WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проведення креативного оцінювання - Реферат

Проведення креативного оцінювання - Реферат

"Мета оцінювання - переконатись, що воно породжує відповідну діяльність. Отже, не лише те, що написано, а й модель звітування повинна бути спрямована на діяльність. Експерт мусить зосереджуватись на тих, хто знає, як виконувати роботу, а не на тих, для кого інформація буде лише корисною".

Отже, інформація повинна конкретизувати завдання. Наприклад:

а) швидкий зворотний зв'язок учасників із групою стосовно вражень;

б) перелік питань і проблем, які розраховані на певну аудиторію;

в) уточнення проблем, які здійснюють працівники місцевих управлінь освіти або учасники курсу;

г) стислі документи, які висвітлюють важливі питання, що потребують уваги;

ґ) зразки "удало здійсненої діяльності" для групи експертів, центру національного розвитку, місцевого управління освіти або шкіл;

д) підбиття підсумків для керівної організації, центру національного розвитку, місцевого управління освіти або членів ради.

Форма таких звітів буде конкретизувати діяльність, наприклад:

1) питання для розгляду комітету треба обговорювати з головою комітету і/або іншими учасниками для того, щоб забезпечити відповідну презентацію та висвітлити актуальні питання;

2) питання треба обговорити з радником або працівниками місцевих управлінь освіти, щоб отримати свідчення, потрібні для опрацювання в управлінні освіти;

3) зворотний зв'язок з персоналом керівної установи щодо важливого питання можна розпочати з доповідної записки.

Увесь цей досить еклектичний перелік порад указує на характер креативних звітів, хоча, як указано в усьому зазначеному вище, ці звіти викликані необхідністю.

Підготування звітів з оцінювання

Один із підходів, який я часто використовую в підготуванні звітів з оцінювання, - це дотримання дескриптивного аналізу, до якого ми звертались під час обговорення матриці Стейка. Звіт зазвичай короткий, йому передує анотація з його виконання. Основний текст описує мою об'єктивну відповідь на оцінювання, "позбавлене упередженості". Звіт завершується інтерпретацією дескриптивних даних із погляду різних "установлених" критеріїв і може або не може охоплювати весь перелік рекомендацій. Цей підхід виявився досить успішним, особливо в централізованому, обмеженому в часі й засобах оцінюванні, яке часто проводять сьогодні.

Однак у цьому підході є й деякі приховані проблеми для експертів із креативного оцінювання. Він передбачає співпрацю та спільні цілі, але під час подання звіту ці відносини зазвичай порушуються. Звичною реакцією "клієнта" є відчуття "як добре ми зробили", що супроводжується обороною у відповідь на критику. Це траплялося зі мною нещодавно, особливо на початкових стадіях оцінювання, коли опрацювання першого звіту є важливим елементом у процесі "навчання з оцінювання".

Цю передбачувану кризу часто можна подолати, але рідко без витрат коштів. Вона може на деякий час порушити "креативні" відносини. На мою думку, це питання допомагають вирішити такі чотири стратегії. Перша тенденція - зворотний зв'язок упродовж оцінювання. Намагайтеся створити таку ситуацію, щоб і проект, і оцінювання збагачувалися знаннями. Установіть принцип обговорення "не для звіту". Друга стратегія - обговорюйте зміст попереднього звіту із клієнтом перед затвердженням остаточного звіту - особливо форму, загальний зміст і можливі спірні питання. Завдяки цьому звіт не буде несподіваним для учасників. По-третє, дайте клієнтові право відповіді, особливо у важливих питаннях. Визнання цього принципу на початку оцінювання зменшує можливість необ'єктивності звіту. По-четверте, приділяйте увагу вашому мовленню. Навіть невинна фраза може бути потрактована неправильно й викликати саркастичну реакцію. Тому ще раз прочитайте проект звіту, прогляньте, чи немає невизначеності, і спробуйте поставити себе на місце клієнта, прочитавши звіт з його або її погляду. Пам'ятайте, що клієнт часто вважає, ніби про нього у звіті написано невизначено.

Ця порада, звичайно, не універсальна, але обговорення має висвітлити таку основну думку: письмовій звіт з оцінювання часто має надто велике значення для багатьох людей, тому він повинен бути докладно підготовлений.

