивації;

зростання активності;

кращого ставлення до вчителів, навчального закладу;

позитивного психологічного контролю з боку колективу та самоконтролю.

Практично, це навчання в процесі спілкування учня із своїми ровесниками, учня з учителем, в результаті якого виникає необхідний контакт, а також соціальне спілкування, оскільки у ході його учні виконують найрізноманітніші ролі - лідера, організатора, експерта, дослідника. Учитель набуває нового значення, він відіграє роль організатора самостійної пізнавальної, дослідницької, творчої діяльності учнів.

В Україні дистанційне навчання робить лише перші несміливі кроки. Водночас це найперспективніша форма сучасної освіти. На думку зарубіжних дослідників, у ХХІ столітті питома вага дистанційних форм освіти становитиме до 40 % загального навчального часу, поєднуючи їх із традиційними формами очних занять і самоосвітою. Дистанційне навчання передбачає просторову або часову віддаленість суб'єктів освіти, які взаємодіють шляхом різних телекомунікацій, таких, як електронна пошта Е-mail, Всесвітня павутина www, відеоконференціях тощо.

Головна передумова впровадження дистанційного навчання у загальноосвітню практику - це інтенсивний розвиток вітчизняної інформаційної структури і, як наслідок, підвищення інформаційної культури суспільства.

Дистанційне навчання в умовах дванадцятирічної середньої загальноосвітньої школи спрямоване на такі цілі:

збільшення обсягу доступних освітніх і наукових масивів, ефективний доступ до світової культурної та наукової спадщини;

оптимізацію спілкування учня з педагогами-професіоналами, консультування у спеціалістів високого рівня незалежно від їх територіального розташування;

посилення активної ролі учня в навчальному процесі, застосування інтерактивних форм занять, мультимедійних навчальних програм;

змагання із великою кількістю ровесників із різних міст і країн у дистанційних проектах, конкурсах, олімпіадах;

створення комфортних умов для самореалізації особистості.

Відкритість дискантних форм діяльності розширює світогляд учнів до планетарного рівня. Очевидно, що в сучасній школі дистанційні форми навчання займуть гідне місце як ефективний засіб глобальних освітніх телекомунікацій в єдиному відкритому освітньому просторі.

Концепція дванадцятирічної середньої школи націлює освітян на поглиблення диференціації та індивідуалізації навчання й виховання учнів, що є основоположними принципами розвитку навчального закладу. Педагогічні системи мають ґрунтуватися на засадах врахування освітніх потреб, можливостей і пізнавальних інтересів школярів, що забезпечує як роботу з обдарованими дітьми, так і запобігання неуспішності й відставанню учнів. Це досягається, зокрема, ефективним поєднанням інваріантної та варіативної складових Базового навчального плану в задоволенні запитів учнів і досягнення ними найкращих освітніх результатів. Це стає можливим завдяки варіативності робочих навчальних планів, за якими працюють середні навчальні заклади. Таким чином, залежно від освітніх потреб кожного школяра, його пізнавальних можливостей та мотивів, здібностей і нахилів в ідеалі вибудовується особистісна "освітня траєкторія" здобуття середньої освіти.

Школа повністю автономна у виборі форм організації навчально-виховного процесу, методів і засобів реалізації змісту освіти. Сьогодні збільшується питома вага індивідуалізованих форм роботи з учнем у поєднанні з груповими і колективними. Учитель сам обирає форму і структуру навчальних занять, методи навчання, керуючись їх педагогічною доцільністю та іншими чинниками, що зумовлюють результативність навчання й виховання школярів. Широкого використання в шкільному навчанні набувають також нові інформаційні технології.

Однією із проблем сучасної школи є відчуження учня від навчально-виховного процесу.

Д. Неллер пише, "що, можливо, наша громадська школа прийде до краху, оскільки вона чинить насилля над особистістю і продовжує підтримувати своє некритичне освячення безликості та масової свідомості". Це призводить до ослаблення внутрішньої мотивації навчання, розвитку негативних явищ, пов'язаних із небажанням вчитися, абсолютизації формальних показників освіти (отримання оцінки, складання екзаменів). Подоланню відчуження сприятиме учнівське цілепокладання і самовизначення щодо курсу, який вивчається, розділу або теми; забезпечення продуктивної орієнтації освіти шляхом планування створення творчого продукту учнів.

Компетентісно спрямована освіта передбачає реалізацію особистісного потенціалу учня, створення ним освітніх продуктів, що аде-кватні змісту навчальних предметів. Отже, продуктивна освіта - це процес індивідуальної самореалізації людини, результатом якої є створення освітніх продуктів, а продуктивне навчання є освітнім процесом, результатом якого є підвищення ролі особистості у співтоваристві (соціумі) одночасно зі змінами в самому співтоваристві. Цей процес реалізується у вигляді маршруту, визначеного діями, зорієнтованими на отримання продукту у ситуаціях реального життя.

Розробка методології та технології продуктивної освіти -об'єктивна необхідність, зумовлена сучасними суспільними змінами і переходом до 12-річної середньої школи. В українському суспільстві, що постійно трансформується, існує багато економічних, соціальних, духовних проблем, від вирішення яких не може стояти осторонь і школа. Від молодої людини вимагається осмислено діяти у ситуації вибору, визначати і реалізовувати власні цілі, діяти продуктивно в освітній, професійній і життєвій сферах.

Школа життєвої компетентності має бути спрямована не на ретрансляцію минулого, а, передусім, на конструювання майбутнього.

На думку А. Хуторського, при проектуванні дванадцятирічної середньої загальноосвітньої школи провідне місце відводиться таким напрямкам, що мають характер цільових установок:

особистісно зорієнтований підхід і персоналізація навчання, що є продовженням, розвитком гуманізації і демократизації системи освіти; посилення ролі учня, вчителя, школи, регіону у конструюванні і здійснення освіти;

культуровідповідність і духовно-моральна орієнтація навчального процесу, що відображає в освіті національні цінності суспільства, культурні основи, регіональну специфіку;

конструювання освітніх середовищ замість прямої трансляції знань як умови природовідповідності та варіативності навчального процесу використання у навчанні освітніх середовищ, які виходять за рамки шкіл (телебачення, ЗМІ, музеї, Інтернет);

реалістичність, природовідповідність і соціалізація навчання, які дозволяють вибудовувати навчальний процес навколо реальних об'єктів, подій у навколишньому середовищі з опорою на особистісний досвід та індивідуальні особливості школярів;

попередження або подолання відчуження учнів від освітнього процесу;

періодизація навчального процесу, що ґрунтується на психолого-педагогічних основах діяльності школярів різного віку у динаміці їх розвитку;

діяльнісний зміст освіти, необхідний для забезпечення гармонійного розвитку учнів, їх самовизначення стосовно цілей, змісту, форм, методів і засобів навчання, для вибудовування індивідуальних освітніх траєкторій дітей;

креативність освітнього процесу, спрямованого на творчу самореалізацію дітей, розвиток їх обдарованості, посилення творчої ролі, продуктивності всієї освіти;

інформатизація та комп'ютеризація освіти, характерної для постіндустріального суспільства.

Зазначені цільові установки розвитку школи органічно взаємопов'язані та передбачають постановку і вирішення конкретних задач, що визначають характер змін у 12-річній середній школі.

Loading...

 
 

Цікаве