Вивчення проблемних ситуацій

Роберт Стейк (1986б: 94) уважає, що вивчення проблемних ситуацій - свого роду заміна для "читачів, які спостерігають самі, але, аналізуючи відомості, можуть визначити труднощі та способи їх подолання". Ми можемо краще зрозуміти, якщо в нас є конкретні приклади, з якими можна співставляти реальні ситуації, а у креативному оцінюванні вивчення проблемних ситуацій або описи (короткий та абстрактний аналіз ситуації) часто забезпечують таку конкретність. Як зазначають Еделмен та інші (1976: 148-9), вивчення проблемних ситуацій має деякі позитивні риси, завдяки яким експерти та дослідники використовують цей підхід:

1. Дані, отримані в дослідженні, правдиво відображають реальність, але їх важко узагальнити. Правдиве відображення реальності випливає з розкриття актуальних питань, цікавості, узгодженості з досвідом читача, тому ці дані - "природна" підстава для узагальнення.

2. Вивчення проблемних ситуацій дає змогу робити узагальнення або про окремий випадок, або від окремого випадку до класу. Таке узагальнення бере до уваги тонкощі та труднощі кожної справи.

3. У дослідженнях зважаємо на складність та "укоріненість" соціальних правил. Аналіз соціального довкілля під час дослідження допомагає висвітлити розбіжності або конфлікти між учасниками.

4. Дослідження проблемних ситуацій, якщо їх розглядати як продукт, можуть формувати архів описового матеріалу, який достатньо багатий, щоб визнати реінтерпретацію. Існування різноманітних складних освітніх цілей і ситуацій передбачає джерело інформації для дослідників і користувачів, чиї цілі відрізняються від інших.

5. Вивчення проблемних ситуацій є "кроком до дії". Воно починається у сфері діяльності й робить свій внесок у неї. Його суть потрібно трактувати правильно та використовувати для розвитку персоналу й окремих осіб, для зворотного зв'язку в навчальному закладі, для креативного оцінювання та здійснення освітньої діяльності.

6. Вивчення проблемних ситуацій виявляють дані дослідження або оцінювання в доступнішому вигляді, ніж інші види досліджень, хоча цієї переваги досягають завдяки обсягові звіту. Дослідження призначені для різноманітних аудиторій. Вивчення проблемних ситуацій зменшує залежність дослідника від прихованих вимог, які обов'язково супроводжують будь-яке дослідження, і робить процес дослідження доступним.

Нізбет і Ветт (1984) висувають свої пропозиції щодо організації та проведення вивчення які близькі до ідей, описаних у розділі 5. Вони вважають, що вивчення повинне починатися з відкритої фази, загального аналізу без упередження. Тоді ви маєте зосередитись на тих аспектах, які вважаєте надзвичайно важливими. Третя стадія - написання чернетки вашого тлумачення. Перед тим як написати остаточну версію, вам потрібно звірити ваше тлумачення із тлумаченням ваших інформантів, звернути увагу (але не обов'язково зважати) на їхні критичні зауваження. Нізбет і Ветт висувають такі пропозиції щодо вивчення проблемних ситуацій:

1. Перехресна перевірка. Для того щоб отримати правильні свідчення під час співбесіди або вивчення документів, вам треба звіряти свідчення інформантів і визначати їхню думку стосовно будь-яких документів. Аналогічно спостереження в одному середовищі варто звіряти з іншими у схожих ситуаціях. Цей процес називається триангуляцією. Основним принципом у зборі даних для вивчення проблемних ситуацій є їхня перевірка стосовно різних методів і джерел.

2. Концептуальна структура. Аналізуючи дані та намагаючись скласти логічну картину різноманітної інформації, ви мусите визначитись щодо структури понять. Однак вам варто дотримуватись рівноваги, уникаючи двох крайностей: трактування даних згідно із власними упередженнями (відкидання недоречностей, які не збігаються із загальною моделлю) або презентації інформації в такій неорганізованій формі, що важко визначити її суть.

Існують інші способи підвищення обґрунтованості методології дослідження. Перший - це порівняльне вивчення, в якому замість того, щоб витратити х часу на вивчення окремого випадку, дослідник витрачає х/2 часу на два схожих (а не протилежних) випадки. Якщо дослідник, наприклад, вивчає роль бібліотекаря в розвитку вмінь, така модель аргументовано дасть достовірнішу інформацію.

Дослідження буде мати деякі характерні риси. Воно буде важливим, тобто сама справа, як і порушена проблема, викликатиме загальний інтерес і матиме суттєве значення. Воно буде повним, оскільки межі дослідження настільки чіткі та визначені, що зібрана інформація достатньо розкриватиме суть справи і що під час дослідження її можна повністю простежити. У ньому розглядатимуть альтернативні погляди щодо спірних пояснень, стиль яких критичний та аналітичний. Дослідження демонструє достатні свідчення (часто в додатках і посиланнях) для того, щоб читач прийняв власне рішення стосовно переваг аналізу. Отже, дослідження проводиться в позитивному напрямі, означає чіткий стиль написання, логічне представлення й привабливий та розважальний підтекст (Vin, 1984).

Loading...

 
 

Цікаве